Люди із синдромом Дауна отримають першу роботу в пекарні в Броварах

Пекарня, в якій розпочинають стажування молоді люди із Синдромом Дауна, відкрилась під Києвом.

Перші 10 стажерів – учні проекту батьківської організації Даун Синдром «Перспектива 21-3» розпочали тут професійну підготовку, аби з наступного року отримати свою першу роботу. Пекарня має символічну назву «21.3», що означає дату Всесвітнього дня людей із синдромом Дауна – 21 березня. Дата відкриття та назва закладу вибрані не випадково, адже у людей із синдромом Дауна саме в 21 парі хромосом присутня 3-я, непарна хромосома.

Аренда та Андрій Василенки, батьки 14-річного Петра із синдромом Дауна, є організаторами та ідеологами проекту.  Залучивши партнера, вони відкрили пекарню, а за рік планують відкрити кафе, в якому працюватимуть люди із синдромом Дауна та проблемами розумового розвитку. Модель бізнесу, у який інтегрована праця людей із інвалідністю, Василенки запозичили з Нідерландів.

«Кожен батько чи мама дитини із синдромом Дауна дуже переживають про майбутнє своєї дитини: чи зможе вона відшукати своє місце в цьому житті, чи зможе вона знайти роботу і бути самостійною? Нашому сину та його однокласникам, що навчаються в спеціальній школі вже зараз час опановувати робітничі спеціальності, а за рік-два вже й  працювати. Нажаль на державу ми не можемо розраховувати. Тому зараз ми створюємо не лише маленьку пекарню для наших дітей, ми створюємо модель, яку хочемо показати Україні за приклад вирішення проблем з працевлаштуванням та соціальним супроводом людей з інвалідністю», – говорить Аренда Василенко.

Люди із синдромом Дауна опановуватимуть в пекарні «21.3» такі спеціальності: помічник пекаря, пакувальник, офіціант, помічник продавця. Пекарня також гратиме велику роль у соціалізації, адже довгі роки такі люди були відгороджені від суспільства парканами інтернатів або стінами власних квартир.

Кожен, хто купуватиме хліб або традиційну голландську випічку в пекарні «21.3», внесуть свій вклад у працевлаштування людей із синдромом Дауна, адже 25%  прибутку будуть направлені на створення нових робочих місць та соціального супроводу. Адже без соціального працівника, який супроводжуватиме людину з інвалідністю на робоче місце та під час виконання роботи, неможлива інтеграція людей з інвалідністю в робочій процес.

Батьки дітей з синдромом Дауна прагнуть, аби держава створила як спеціальну програму з працевлаштування людей з інвалідністю, так і систему їхнього обов’язкового соціального супроводу на робочому місці.