«Я роблю на славу Божу, а не на славу баби». Як івано-франківський священик оббиває церкву вагонкою

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 285 днів. За цей час ми опублікували 23543 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Дерев’яна церква Святого Архистратига Михаїла у селі Вовчинець на північному сході від Івано-Франківська діє з 1862-1865 років. Це пам’ятка архітектури місцевого значення. Вона збудована без жодного цвяха і вкрита ґонтом.

Один з місцевих служителів розповідає, що ідея оббити храм фальш-брусом (різновид вагонки – ред.) виникла у священика Миколи Лужного декілька років тому. Мовляв, так буде значно гарніше. Тож зараз туди вже завезли матеріали та розпочали роботи, пише Галицький кореспондент

«Треба, щоб всередині виглядало на церкву, а не якесь мазюкання було. Колись малювали її, як хотіли. Це все бабська ментальність. Є наука антологія, антропологія, а є бабологія. До цього треба підходити з розумної точки зору. Якщо якась баба має свої амбіції, то це не означає, що вони слушні», – пояснює священик.

«Зараз ми хочемо зробити церкву кращою. Там наклеєно на стінах щось і помальовано синьою фарбою по дереву. Це що, мистецтво?! Ми радились з церковним комітетом, але є дві баби, які постійно мутять воду. В кожному стаді є паршива вівця. Тому вони постійно пишуть всюди», – обурюється Лужний.

Місцеві жінки вважають, що забити церкву дошками — значить зруйнувати її, оскільки бруси дадуть більше навантаження на фундамент. Вони хочуть, щоб ця «реставрація» припинилася. Натомість пропонують популяризувати церкву, щоб її могли побачити якомога більше людей.

Священику не подобається ідея зробити церкву туристичною принадою. Каже, що це не музей, щоб сюди приїжджали туристи. Не варто, на його думку, прикриватися і тим, що це пам’ятка архітектури. «Це є храм Божий, а не пам’ятка архітектури. Я не роблю просто так щось собі, а роблю на славу Божу, а не на славу баби», – підкреслює отець Микола.

Пенсіонерка Галина Дебенко також активно виступає проти задуманої реконструкції. Вона розповідає, що ще декілька років тому, коли все тільки починалось, ходила у відділ охорони культурної спадщини Івано-Франківська. Тоді архітекторам наче вдалося переконати всіх, що від такої ідеї треба відмовитись. Однак цього року священик знову взявся за своє.