У 2017 році на кожну тисячу жителів у Києва припадало 257 автомобілів. Частина киян, що пересіли з громадського транспорту на особистий, купують компактні двомісні автомобілі, а частина – обирають пересуватися столицею на позашляховиках.

«Хмарочос» поспілкувався з двома автовласниками: Артемом Світельським, що їздить на Smart Fortwo Brabus та Оленою Борисовою, що керує Mercedes-Benz G-Class, та дізналися причини їхнього вибору, досвід за кермом та щоденні маршрути.

Артем Світельський
30 років, UX дизайнер в EPAM Systems

Мій стаж за кермом – 6 років, і це вже другий Smart. Перший я купив випадково. Завжди мріяв про BMW, такий пацанський автомобіль. Але розпочалася криза, доллар почав рости і гроші, які лежали в мене на рахунку у банку, з кожним днем перетворювалися на макулатуру. Квартиру за п’ять тисяч доларів мені було не купити, побутова техніка була не потрібна. Тому зупинився на автомобілі.

Фото: Анна Лисун

Я задав на сайті параметри: ціна, автоматична коробка перемикання передач. Як дизайнеру, мені також було важливо, щоб автомобіль приємно виглядав. Я підвищував ціновий бар’єр до $6500, доки не побачив жовто-чорний Smart, який захотілось придбати.

Вона більше зсередини

На одні вихідні я помінявся з другом, взяв його Toyota Corolla, і зрозумів, що великі автомобілі – це не моє. Вони спокійні і розмірені, за кермом не відчувається жодного драйву. А на Smart я наче постійно на картингу. Я катався у ще кількох седанах, поки обирав другий автомобіль, і зрозумів, що між нами немає іскри. Сів у цей Smart, зробив коло і все – «shut up and take my money».

Щодо цього автомобіля є багато стереотипів. Кажуть, що це «замаскований мопед», «капсула смерті», що він гнеться від зіткнення з комарами і не їде швидше за 60 км/год. Цей Smart я розганяв до 185 км/год, більше було вже лячно. Навіть їздив одного разу з цікавості на автодром «Чайка». У моїй комплектації Smart – це досить активне авто, воно створене, щоб «навалювати».

Фото: Анна Лисун

Стосовно місткості: у багажник поміщається дев’ять ящиків пива. Взагалі, коли люди вперше сідають у автомобіль, дивуються, як багато тут місця. Колись я вирішив побудувати будиночок для вуличного кота. І весь необхідний пінопласт, шифер та двометрові дошки привіз з магазину на своїй автівці. Колись на зустрічі нам навіть вдалося втиснути дванадцять людей в Smart. Щоправда це був кабріолет, майже всі в ньому стояли.

«Капсула смерті» – це, звісно, теж міф. При зіткненні пластик розлетиться, але каркас автомобіля, як показують випробування, майже не гнеться. У того ж Daewoo Lanos все набагато гірше з безпекою.

Ще одна перевага невеликої автівки – завжди можна знайти місце для паркування. Smart навіть перпендикулярно поміщається у звичне паркувальне місце. Біля мого будинку завжди можна залишити автомобіль. Мій сусід приїжджає додому раніше за мене і паркується на такій відстані від канави, щоб там міг стати тільки я.

А ось те, що може стати і перевагою, і недоліком – лише два пасажирських місця. Коли дійсно потрібно когось взяти з собою, ми користуємося автомобілем моєї дівчини – Peugeot. Іноді те, що ти фізично не можеш когось підвести, навпаки стає перевагою.

Не автомобіль, а стиль життя

Навколо Smart існує крута спільнота. Купуючи його, ти обираєш не лише машину, але і стиль життя. У нас щоп’ятниці є зустрічі, ми збираємось на парковці поблизу Контрактової площі, п’ємо каву, спілкуємося. Влітку зазвичай приїздить 30-40 автомобілів.

Фото: Анна Лисун

Люди, що водять Smart, це творчі, цікаві, позитивні особистості зі своєрідним складом розуму. Телеведучі, діджеї, баристи. Кожен намагається зробити свій автомобіль більш унікальним. У когось він у зірочках, у когось  – з синьою підсвіткою, у когось обтягнутий матеріалом під шкіру.

У мене замість номерного знака – ART SVIT. Це не просто скорочення від імені, але й мій нік з першого дня в інтернеті. Номери я замінив у 2014 році, тоді не дуже прихильно ставилися до автомобілів з AH (автомобільний код Донецької області, – ред). Могли подряпати авто, вікно розбити. А нове позначення регіону – 05 – мало хто знає.

У нас також є форум – Smart Club Ua та кілька чатів для спілкування чи технічної допомоги у Viber та Telegram.  Я пишу блог про автомобіль, розповідаю, як це – водити Smart та які проблеми з ним бувають. У мене вдома є модельки чотирьох культових маленьких автомобілів. Це Fiat 500, Nissan Juke, MINI Cooper та Smart. Усі з магазину іграшок, тільки модельку Smart довелося замовляти на Amazon.

Oxxxymiron і дитячі крісла

Зазвичай я подорожую літаком. Люблю відпочивати у Туреччині. Полежати на пляжі під парасолькою, випити хорошого віскі. Я ще не наситився таким «тюленячим» відпочинком. Звісно, я хотів би їздити більше на Smart Україною. Але не вистачає часу та дуже засмучує якість дорожнього покриття. На джипі, звісно, не так боляче усіма цими ямами пересуватися.

Фото: Анна Лисун

Мій звичний маршрут це дім-робота, дім-робота, зустріч у п’ятницю, магазин. На вихідні можемо виїхати з дівчиною у передмістя: Вишневе, Софіївська Борщагівка. В метро я не спускався вже шість років. А на тролейбусі їздив два роки тому, повертаючись додому з пішого квесту. Їхав від парку Шевченка до Севастопольської площі 45 хвилин, хоча на автомобілі доїжджаю за 10. Це просто знущання і марнування часу.

А ще я люблю просто кататися містом. За суботу можу проїхати 100-200 кілометрів Києвом, з’їсти на заправці хот-дог чи морозиво у McDonald’s. Дорога, швидкість, музика – я відпочиваю за кермом. В мене чудова аудіосистема, я цікавлюся різною музикою. Можу включити Монеточку, Face, Oxxxymiron або нашу  Рanivalkova. В основному ж це закордонні виконавці: Drake, The Notorious B.I.G.

Якщо довго стою в заторі, ставлю аудіокниги. Зазвичай, це історії успіху, біографія Ілона Маска, «Deadline», «45 татуювань менеджера». Але взагалі Smart добре долає пробки за рахунок своєї маневреності.

Коли буде велика родина, зрозуміло, доведеться купувати інший автомобіль. Потенційно, я бачу себе за кермом маленького дводверного купе. У Smart далі центру міста я б з дитиною не виїжджав. Діти повинні бути на задньому сидінні. У мене ж тут навіть кріплення для дитячого крісла немає.

Фото: Анна Лисун

Але продавати цей автомобіль мені буде дуже сумно. Якщо міняти на інший Smart, то взяв би собі кабріолет. Це зовсім інший рівень кайфу.

Олена Борисова
34 роки, СЕО сім’ї ресторанів Дмитра Борисова

Я за кермом з 18 років. Першу автівку – Fiat Punto – мені подарував хлопець на повноліття, ще до цього мене навчав водити тато. Через півроку я потрапила у незначну аварію, і в мене з’явився страх. Щоб його перебороти, пройшла курси екстремального водіння. Можу розвернутися на ручних гальмах і багато іншого.

Фото: Анна Лисун

Тому вважаю всі жарти про жінок за кермом недоречними. Кермування – це навичка, тут не можна ділити за ознакою статі.

Швидкість та безпека

Я люблю водити, для мене автомобіль – це не розкіш, а стиль життя. Тому не користуюся послугами водія без крайньої необхідності. Мені подобається все контролювати самій, як у житті, так і на дорозі. Навіть до пологового будинку я сама себе підвозила.

Крім того, я люблю швидкість. Ми зараз мешкаємо на Столичному шосе, і мені подобається, що я там можу хоч трішки розігнатися. На Maserati Quattroporte, моїй попередній автівці, я максимально набирала 240 км/год. У нас з чоловіком також були мотоцикли: у нього Ducati, у мене Harley-Davidson. Але, незалежно від того, як ти водиш, це – небезпечно. У нашій країні немає культури поваги до мотоциклістів, можуть, наприклад, відкрити дверцята не дивлячись у дзеркало. А в нас вже шестеро дітей на двох. Коли на тобі така велика відповідальність, ти не можеш ризикувати. Тому мотоцикли ми продали.

Фото: Анна Лисун

Зараз я їжджу на Geländewagen. Спортивні автівки я, звісно, люблю, але мій стиль життя, багатодітна родина змушують мене обрати інший автомобіль. Комфортний, максимально місткий позашляховик. Для мене в цьому автомобілі дуже важлива безпека.

Детально продуманий маршрут

Коли я їду в цьому тонованому авто, мені поступаються дорогою. Адже розуміють, хто може бути за кермом. Я відчуваю цю різницю, коли доводиться їхати, скажімо, на Opel нашого водія. Можу 15 хвилин чекати, поки хтось пропустить, і не розуміти, чому так відбувається. Поки не згадую, що я на іншому автомобілі.

фото: Анна Лисун

З парковкою у мене не виникає труднощів, я завжди залишаю машину у спеціально відведених місцях або заїжджаю на приватні платні парковки. А ще планую свій маршрут так, щоб у час-пік не їхати, наприклад, на Бессарабку. Якщо все ж стою у заторі, вмикаю звуки китів або книги, часто з трансерфінгу реальності. Останніми слухала Ювала Ноя Харарі — «Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього» та «Альберт Ейнштейн» Сергія Іванова. Не люблю втрачати час, якщо взагалі нікуди не просуваюсь, то працюю.

За день я, як правило, об’їжджаю усі наші ресторани. Крім того, у мене є задача кожному з дітей приділити хоча б годину в день. Тому я продумую свої маршрути так, щоб когось забрати або завезти до школи, садочка чи секції. Діти завжди щасливі, коли мама за ними приїжджає. Зазвичай, це відбувається зранку або ввечері, щоб гармонійно вписуватися у мій графік.

Родинні цінності

Одна з цінностей нашої родини – це екологічність, друга – інноваційність. Мій чоловік, Дмитро Борисов, обирає нові технології в усьому.  Він їздить на Tesla. Я вважаю, що в родині, яка може дозволити собі два авто, повинен бути один електромобіль. Інший – все ж дизель або бензин. У нас, наприклад, багато відряджень Україною і акумулятора Tesla не завжди вистачає на дорогу. Але довгі автомобільні подорожі для мене не комфортні, я надаю перевагу літакам.

фото: Анна Лисун

Також беремо мій позашляховик, коли на вихідні їдемо у ліс за грибами, або на рибалку. Він прекрасно долає калюжі чи пісок. Крім того, на вихідних ми часто займаємося активними видами спорту. Tesla мого чоловіка завалена спорядженням для серфінгу та кайтингу. У моїй автівці – дитячі візки та крісла.

Я персонально не буду навчати дітей водити автомобіль. Кожною справою повинен займатися спеціаліст, тому, якщо в них буде таке бажання, підуть до автошколи. Я навіть не впевнена, чи будемо ми дарувати їм автомобілі. Це, все ж, предмет розкоші, на який ми з чоловіком заробляли самостійно. Можливо і їм варто. А так, громадським транспортом за мій рахунок – будь ласка. Зараз вони, щоправда, ним не користуються. Діти ще маленькі і мені так спокійніше.

Для себе наступним автомобілем я б теж обрала Geländewagen. Тільки більш новий, і, можливо, вже не чорного кольору. А якщо говорити про машину для душі, то – Aston Martin.