Сквер «Червона пресня» знаходиться навпроти кінотеатру «Жовтень». Його реконструкція розпочалася у 2016 році та коштувала місту 5 мільйонів 625 тисяч гривень.

Тут оновили доріжки, встановили нові лавки та урни для сміття, облаштували автоматичний полив зелених насаджень та реконструювали фонтан. У сквері облаштували новий дитячий та спортивний майданчики. «Київ стає більш комфортним у плані відпочинку», – зазначив Віталій Кличко, який завітав на відкриття оновленого скверу четвертого липня.

Проте оптимізм Кличка поділяють не всі жителі Подолу. Вони скаржаться на відсутність затінку біля дитячого майданчика та використане для нього покриття – гранітний відсів. Стосовно останнього у Подільській РДА відповідають: подібне покриття передбачене ДБН. Дерева ж обіцяють досадити восени, щоб вони краще прийнялися.

Йдеться саме про другу чергу реконструкції, яка включає облаштування площі з фонтаном та майданчиків. Перша черга охоплює решту території скверу і була завершена у 2011 році. «Хмарочос» поспілкувався з експертами у сфері проектування публічних просторів для того, щоб з’ясувати, наскільки якісною та сучасною була реконструкція скверу «Червона пресня». Мова йтиме переважно про частину, відкриту у липні, проте окремі аспекти обговорення стосуються скверу в цілому.

Влодко Зотов,
міський планувальник

Успіх реконструкції залежить від трьох моментів. Перш за все, це якість проектування: осмислення пішохідних потоків, зонування. По-друге, це якість робочого проектування, яке визначає технологічні параметри запланованих робіт. І останнє – це якість реалізації.

Вибір матеріалів

Цікаве питання: яким чином обирали матеріали для цього скверу? Фонтан тут облицьований гранітом. Досвід Києва показує, що вода, потрапляючи за плити у зимовий час, руйнує цей дорогий та якісний матеріал. Тому мені здається, що це не довготривале рішення.

Вибір ФЕМу для мощення скверу

Доріжки у сквері вимощенні плиткою «Старе місто», яка коштує близько 250 гривень за квадратний метр (ціна варіюється залежно від виробника, – ред). Ми знаходимося в одному з центральних місць Подолу. Для таких важливих просторів зазвичай не використовують настільки дешеві покриття, адже вони зношуються вже за п’ять років. Якщо у сквері очікується серйозний потік відвідувачів, я б також клав плитку на бетонну основу, щоб вона не просідала. Тут ми вже можемо спостерігати початок цього просідання плитки та бортового каменю.

Зливостоки та дренаж

Якість публічного простору великою мірою визначається вертикальним плануванням. Воно визначає, зокрема, наскільки швидко дощова вода сходить з ділянки та як вона використовується. У сучасних європейських скверах та парках дощову воду зазвичай не відводять у каналізацію, а збирають у резервуари та зрошують нею потім газони. Або дренують покриття, щоб не порушувати, наскільки це можливо, природні цикли водообміну.

Приклад облаштування дренажу у зеленій зоні. Фото з сайту компанії ZinCo

Безпека дітей у просторі

Стосовно покриття для дитячих майданчиків. Я фанат натуральних матеріалів, і вважаю, що гранітний відсів кращий за пластик чи гуму. Є декілька підходів до формування дружнього до дітей середовища. Ми можемо спроектувати м’які килими на кожному кроці, убезпечувати дитину всіма можливими способами.  Або інший варіант: створити такі умови, щоб дитина розвивалася та відчувала свою відповідальність. Як правильно, ніхто не знає.

Дитячий майданчик з гранвідсівом у якості покриття в сквері

Одним з параметрів безпеки є, звісно, захист від сонця. Тут не вистачає затінку біля дитячого майданчика та біля фонтана. Це обмежує використання цього простору у часі. Крім того, озеленення сильно впливає на температуру, різниця з відкритим простором може бути у три-п’ять градусів. Туї, висаджені на цій площі, навряд чи дадуть тінь. У таких місцях взагалі не варто висаджувати дерева з несформованою кроною, вік саджанців повинен бути п’ять-сім років.

Транзит та освітлення

Я також помітив, що у цьому сквері не облаштовано велосипедної інфраструктури. Мені довелося припаркувати свій велосипед біля ліхтаря. До слова, останніх тут чимало, проте, на сценарії освітлення потрібно дивитися ввечері. Освітлення у сквері повинно виконувати певні функції. Там, де люди проходять, потрібно добре бачити дорогу. У більш інтимних частинах скверу навпаки не потрібно такого яскравого світла. Проте воно все ж повинно бути: у зонах з недостатнім освітленням може відбуватися маргіналізація простору.

Доріжки та ліхтарі у сквері

На мою думку, ми могли б більше грошей спрямовувати на реконструкцію публічних просторів. Краще зосередитись саме на якості та функціональності, а не створенні квітників, які потрібно щороку засаджувати, витрачаючи кошти. Коли будуть вирішені функціональні питання – освітлення для доріжок, відсутність калюж, затінок для лавок – тоді й естетично простір стане привабливішим. Варто також враховувати, що це важливий для Києва публічний простір, приклад якого потім наслідуватиме вся країна.

Ксенія Феофілактова,
ландшафтна архітекторка

Сквер упорядкували: тут створили місця для сидіння, поставили урни, облаштували дитячий майданчик. Тобто реалізували усі базові потреби жителів району. Але чи реалізували усі естетичні потреби – це вже питання.

Планування озеленення

Проектуючи ландшафт, я розраховую на довговічний результат, який з кожним роком буде розвиватися. В умовах бюджету ми не завжди можемо дозволити собі посадити одразу дорослі рослини. Іноді картина, яку заклав архітектор, з’явиться через два, або навіть і п’ять років. Але тут я не бачу системи в організації дендроплану. У сквері є багато вузьких смужок газону, які, скоріш за все, швидко пересохнуть. Тут також багато однорічних рослин, використання яких потрібно мінімізувати. По-перше, це не економно: їх потрібно висаджувати щороку. По-друге, вони, як правило, низькорослі, тому дають кольорову площину, але не дають об’єму, відчуття захисту чи розділення функціональних зон.

Приклад використання газону для рекреації, а не для естетичниго оформлення парку. Фото з сайту компанії ZinCo

Однорічні рослини можуть мати місце у скверах, проте, не у такій кількості. Ми можемо додавати їх точково, висаджувати у вазони на стовпах або досаджувати у вже сформовані квітники. Щороку можна обирати новий колір, створюючи іншу тему та настрій.

В Європі зараз користуються популярністю багаторічні злаки, зокрема, міскантуси. Вони дають об’єм, а у великих обсягах створюють ефект подібний до морських хвиль. Я взагалі надаю перевагу широким мазкам у ландшафтному дизайні, коли певний вид рослин висаджується у великій кількості. Цей прийом тут використаний на квітниках з трояндами. Щоправда, я б обрала інші квіти: цей сорт не дає об’єму та залишає враження «лисого» квітника, де проглядається ґрунт. Британці, наприклад, також люблять висаджувати троянди. Але вони обирають кущові сорти з об’ємним листям, або компонують троянди з іншими багаторічниками.

Приклад використання багаторічних рослин у зелених зонах. Фото з сайту компанії ZinCo

В цьому парку є підпірні стінки, тобто сформовані клумби, які підняті відносто пішохідних зон. Але вони покриті газонами, що для мене не зовсім зрозуміло. Якщо це газон, він передбачає використанню його для сидіння або прогулянок. Сам по собі він не є декоративною річчю, щоб на нього просто дивитися. За цими стінками він взагалі губиться.

Ці сформовані клумби розміщені біля дороги. Це правильно з функціональної точки зору, вони формують певне середовище. Але, висадивши тут плато з кущів, ми б ще більше відгородили парк від проїжджої частини. Такі насадження забезпечили б захист від шуму, шкідливих викидів та створили б візуальну перешкоду.

Навіть ті ж туї можна було б посадити густіше, створивши елементи огорожі за лавками. Зараз зонування виконане лише за рахунок твердих покриттів – доріжок, тому я не вважаю його завершеним. Якщо була задача створити тут прохід – вона виконана. Але якщо планували створити сквер, куди люди будуть приходити спеціально, – тут ще є над чим працювати.

Освітлення та фонтан

Світильники, встановлені у сквері, хороші тим, що дають м’яке розсіяне світло. Але вони можуть легко стати предметом вандалізму. Хтось кинув камінець – і плафон вже потрібно міняти. Зараз створюють ліхтарі з металевими відбивачами, сама лампа у яких схована.

Як на мене, ідея створення фонтану завжди вдала: людям подобається спостерігати за водою. У літній час це також додаткове джерело прохолоди. Інша справа, що у нашій кліматичній зоні фонтан працює менше часу, а його порожня чаша вганяє всіх у депресію. Тому мені більше подобаються варіанти, інтегровані в мощення.

Фонтан з гранітним облицюванням

Звісно, фонтан з чашею теж може бути красивим. Але він повинен працювати (під час нашої розмови фонтан був вимкнений, – ред.). Крім того, на цій площі вам навряд захочеться знаходитися вдень: біля фонтану немає дерев, і навіть туї, коли виростуть, не забезпечать достатнього затінку. У нас взагалі дуже популярні вічнозелені рослини: ялини, туї. Вони дають колір взимку, проте, не дають відчуття комфорту. Листяні дерева дають тінь та змінюються протягом року, граючи різноманітними кольорами. Тому я б закликала частіше використовувати саме їх.

Вибір матеріалів для мощення

Стосовно мощення, я не маю нічого проти бетонної плитки, ФЕМу. Але я не обрала б саме цю плитку, саме такі кольори і візерунки. Тут з неї утворили коло, там смужки, на іншій доріжці – геометричні візерунки з грецьких ваз. Чому? Скрізь повинна бути ідея і логіка, яка простежується в усіх елементах: мощені, квітах, скульптурах. Чому у сквері «Червона пресня» встановили фотозону зі знаковими архітектурними спорудами?

Клумби з однорічними рослинами та вузькі смужки газону в сквері

Крім того, покриття плиткою «Старе місто» має фактуру та виражені шви. Будь-який транспорт на колесах ставатиме додатковим джерелом шуму. Підпірні стінки тут також мають фактуру, але вже «рваної цегли». У результаті ці два матеріали погано поєднуються між собою. Ще один важливий момент – технологія мощення. Місцями ФЕМ уже почав просідати.

Дитячий майданчик

Як мама, я більше люблю гумові покриття для дитячих майданчиків. Гранвідсів запилений і травматичний. Можна також використовувати пісок, тоді увесь майданчик перетворюється на велику пісочницю. В такому разі дитячу зону потрібно відгороджувати від решти простору, щоб уникнути доступу тварин. Ще один варіант – дерев’яна мульча. Це м’яке та натуральне покриття, проте, воно потребує періодичної заміни. Всі ці моменти – це вже питання бюджету.

Дитячий майданчик, встановлений тут, – це варіант, який швидко задовольняє потребу. Я точно впевнена, що він відповідає нормам безпеки. Проте я б вказала вік, для якого призначений кожен з елементів майданчика та перефарбувала конструкції. Тут є оранжеві, чорні, червоні, сині і бежеві елементи. Чому б не зробити це в одному кольорі? Навіть одним кольором можна об’єднати простір. А те, що діти сприймають тільки яскраві об’єкти, – це неправда.

Висновки

Підсумовуючи сказане експертами, можна дійти висновку, що здійснюючи в майбутньому реконструкцію подібних публічних просторів варто більше уваги приділяти деталям, які роблять простір приємним для відвідування: якості матеріалів та мощенню, функціональному зонуванню простору та потребам у зелених насадженнях. Подібні простори потребують уваги до естетики, точного розрахунку пішохідних маршрутів та сформованої загальної концепції. Заощадження часу та коштів на стадії проектування та виконання, у свою чергу, призводять до недовговічного і неякісного результату.

Разом з тим, Влодко Зотов та Ксенія Феофілактова зазначають, будь-яка реконструкція є позитивним кроком на шляху до переосмислення публічних просторів в Києві та формування необхідного досвіду у цій сфері.