Головний редактор «Хмарочоса» Тарас Кайдан побував на конференції CityLab Detroit та ділиться роздумами про особливості розвитку міст в США та підходами до вирішення проблем.

Останнім часом у Сполучених Штатах заговорили про таке явище, як «Ренесанс міст». Через нові підходи у співпраці між мерами, міськими адміністраціями, бізнесом, неприбутковими організаціями та місцевими громадами у малих, середніх та великих містах можна спостерігати унікальні перетворення. Тут заново проводять трамвайні лінії, знищені у 1950-х, допомагають не втратити будинки тим, хто опинився в скруті, а ті хто житло не може навіть орендувати, тепер у праві претендувати на дах над головою і шанс знайти постійну роботу. Інтенсивно розвивається освіта й культура. Хто хоче відкрити власну справу, знаходять допомогу філантропів та залучаються підтримкою мерій. Але найголовніше – автори цих перетворень постійно збираються разом, діляться досвідом, залучають ефективні рішення у нові регіони та співпрацюють з медіа-ресурсами, щоб поширювати інформацію про успішні практики.

Чому ж ці процеси стали можливими? На це питання може бути кілька відповідей, адже комплексні процеси мають багато причин виникнення. Спробую коротко, на основі побаченого та почутого, окреслити ці відповіді.

Міста в США – це фабрики ідей

За даними ООН, з 2006 року в містах живе більшість населення планети. Але разом з концентрацією ідей приходить і концентрація проблем. Соціальна та економічна нерівність, забруднення, нестача доступного житла, злочинність та несправедливість, важкі наркотики, бездомність, високий рівень безробіття, особливо серед молоді та низька участь населення у місцевому врядуванні є головними викликами міст сьогодні.

Бізнес-район Детройта. Фото автора

В США, в свою чергу, існує давня філософська традиція прагматизму (інструментарій, розроблений в рамках цього вчення, зараз модно називати дизайн-мисленням). Будь-який виклик тут деконструюють, збирають якомога більше даних про нього, досліджують і формують низку практичних дій, направлених на його вирішення. І саме у містах цей процес пошуку відповідей можна поставити на конвеєр – адже тут сконцентровані інтелектуальні ресурси та люди з розмаїттям компетенцій у різних сферах, які разом можуть вирішувати проблеми. Побачивши цей потенціал, різні команди почали об’єднуватись та співпрацювати для виробництва, тестування та вимірювання результатів від провадження рішень, які б могли відповісти на головні виклики міст. І це не обов’язково складні процеси, smart city-технології, ні.

Наприклад, у Лос-Анджелесі місцеві жителі проголосували за низку рішень, направлених на подолання проблем бездомних. Так, тут підняли податок на продаж на 0,25%, щоб на зібрані кошти надавати сервіси працевлаштування і тимчасового житла та налаштувати систему, яка попереджуватиме випадки виселення людей на вулицю. Крім того, було прийнято рішення побудувати протягом наступних десяти років 10 000 одиниць муніципального житла для бездомних. На це планують витратити $1,2 млрд і за це теж проголосували платники податків. Адже вдалось довести – за результатами досліджень, щоб знайти роботу і «стати на ноги» людині, яка жила на вулиці, потрібний доступ до їжі, постійного житла і зберігання речей, медичної допомоги та базової гігієни. Маючи засоби до існування та гідне ставлення до себе, людина може перейти до співбесід для отримання постійного місця роботи. На відміну від консервативних рішень, як-от арешт за ночівлю на вулиці чи створення тимчасових притулків благодійними організаціями, у американському місті був апробований та схвалений більш сталий та результативний підхід. Він довів свою ефективність та був масштабований до розмірів всього округу Лос-Анджелес.

Жителі повертають собі гордість за місто

Ще один ефект такого прагматичного підходу – розвиток міської культури. Поети, музиканти, композитори та художники спостерігають за перетвореннями, досліджують регіони, в яких живуть, та отримують багато нового матеріалу для критики суспільного устрою, роздумів і концепцій творів. А культурний продукт, який бере свої витоки у місцевій ідентичності, має більше шансів на успіх та резонансу в серцях людей. Адже розповідає історію, близьку багатьом, бо вона базується на дослідженнях і викликах сьогодення.

Але йдеться не лише про мистецтво. Масові заходи, наповнені важливими сенсами для жителя, будуть залучати більше учасників та стимулювати креативність. Девелопери, які не зноситимуть історичні будівлі, а вдихатимуть у них нове життя, матимуть не тільки прибуток від оренди, а й вдячність патріотів свого міста, а отже й відповідний імідж. Місцеві політики, здатні об’єднати людей навколо відповідей на виклики, які існують сьогодні, отримають достатньо підтримки для впровадження своїх ідей у життя.

Бізнес-район Детройта. Фото автора

Через розвиток культурних процесів врешті-решт з’являється й гордість за своє місто. Через історії, які відповідають на питання «Хто ми є?» та надихають на майбутні справи. За умови існування демократичної традиції, у кожного містянина буде відчуття, що він робить внесок у розбудову спільного. Це, наприклад, дуже помітно у пост-кризовому Детройті. Спочатку відомий, як столиця автомобільної промисловості, а потім, як місто-банкрут, вже шостий рік Motor City проходить через зміну ідентичності, знаходячи нові моделі існування, але не відмежовуючись від свого минулого. Тут відновлюють старі та будують нові хмарочоси, розвивають місцеве підприємництво, приділяють увагу громадському транспорту, борються з бідністю та формують образ міста-легенди, яке дало світу перший серійний автомобіль у 1900-х та плеяду R&B-зірок у 1960-1970-х.

В центрі всіх процесів – людина, її потреби та мрії

Будь-яка міська проблема пов’язана з якістю життя його жителів. Деякі виклики стосуються лише певних соціальних груп, але дослідники, інноватори та управлінці поступово приходять до того факту, що чим краще, в середньому, живуть усі жителі, незалежно від віку, статі, гендерної ідентичності, раси, національності чи соціального статусу, тим місто є безпечнішим, різноманітнішим та більш процвітаючим. Тому намагаються давати універсальні відповіді на питання. Як швидше дістатись на роботу та додому? Як довше зберігати своє здоров’я? Як розвинути у людини таланти та навички, до яких вона тяжіє?

Стратегування та цілепокладання міських управлінців та спеціалістів – все орієнтоване на людину, на містянина. Людина повинна мати можливість самореалізуватись і не бути приниженою іншими, бо це заважає розвитку як окремої людини, так і суспільства. Відповідно, для цього мають бути ресурси. Мери міст США, які виступали на конференції, думають про структуру витрат, але вони також думають, як місту заробляти, щоб тримати бюджет збалансованим і мати можливість збільшувати витрати на людей та їх розвиток.

Бізнес-район Детройта. Фото автора

США – це, перш за все, капіталістична система, тому хороші міста перебувають в постійному діалозі з бізнесом. Мери тут зацікавлені в успішності місцевого бізнесу, який базується в місті, тому що це робочі місця і податки. Чим успішніший бізнес, тим багатше місто, в якому він розташований. І має більше можливостей для розвитку. Тому хороший мер не сприймає витрати просто як соцвиплати і «підтримку штанів». Це інвестиції в людей і їх майбутнє.

Насправді, міста конкурують за людей і тому вкладають у їх розвиток та вивчають їх потреби. Аде кожен має таланти. Людина може стати підприємцем, чи допомогти розвиватись місцевому бізнесу у якості спеціаліста. Щоправда, паралельно зараз інтенсивно розвиваються технології. Це робить менш освічених людей із застарілими навичками непотрібними на ринку праці. Тому хороший мер вкладає ресурси в освіту і перепрофілювання тих містян, які потребують цього.

Так виглядає сучасне бачення прогресу в американському місті. Підважені вірою у ринкові відносини, гуманізмом та прагматизмом, сучасні мери, неприбуткові організації та підприємці працюють разом над тисячами проектів, що вирішують проблеми на локальному рівні, у той час як на державному рівні в Сполучених Штатах триває політична криза.