Київська «гід у капелюшку» Софія Грабовецька полюбляє досліджувати міські дворики та знає чимало затишних куточків столиці. Для «Хмарочоса» вона розповіла про п’ять секретних місць, де можна відпочити від шуму міста, почитати у затінку дерев та зробити гарні фотографії.
фото: Анна Лисун
Грушевського, 4б
Щоб потрапити у двір цього будинку, доведеться пройти через дві арки зі сторони вулиці Грушевського. «Тут помітне хаотичне нагромадження вікон, сходів, яке чимось нагадує східні дворики», – розповідає Софія. Завдяки горбистій місцевості двір фактично розділений на два рівні, що поєднані дерев’яними сходами.
Будинок кінця ХІХ століття є одним з найстаріших, що збереглися на цій вулиці. Зараз він перебуває в аварійному стані. Його стіни вкриті графіті та залишками від картинних рам. Тут також розміщена стіна пам’яті Віктора Цоя. Такій строкатості двір завдячує своїй історії: колись тут існувала арт-платформа, яка об’єднувала музикантів, художників та поетів.
фото: Анна Лисун
Фактично, дім на Грушевського був незаселеним ще з 80-х років. Пізніше тут з’явилася група ентузіастів, яка опікувалася територією та планувала перетворити її на культурний центр. За цією адресою зареєстрували кілька громадських організацій. У 2009 році Київрада віддала ділянку під будівництво, будинок планувалося знести. І, хоча його вдалося відстояти, з того часу дім занепадає.
фото: Анна Лисун
Попри аварійний стан, відсутність води та електрики, у будинку досі залишаються сквотери. «Вони тут живуть, облаштовують якісь майстерні, – розповідає Софія. – Таким чином, намагаються захистити будинок, показати, що він цінний і важливий».
Інститутська, 20/8
Головною особливістю цього двору є фонтан. Він був закладений тут під час будівництва житлового комплексу у 1940-х роках. Будинки спершу призначалися для партійного керівництва, тому і прилегла територія облаштована відповідно.
фото: Анна Лисун
Чашу фонтану, у кращих радянських традиціях, прикрашає ліпнина з юними спортсменами. По периметру басейну розміщено чотири раковини. До слова, у 2000-х роках фонтан перебував у занедбаному стані, і був відреставрований тільки у 2010 році.
фото: Анна Лисун
У різний час на Інститутській 20/8 та Шовковичній 10 проживали Олександр Довженко, Ванда Василевська, Юлія Солнцева та багато інших.
Межигірська, 24
До цього дворика можна потрапити, пройшовши через арку, яку легко впізнати за вивіскою «Адам і Єва». Дворик на Межигірській – закритого типу, який більш характерний для Одеси та Львова. «Київські двори будували переважно як прохідні. Тільки на Подолі у нас є чіткі квартали, – розповідає гід. – Після великої пожежі 1811 року вулички тут закладали паралельно та перпендикулярно одна до одної. Про Верхнє місто так не дбали. Воно пережило кілька будівельних бумів, і кожен будував на клаптику землі, який зміг зайняти».
фото: Анна Лисун
Будинок №24 був зведений у кінці ХІХ століття у стилі неоренесанс. Раніше територія всередині двору була вимощена бруківкою та засаджена квітами. Зараз тут – асфальт. Проте одна особливість все ж збереглася – виноград, який розрісся та утворив підвісну зелену стелю. Восени, коли на гілках з’являються грона винограду, сюди прилітають дрозди.
фото: Анна Лисун
Тут немає лавок для відпочинку, але дворик може стати хорошою локацією для фотозйомок. Особливо, якщо вдасться зловити момент без припаркованих автомобілів.
Льва Толстого, 41
«Територія краси» – саме ці слова можна побачити на табличці у цьому дворику. Шлях до нього також пролягає через арку. «Це чудовий приклад облаштування з ініціативи самих жителів. Людям було не байдуже на вид з їхніх вікон», – каже Софія. Раніше тут був бруд та смітники місцевих ресторанів. Зате тепер можна розгледіти елементи ландшафтного дизайну: крім лавок, жителі встановили невеликий місток, проклали доріжки та висадили квіти.
фото: Анна Лисун
І, хоча Ботанічний сад імені Фоміна розташований зовсім близько, Софія Грабовецька розповідає, що любить приходити з чашкою кави саме сюди: «У ботсаду буває надто людно. А тут красиво і затишно, це моє “місце сили”».
фото: Анна Лисун
Разом з тим, вона переконана: двори, це не про облаштування, а про культуру. «Для мене двір – це місце де ти можеш відпочити, де почуваєш себе захищено, – каже вона. – Колись він також виступав маркером самоідентифікації. Тобто, ти міг бути «своїм» з будинку, потім з двору, з вулиці, і потім вже з міста. Двори були місцем для комунікації, обміну плітками. І, хоча у Києві завжди було багато парків, люди все одно намагалися облаштувати місце для відпочинку у себе на подвір’ї».
Дендропарк імені Олександра Богомольця
фото: Анна Лисун
Ще одне затишне місце, заховане поміж щільної київської забудови – дендропарк імені Богомольця. Зелена територія, площею всього 0.75 гектара, розмістилася на перетині вулиць Богомольця та Шовковичної. Тут вам майже завжди вдасться знайти лавку у затінку рідкісних дерев.
фото: Анна Лисун
Парк був закладений академіком Олександром Богомольцем у 1930-х роках. На цій території стоїть будинок, у якому жив академік, а поряд з ним висаджено 90 видів дерев, які його учні привозили з різних місць світу. У 1999 році дендропарк отримав статус пам’ятки природи місцевого значення.
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 278 днів. За цей час ми опублікували 23497 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті