Сьогодні Ейфелева вежа є символом французької столиці та популярним туристичним місцем. Проте на момент створення ця 312-метрова споруда повинна була стати зовсім іншим символом – показником технологічних досягнень свого часу.

Детальніше про цей бік знаменитої споруди розповідає Гліб Ушаков, кандидат наук, доцент КНУБА та куратор курсу «Історія архітектури» освітньої організації Культурний Проект, який розпочинається 17 вересня й триватиме до 21 грудня. Вказавши промокод hmarochos під час реєстрації, ви отримаєте знижку 2 000 гривень.

Майбутнє за металом

Друга половина ХІХ століття – це перехідний етап між традиційною кам’яною та сучасною архітектурою. Для нас особливо цікавими є великі інженерні споруди того часу, адже вони були збудовані принципово новим, революційним шляхом. Йдеться про металевий каркас. Як тільки ми переходимо від кам’яної стіни до металевого каркаса  – ми переходимо до сучасної архітектури.

Головним обмеженням кам’яної архітектури була не висота, адже готичні собори того часу вже були доволі масштабними. Проблемою була горизонтальна площина, перекриття в будівлі. Архітектори не могли створити великого легкого прольоту.  Тому справжньою революцією стала поява нового металу – сталі, легкого та міцного матеріалу з величезною опорною здатністю. Спочатку він замінив чавун у будівництві мостів, а згодом – зробив можливим перехід до вертикального хмарочоса.

Ілюстрація Ірини Стасюк

Чи не головним рушійним механізмом розвитку інновацій в архітектурі у ХІХ-ХХ столітті були всесвітні виставки. Кожна виставка – як нова сторінка в архітектурі. Багато споруд, створених для Світових виставок були розібрані або знищені. Але чимало визначних,  як Ейфелева вежа, створена до виставки 1889, геодезичний купол Фуллера в Монреалі або Атоміум в Брюсселі, – можна відвідати зараз.

До першої виставки в Лондоні у 1851 році був споруджений спеціальний павільйон – Кришталевий палац. Це була перша прозора каркасна будівля зі скла і металу. Усі побачили, що така конструкція цілком можлива. За подібним принципом звели Великий палац в Парижі та частково Бессарабський ринок у Києві.

Разом з тим, Кришталевий палац – величезна, але ще не вертикальна будівля. Після побудови металевого каркаса потрібно було також забезпечити його інженерне постачання та підйом людей на велику висоту. Тому ще одним важливим проривом було створення «безпечного ліфта» Еліса Грейвза Отіса.

Усвідомити революцію

У 1880-ті роки стали можливими дві речі: спорудження вертикальних каркасних споруд та системи підйому речей на їхню висоту. Тоді важливо було усвідомити потенціал цих технологій. Адже Ейфелева вежа – це величезний прорив у масштабах будівництва. Заввишки понад 300 метрів вона була вдвічі більшою за готичні собори. Вежа залишалася найвищою спорудою у світі аж до побудови Крайслер Білдінг у Нью-Йорку в 1930 році.

Сучасний турист, коли приїздить до нового міста, знає, як важливо побачити його панораму з висоти. У ХІХ столітті існували високі собори, проте піднятися на них було складно, або навіть неможливо. Ейфелева вежа стала принципово новим громадським об’єктом, який надавав особливої якості туризму в місті. Проте спочатку цієї функції не оцінили. Багато критиків вважали споруду позбавленою сенсу.

Але вже під час всесвітньої виставки стало зрозуміло, що дивитися цікаво не лише на вежу, але й з неї – на весь Париж. За час проведення виставки її будівництво практично окупилося. І сьогодні біля Ейфелевої вежі утворюються величезні черги охочих оглянути місто з висоти.

Ілюстрація Ірини Стасюк

На Ейфелеву вежу взагалі було багато нарікань. Усе нове та інноваційне завжди отримує багато негативу, аж до знищення. Так було з Кришталевим палацом, який спочатку перенесли, а після пожежі у 1936 не стали відбудовувати. Якби ця вежа не стояла в історичному центрі, можливо, не було б такого спротиву. Історичне середовище завжди сприймається як сформований ансамбль і нова, навіть сучасна та красива будівля може погано виглядати в цьому оточенні.

Сьогодні існує багато способів зменшити цей негатив: медіафасади, озеленення тощо. Ейфелева вежа натомість відкидає принцип піраміди, і шляхом викривлених ліній різко звужується догори. Це візуально її зменшує, робить менш масивною. Густав Ейфель навіть запатентував винайдену ним форму споруди. Сучасні хмарочоси використовують подібний принцип, звужуючись до вершини та немов розчиняючись в небі. Такий прийом використано при побудові Бурдж Халіфа (Дубай) та хмарочоса Shard (Лондон).

Максимізував принцип металевої башти російський архітектор та інженер Володимир Шухов. Він розробив гіперболоїдну конструкцію, яка дозволила зробити такі споруди ще більш повітряними і легкими. Один з найвідоміших його об’єктів – телевізійна вежа в Москві, висотою 160 метрів.

Початок ери хмарочосів

Ейфелева вежа – це символ переходу до металевого хмарочосу. Тому вона така важлива. Але оцінили цей прорив не одразу. Адже економічна доцільність будувати хмарочос з’являється, коли є невелика кількість дуже дорогої землі. На такій ділянці можна практично необмежено додавати квадратні метри, будуючи вгору.

Масова висотна забудова не починалася до першої половини ХХ століття. Першим кроком стала Чиказька школа. Після великої пожежі 1871 року у центрі міста з’явилося місце для нової забудови. Луїс Салліван разом з іншими архітекторами почали споруджувати там високі будинки з металевим каркасом, хоч і приховували його за кам’яним опорядженням. При цьому варто розуміти, що для кінця ХІХ століття навіть семиповерхова будівля була хмарочосом. Наприклад, перший київський хмарочос – будинок Гінзбурга, збудований у 1910-х роках, мав 12 поверхів.

Безпосереднім продовженням нової технології також став розвиток стилю хай-тек. Його відомі представники: Норман Фостер, Ренцо Піано, Річард Роджерс. У таких будівлях структура опорного металевого каркаса навмисне виноситься на фасад. Цей підхід найкраще виявляє конструктивну сутність будівель та демонструє красиву та унікальну геометричну систему їхнього каркаса. Хороший приклад цього підходу – будівля Сент Мері Екс у Лондоні.

Усередині сучасних хмарочосів лежить той самий принцип металевого або, винайденого трохи пізніше, залізобетонного каркаса, який дозволяє створити легку та високу будівлю. І хоч ми постійно вдосконалюємо цю технологію, на сьогодні вона вже практично вичерпана. Потрібен перехід до нових конструктивних систем. Колись таку революцію дозволив здійснити метал. Сьогодні для цього також потрібен новий основний будівельний матеріал, якого ми поки не маємо.

Щоб дізнатися більше, що таке архітектура і детально розібратися у ній, реєструйтеся на курс «Історія архітектури» від Культурного Проекту.

Освітня організація Культурний Проект десятий рік перевертає сприйняття та пропонує слухачам поглянути на світ через історію мистецтва. Не тільки музейного, але і мистецтва мислення. Навчання в Культурному Проекті – це доступ до унікальних курсів та кращих викладачів, які надихають серця та «перезавантажують» інтелект. Організація пропонує системні програми та спецкурси в сфері історії мистецтва, філософії, музики, літератури, моди та інших гуманітарних дисциплін.