У суботу, 21 квітня, на фестивалі CANactions відбулася презентація українського видання книги Йена Гела «Міста для людей». «Хмарочос» дізнавався, яке враження справив Київ на відомого данського урбаніста та архітектора.  

«Гуляючи Києвом, я помічаю на ваших вулицях проблеми, характерні майже для всіх східноєвропейських міст — зокрема, всюди царюють автомобілі. Це не дивно, адже ще на початку 1990-х років приватні автомобілі були недоступні для більшості населення колишнього СРСР. Тому вони й стали найбільш популярним засобом пересування, який серйозно випереджає громадський транспорт, не кажучи вже про пішохідну та велосипедну інфраструктури.

Я неодноразово наголошував, що у Копенгагені були такі самі проблеми. Але у нас починали займатися цим ще з 1970-х років. Тож ми мали час на те, щоб вирішити проблему з паркуванням та вкластися у розвиток громадського транспорту. Вам необхідно звернути увагу на аналогічний досвід й інших міст — наприклад, Відня, Стокгольма, Мельбурна».

Фото: Анна Лисун

«Ще одна проблема східноєвропейських міст — незаконні забудови. Для європейського міста це нонсенс. Тут забудовники не можуть придбати для себе окремі права. Закон є закон. У нас він захищає від точкової забудови зелені зони та житлові двори.

Немає у нас проблеми і з «огородженими спільнотами», коли територію житлових комплексів закривають для інших містян. Наша міська політика зовсім інакша — люди повинні мати доступ до громадських просторів, вільно пересуватись містом та мати змогу зустрічатись будь-де. Дуже важливо, щоб міський простір об’єднував людей різних соціальних, економічних та культурних груп. Лише за такої взаємодії можливе нормальне демократичне суспільство. Хоча люди, що належать до забезпечених верств населення, намагаються «триматися своїх» майже у кожному місті.

Мені подобається досвід Парижа та Барселони, які не роблять ставку на висотну забудову. Наше архітектурне бюро також наголошує, що містам не потрібно зростати вгору. Проектування висоток — це архітектурні лінощі». 

Фото: Анна Лисун

«Сьогодні мешканцям Києва слід зрозуміти, яке місто їм потрібне. Вони мають бачити його перспективу і через десять, і через п’ятдесят років. Треба знати, як відповідати на зростання кількості його населення та збільшення числа старих людей. Що стосується міського транспорту — слід пам’ятати, що принцип «Більше приватних автомобілів — більше розв’язок» вже давно не працює».