Влітку 2017 року Житній ринок опинився у центрі громадської уваги. З другого і третього поверхів будівлі демонтували кіоски та торговельні ряди, а в КМДА заявили, що ринок частково відремонтують, а згодом – повністю реконструюють.

Будівля була відкрита у 1980 році, є яскравим прикладом архітектури модернізму, але як і інші об’єкти цього періоду, не має пам’яткоохоронного статусу. Фасад будівлі прикрашений металічними панно, на яких викарбувані зображення, пов’язані з історією Київської Русі. Проте у департаменті промисловості та розвитку підприємництва КМДА влітку прокоментували, що в планах – зняти радянські прикраси. Заява викликала резонанс у суспільстві та 10 червня відбулася акція небайдужих киян на захист фасадів Житнього ринку.

Після цього керівництво ринку заявило, що фасад будівлі не чіпатимуть, але ремонт потрібен усередині, де він не відбувався протягом 20 років. Згідно з планами, ринок мав стати частиною проекту «Пішохідний Поділ», а КМДА дала розпорядження директору КП провести конкурс на реконструкцію. Після цього у бюджет мали закласти гроші на її реалізацію. Згодом інтерес громадськості та медіа до ситуації навколо об’єкта помітно вщух.

Тим часом у серпні 2017 року ДП Хмельницький філіал інституту «НДІпроектреконструкція» виграв тендер на розробку містобудівного розрахунку, проектно-кошторисної документації, а також підготовку проектів та ескізів та оцінювання витрат для Житнього ринку. Сума робіт – 655 тисяч гривень. Проект мав бути розроблений до першого грудня, але роботи над ним станом на початок січня 2018-го року ще тривають.

Аман Моламов
в.о. директора
КП «Житній ринок»

«Після того, як буде розроблено проект реконструкції ринку (буде декілька варіантів) – їх публічно виставлять на обговорення киян. Той з проектів, який обере громада, подадуть на сесію Київради й він стане робочим. Реконструкція має бути поетапною, і протягом неї ринок не закриватиметься. Усі етапи: дослідження, передпроектні роботи, а потім і сам проект здійснюватиме інститут «НДІпроектреконструкція», який виграв у тендері. На це у нас було передбачено один мільйон гривень, але вдалося зекономити. Крім цього, на 2018 рік у бюджеті міста на Житній ринок теж передбачена стаття видатків.

Ми хочемо, щоб ринок був конкурентно спроможним, залишився саме ринком, а його зовнішній вигляд не змінився. Усі вікна, які є у будівлі, плануємо замінити на енергоощадні, що дозволить суттєво економити – ринок працюватиме ефективно, без великих затрат. Комунальне підприємство стало прибутковим лише за час мого управління, такого не було останні 10 років».

До команди, яка працює над новою концепцією розвитку ринку, долучилися Яна Жадан та Христина Скрипка – організаторки серії гастрономічних вечер Foodies.

Фото: Євгенія Романюк

Яна Жадан, Христина Скрипка
засновниці Foodies,
менеджерки з розвитку Житнього ринку

Христина: Нашому проекту близько чотирьох років. Він задумувався як ініціатива про їжу та гастрономію, адже ми впевнені, що їжа – це культура. Понад це, страви є важливою складовою побуту, яка інколи визначає твою особистість більше, ніж похід у музей.

Foodies починався зі званих вечер, які об’єднували людей за одним столом і знайомили їх з новими смаками та поглядом на їжу. Спочатку ми запрошували гостей, які розповідали нову інформацію про напої, сири, фермерство. У той час спостерігався справжній гастрономічний бум, люди йшли з роботи, аби випікати вдома кекси. Наприклад, так з’явилася кондитерська My muffin.

Яна: Задум кожної вечері народжувався з їжі, якою ми б хотіли пригостити в умовах, що б допомогли максимально її розкрити. Ми завжди обирали непрості й красиві локації. Першу вечерю на 15 людей організували в «Колізеї» на Трухановому острові. Це була бетонна кругла альтанка без електрики. Потім ми робили захід в столовій «Кінохронік» при Університеті ім. І. Карпенко-Карого, у столярній майстерні, на причалі Гідропарку. Остання вечеря відбулася на Житньому ринку і була присвячена ізраїльському кухарю Йотаму Оттолєнгі. Ми розуміли, що ніде не створимо потрібну атмосферу так, як серед рядів. Вечеря починалася, коли ринок ще працював, і тривала аж поки торгівля поступово не завершилася. На сам кінець, усі прилавки були накриті, горіли свічки, грала музика. На ринку було кафе у «Тьоті Фаї», де працював кухар Семен, який допоміг нам з приготуванням страв. Був кус-кус, три види хумусу, традиційні мезе, бабагануш, запікали батат, барабульку, подавали пахлаву з фініковим медом.

Під час цієї вечері ми познайомилися з Аманом Моламовим, зрозуміли, що можемо бути корисними один одному, і згодом приєдналися до команди Житнього ринку.

Наразі у нас є довготривала перспектива – це стратегія, яку ми зараз доробляємо. Ми прийшли з ідеальним баченням об’єкта: що тут має бути фудкорт, дитяча зона, простір, доступний для усіх. Але на практиці виявилося, що є купа господарських проблем, які не дозволять одразу реалізувати усе заплановане.

Христина: Ми вирішили, що не можна поставити фудкорт, поки протікає дах. Спочатку треба попрацювати з самою будівлею, яка знаходиться у небезпечному віці 30-40 років, коли вона ще й не пам’ятка архітектури, але вже потребує серйозного ремонту. Але ми, як люди, які прийшли з гастро-сфери, розуміємо, у який бік усе потрібно рухати.

Зараз ми займаємося розробкою стратегії ринку, після чого плануємо виносити її на обговорення. Поки що у нас в команді немає стратега, але ми допрацьовуємо загальне цілісне бачення. Зараз стратегія більш господарча, яка полягає у підтримці приміщення у хорошому стані. Але за три роки ми хочемо реалізувати усі задуми.

В першу чергу, ми маємо полагодити дах, який протікає, щоб на верхніх поверхах бодай щось почало відбуватися. Нам дуже хочеться, щоб там вже був фудкорт і відбувалися свята. Але поки що ми намічаємо те, що можна. По ходу того, як ремонтуватиметься дах, там відбуватимуться тимчасові заходи.

Яна: Перший поверх зараз – це базар, і таким він і залишиться. На другому поверсі є великий простір, з часом з одного боку по периметру там продаватиметься текстиль. Хочеться, щоб це були класні речі. Наприклад, нам подобається, як влаштований аналогічний простір на ринку у Будапешті – там продають продукцію локальних виробників: одяг, вироби з дерева. Ми б хотіли, щоб на Житньому теж продавалися вироби місцевих майстрів.

На другій частині поверху має бути їжа. Нам дуже подобається, що там є ворота, які влітку можна відкривати. Я мрію, що можна буде поставити столики і виходити на вулицю, де все обвито плющем. Крім того, там є приміщення, яке вже використовували – раніше там був Keller Bar.

Христина: Ми хочемо, щоб на другому поверсі були маленькі магазинчики, еко-лавки, продавалася фермерська продукція. А а третьому – рекреаційна зона. Але тут нам потрібна допомога архітекторів, за нею ми вже звернулися. Слід розробити зонування, бо сюди немає ліфту й окремого входу, як поверхом нижче.

Яна: Можливо, на третьому поверсі ми будемо робити великі вечері на 100 людей, на яких буде збиратися громада Подолу. Нам хочеться зробити доставку, фуд кооператив з фермерами.

Христина: Ми вивчаємо, як формуються конкурси, з кого збирається експертна група. У нас є товариш Дмитро Ніколаєнко, який розробив тимчасову айдентику. Це лише лого, який можна розвивати і далі. Але нам хочеться, щоб усі продавці були в однакових фартухах, щоб були фірмові пакети».

Житній ринок був зведений за проектом архітекторів О.П. Моніної й В.Г. Штолько. У 80-х роках це був найбільш технічно оснащений ринок у місті: до кожного робочого місця була проведена гаряча та холодна вода. У будівлі були склади, холодильні камери, зрошувальні установки для зелені і овочів. Проте, гарячої води на ринку немає вже близько 10 років. Тут проблеми з вентиляцією і опаленням, а донедавна протікав дах. У бюджеті Києва на 2018 рік на реконструкцію Житнього ринку закладено два мільйони гривень, з необхідних 35 мільйонів.