У жовтні 2017 року прес-служба девелоперської компанії Mandarin Plaza, яка зводить ТРЦ Ocean Mall по сусідству з невизнаною пам’яткою українського модернізму, повідомила «Хмарочосу», що готова повністю профінансувати оновлення її старого фасаду. Але майбутнє «тарілки» і досі залишається невизначеним. Про це йшла мова 5 грудня на прес-конференції  в Українському кризовому медіа-центрі, яку організували представники громадського руху #SAVEKYIVMODERNISM.  

«Одна з головних проблем полягає в тому, що сьогодні у Києві взагалі відсутній діалог між адміністрацією, забудовником та містянами, — каже архітектор і дослідник радянського модернізму Олексій Биков. — Вже давно нема такої містобудівної ради, на засіданнях якої можна було дізнатися про майбутню забудову та архітектурні проекти. Сьогодні ми досі не знаємо про остаточні плани забудовника, хто буде займатися цим проектом і що станеться з «тарілкою» після зведення запланованого торговельного центру».

Архітектор Флоріан Юр’єв продовжує наполягати виключно на реставрації «тарілки». За його словами, ці роботи не коштуватимуть надто дорого, адже конструкції будівлі не потребують додаткового підсилення. Головна задача — лише оновити інтер’єр, замінити крісла, відремонтувати опалення і налагодити систему кондиціонування.    

«Проектувальники, які розробляли концепцію прибудови ТРЦ до будівлі інституту, мабуть, не знали, що живий архітектор цього будинку. Таке втручання у будівлю є неетичним — не можна просто так брати і знищувати досягнення своїх колег», — обурюється архітектор.

Втім, за словами історика і пам’яткознавиці Олени Мокроусової, будівля Інституту науково-технічної та економічної інформації має спочатку отримати статус щойно виявленого об’єкту культурної спадщини. Це стане першим дієвим кроком до її збереження, але потребуватиме великих зусиль — навіть такий «попередній» захисний статус вимагатиме роботи з великою кількістю облікових документів.

«Необхідно підготувати й заповнити цілий стос паперів, а в нашому відділі обліку пам’яток на дві з половиною тисячі будівель — лише чотири фахівці. Та й тут, на жаль, не все залежить від нас. Наприклад, потрібно буде скласти акт про технічний стан будинку. Але якщо його власник відмовиться підписувати цей документ — ми не зможемо внести будівлю до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. І це лише одна з перепон: забудовник заклав у будівництво ТРЦ великі кошти, і якщо він домовиться з адміністрацією міста про реконструкцію «тарілки», то чиновники всіляко опиратимуться нашим зусиллям. Тому цей об’єкт треба «пробивати» на всіх рівнях — нам потрібна і підтримка від музичної спільноти, і експертні висновки про цінність цієї будівлі від українських архітекторів. Це потрібно для того, щоб у чиновників не було жодної підстави нам відмовити», — пояснює Мокроусова.

Але навіть після того, як «тарілку» офіційно визнають пам’яткою архітектури, залишиться багато питань, які треба буде вирішувати. Так, власник будівлі повинен буде укласти на неї охоронний договір. Але грошей на реставраційні роботи, які є набагато дорожчими за реконструкцію, у нього все одно не вистачатиме. І до цього мають бути готовими і громадськість, і міська адміністрація, і потенційні інвестори.

Цю думку підтримав київський архітектор Віктор Герасименко, один із ініціаторів спільноти у мережі Facebook #SAVEKYIVMODERNISM:

«Ми маємо донести нашу позицію до міської адміністрації та пришвидшити процес отримання цього статусу. Але це лише «заморозить» будівлю у тому стані, в якому вона зараз знаходиться. На жаль, сьогодні чимало невизнаних архітектурних пам’яток перебувають на балансі державних відомств, у яких немає грошей навіть на ремонт будівель. А якщо і є — то всі «архітектурні» рішення все одно приймають завгоспи або головні інженери цих будівель. І виникають ситуації, як з будівлею Міністерства соціальної політики, «Укравтодору» чи Будинком кіно.

Тому один з наступних кроків — сприяти створенню незалежних фондів, які б допомогли інвесторам зберегти ці будівлі у їхньому первозданному вигляді», — пояснює він.