У суботу, 12 травня, засновниця міжнародного руху Zero Waste Беа Джонсон прочитала у Києві лекцію про формування і філософію руху та свій побут.

Беа Джонсон роздає автографи. Фото: Хмарочос

Рух «Нуль відходів», покликаний максимально зменшити індивідуальне споживання та кількість сміття, зародився на початку 2000-х. Його ініціаторкою вважається Беа Джонсон – француженка, що живе з чоловіком, двома синами та мініатюрним песиком поблизу Сан-Франциско. До початку її активізму термін Zero Waste стосувався зменшення відходів на рівні виробництва та міського середовища, а не особистих практик.

Беа називає основними принципами руху «Нуль відходів» п’ять R: refuse, reduce, reuse, recycle, rot (відмова, скорочення споживання, повторне використання, ресайклінг, компостування).

При цьому акцент робиться не на ресайклінгу, а на реорганізації усієї системи споживання так, щоб сміття не утворювалося на початку. Адже сам ресайклінг має значні обмеження. Скажімо, пластик псується при повторній переробці, а пластикові соломинки для напоїв не перероблюють взагалі. Те ж саме відбувається з папером – целюлоза жовтіє і потребує додавання клею під час повторного перероблення. Останній етап – це картонні лотки для яєць, які можна хіба що викинути.

Скляна соломинка – альтернатива одноразовій пластиковій. Фото: Unsplash

Коли Беа починала позбуватися сміття вдома, не існувало ані інструкцій, ані блогів на цю тему. Тож вона йшла шляхом спроб і помилок. Наприклад, вирішила відмовитися від шампуню й почала мити волосся оцтом і содою. За кілька тижнів її волосся виглядало, наче вона занурила його у фритюр. Туалетний папір Беа вирішила замінити мохом. Та швидко виявилося, що мох висихає і стає жорстким, наче наждак. Довелося визнати, що туалетний папір незамінний.

Та, зрештою, Беа налагодила побут таким чином, що річна кількість сміття, яка лишається після усієї її родини, вміщається у півлітрову банку. Фото цієї баночки стало своєрідним символом руху й ідеалом, до якого прагнуть його послідовники.

Баночка з річним обсягом сміття родини Беа Джонсон. Фото: ZeroWasteHome

Щонайперше, родина переїхала до приватного будинку та позбулася усіх зайвих речей. В інтер’єрі оселі – білий колір та мінімалізм. У білому гаражі стоять шість велосипедів і насос. Гардероб Беа уміщається на кількох полицях і обмежений трьома парами штанів, двома сукнями тощо. Весь одяг родина купляє виключно на секонд-хенді.

«Перше правило життя без відходів – це відмовлятися. Ми просто навчилися казати “ні”», – каже Беа.

Зуби чистять содою і дерев’яними щітками, які потім компостують. Поверхні миють оцтом, содою та саморобним рідким милом. Замість паперових серветок – склянка з текстильними хустинками, які потрібно прати. Косметику, навіть туш, Беа робить сама: з какао-порошку, рослинних олій та бджолиного воску. Також вона радить користуватися багаторазовими силіконовими презервативами, які продаються у секс-шопах, як своєрідні іграшки, а не як безвідходна альтернатива. Хоча визнає, що коли її сини почнуть сексуальне життя, їм, певно, доведеться перший час користуватися звичайними, щоб не перелякати партнерок.

Зубна щітка і банка з содою. Фото: instagram.com/zerowastehome

Продукти купують, складаючи їх у власні мішечки й контейнери. Крупи потім пересипають у склянки. Вино купують у місцевій виноробні, прохаючи налити у власні пляшки без одноразового корку. Альтернативний дизайн холодильника з шухлядками замість поличок дозволяє бачити, які продукти в ньому лишилися. Коли вони запаковані, про них можна забути, і вони зіпсуються. Беа ж хвалиться, що в їхньому будинку не викидається ніяка їжа. Навіть органічні відходи для компостування вона намагається мінімізувати, наприклад, не зчищаючи шкірку з яблук, як багато хто робить. «Коли у гостях я пригощаюся сиром з тарілки, то можу відчути смак упаковки, в якій він був. Пластик лишає слід на продукті», – запевняє Беа.

Беа Джонсон часто критикують за те, що вона продовжує їсти м’ясо, і, за її словами, навіть надсилають листи з погрозами. Вона каже, що її родина намагалася практикувати веганську дієту, та незабаром її чоловік втратив багато ваги і став виглядати нездоровим, тож вони вирішили, що це їм шкодить.

Окрім знаменитої баночки з неперероблюваними відходами, є ще корзина, куди потрапляють шкільні зошити, пляшки вина, що приносять друзі, й упаковки від розчину для контактних лінз, якими користується чоловік.

До компостної ями потрапляє, зокрема, зістрижене волосся – крім волосся Беа, яке вона передає організації, що робить перуки для хворих на рак.

Рум’яна з какао-порошку. Фото: instagram.com/zerowastehome

Беа стверджує, що перехід на безвідходну систему допоміг родині заощадити 40% коштів: «Коли мій чоловік побачив цю цифру, він вигукнув: “Амінь, Беа, продовжуй далі!”».

За словами Беа, рух «Нуль відходів» найкраще розвивається за межами США, адже американці надто прив’язані до нових ґаджетів і бояться купувати одяг у секонд-хенді. В Америці важко знайти кав’ярню з керамічними чашками і тарілками, а напої завжди приносять із пластиковою соломинкою.

«Купуючи, ви голосуєте. Щоразу, як ви купляєте щось в упаковці, ви тим самим оголошуєте: “Я люблю пластик”», – стверджує Беа.

Після лекції презентували книгу Беа Джонсон «Дім – нуль відходів» в українському перекладі Тетяни Євлоєвої, яка також є затятою послідовницею руху. Це переклад вже 22-ю мовою. Книгу надруковано на переробленому папері, обкладинка неламінована, а ілюстрації обмежуються контурами, аби використовувалося менше фарби.