30 вересня 2015 року під час ДТП, вчиненого водієм Дмитром Россошанським на автомобілі Daewoo Lanos, у селі Демидів на Київщині Світлана Сапатінська отримала несумісні з життям травми.

1 січня 2018 року сестру Сапатінської, юристку Ірину Ноздровську, знайшли мертвою. Кілька днів до того відбувалося судове засідання, під час якого засудженому Россошанському відмовили у амністії. Ноздровська 2 роки особисто займалася справою вбивства своєї сестри.

Після ДТП зі смертельним результатом, Ірина Ноздровська взялася довести провину водія Ланоса в суді. Злочинець виявився племінником голови Вишгородського районного суду. З моменту вбивства, Ірина покинула роботу і разом з адвокатами займалася справою. Чоловік Сапатінської підписав документ про те, що не має претензій до винуватця ДТП. На момент злочину Дмитро Россошанський перебував у стані наркотичного сп’яніння. Суд цей факт до уваги не взяв.

Під час слідства та судового процесу було порушено багато норм законодавства. Зокрема, аналіз крові взяли лише через 8 годин після ДТП. На його результати довелося чекати 5 діб. Раніше Дмитро Россошанський був фігурантом кількох проваджень: крадіжки автомобіля та пограбування.

Як стверджує родина та друзі загиблої, Ірині Ноздровській часто погрожували під час розгляду справи у суді. У травні 2017 року Россошанського засудили до 7 років позбавлення волі. Однак 27 грудня 2017 відбулося засідання Апеляційного суду Києва. Той відхилив амністію Россошанському, перенаправив справу до суду першої інстанції та продовжив запобіжний захід – перебування під вартою – на 60 діб.

Під час засідання батько засудженого погрожував Ірині, про це повідомляв на своїй сторінці у Facebook народний депутат Мустафа Найєм.

Як повідомив журналіст Володимир Тимофійчук, 29 грудня о 17:00 Ірина востаннє вийшла на зв’язок – поспілкувалася зі своєю матір’ю телефоном, повідомила що перебуває на Петрівці або у Петрівцях. На той момент Ірина їхала додому маршрутним таксі. Після цього на телефонні дзвінки Ноздровська перестала відповідати. Силами знайомих жінки та громадських активістів розпочалися пошуки. Першого січня її знайшли мертвою без одягу в річці у рідному селі Демидів. На жінці були ювелірні прикраси.  

Першого січня 2018 року ГО «Твердиня» оголосили про проведення на наступний день акції під будівлею Головного управління Нацполіції у Київській області на вулиці Володимирській з вимогою справедливого розслідування юристки та правозахисниці Ноздровської. На акцію зібралося кілька сотень громадян. До протестувальників вийшов начальник Управління Нацполіції Дмитро Ценов. Учасники акції принесли саморобні плакати, деякі викрикували «Ганьба» та «Відставка». Спікери на імпровізованій сцені музавтомобілю згадували також про розслідування справи Крисіна, загибелі героїв Небесної Сотні, а також незаконні забудови у місті. В результаті до будівлі Нацполіції запросили ініціативну групу, сформовану організаторами та учасниками акції.

«Хмарочос» поспілкувався з киянами та киянками, які прийшли під стіни будівлі правоохоронців.

Павло Бондаренко
учасник акції

«Я прийшов тому, що для мене ця справа та результат розслідування вбивства Ірини є вирішальною для судової системи України та системи правозахисних органів. Загальний акумулятивий заряд від розслідувань, починаючи від незаконних будівель, закінчуючи гибеллю Небесної Сотні на Майдані показує, що реформування судової системи та нацполіції  під великим питанням. Те, яким буде результат розслідування, буде оцінкою роботи для самої системи правоохоронних органів й судочинства. Відповідно, якщо розслідування буде «злито», це буде сигнал про те, що потрібно залучати всі інструменти в межах правового поля для того, щоб виправити ситуацію. Це вже переходить на особистісний рівень. Я покладаю надії на переговорну групу. Відповідно до того, чи буде реакція від влади, буде зрозуміло, як діяти далі».

Наталія Горбонос
учасниця акції, прийшла з саморобним плакатом

На ньому напис: No investigation, no justice = total crime, no state. Жінка пояснює: «Може, акція сама й не допоможе. Але сидіти вдома, мовчати і нічого не висловлювати – це дорога в нікуди. Тому треба збиратися щоразу у таких випадках. Ніхто нічого не розслідує, нема справедливого суду, кримінал процвітає. Потрібно й далі збиратися, і ми будемо це робити. Бо реформи суддівсько-прокурорської нема. Нема можливості терпіти, треба діяти».

Олександр Глухов
учасник акції, останній мешканець садиби Мурашка

«Мене хвилює взагалі, як працюють правоохоронні органи. Про цю історію я дізнався нещодавно. Але є багато випадків з незаконними забудовами, історичної спадщини. І, на жаль, у всіх цих історіях правоохоронні органи дуже себе слабко проявляють. Періодично руйнуються будинки, які є пам’ятками культури, руйнується історичний центр. З цього приводу також відбуваються протести і дуже часто позиція поліції полягає у тому, що вони захищають не громадян, не культурну спадщину, а тих тих, хто порушуючи закони, забудовують наше місто. Все залежить, від того, чи це буде поодинока акція, яку провели і забули. Що стосується громадської активності, тут потрібна систематична постійна робота. Потрібно створювати профільні та дієві громадські організації, які працюватимуть на постійній основі. Щоб не відбувалося ситуацій, що ми сидимо вдома біля телевізору, а потім, коли вже нас дістало, виходимо на Майдан і починаємо палити шини. Це вже крайній акт, треба навчитися створювати постійний тиск на владу, постійний контроль».