У партнерстві з SAGA Development розповідаємо про неймовірні перетворення промзон в усьому світі на житлові комплекси, парки розваг та популярні туристичні місця.

Міф 1. Ревіталізація перетворює промзону
на комерційний простір

Промислові зони після реновації часто стають комерційними просторами. Саме це сталося в 1960-х у Сан-Франциско з шоколадною фабрикою, яка працювала на Рибацькій Пристані майже 70 років. Після переїзду підприємства за межі міста під загрозою житлової забудови опинилась площа Джирарделі, на якій стояла фабрика. Однак нові власники зберегли площу і зробили її пішохідною. На березі затоки виросли комплекси ресторанів, готелів і магазинів. Невдовзі схоже перетворення відбулось і з сусіднім консервним заводом, на місці якого зробили клуб, кінотеатр і галереї. Тепер площа Джирарделі входить до Національного реєстру історичних пам’яток США.

Але не завжди друге життя промислових зон має лише комерційний вимір. Прикладом некомерційного простору є Гай-Лайн Парк на місці занедбаної залізниці в Нью-Йорку. Завдяки громадській ініціативі стара, неробоча інфраструктура стала місцем для прогулянок тисяч жителів мегаполісу та туристів. Команда дизайнерів і ландшафтних архітекторів перетворила зарослу травою залізницю на зелений публічний простір. По цих коліях на початку ХХ століття перевозили вантажі в найбільший індустріальний район Нью-Йорку. Тепер залізницею не їздять, а ходять пішки. Завдяки міксу сучасного ландшафтного дизайну і брутального індастріалу з бетону, сталі та деревини Гай-Лайн став найпопулярнішим пішохідним простором у Нью-Йорку. Тут можна пройти 20 кварталів понад містом.  

Ще одним прикладом публічного простору замість промзони є парк на місці металургійного комбінату в Люксембурзі. Архітектори зберегли багато заводських об’єктів, але й подбали про те, щоб у парку на 10 тисяч квадратних метрів була дика природа. Меткомбінат став привабливим для містян і туристів завдяки комфортним просторам для відпочинку і якісній системі вечірнього освітлення.

Міф 2. Промислова зона – небезпечна
для життя та прогулянок?

У тому, що це не так, можна переконатись у Києві завдяки ревіталізованим промзонам, які стали мистецькими просторами і коворкінгами. Креативна спільнота IZONE в корпусі Київського суднобудівельного заводу, агенція культурного менеджменту Port creative hub у будівлі Річкового порту, арт-центр Closer на території стрічкоткацької фабрики збирають тисячі відвідувачів щороку. Багато з відвідувачів приходять з дітьми, тож бачимо, що  колишні промзони можуть бути безпечними після реновації.

У світі є захопливі приклади доступності колишніх індустріальних промзон. Чи можете ви уявити різнокольоровий дитячий лабіринт серед труб, димарів та ангарів вугільно-газового заводу? А дитячий майданчик у компресорно-витяжному вентиляторі? Усе це існує в парку на місці заводу майже в центрі Сіетла (США). Тепер на території центральної котельні можна влаштувати пікнік, бо її перетворили на майданчик зі столиками та грилем. Величезні території колишнього вугільно-газового заводу на березі ставка вирішили не руйнувати і зробили частиною парку для відпочинку. Тепер це туристичне місце.

Не бояться гуляти і по металоплавильному заводу в Дуйсбурзі (Німеччина), який став  ландшафтним парком у 1994 році. Тепер у його бункерах скеледром, а в колишньому газовому контейнері можна поплавати, бо в ньому облаштували басейн. Старі виробничі цехи з печами та іншим промисловим начинням зберегли як декорації. Тепер на їхньому фоні можна побачити світлові й кольорові інсталяції. На території парку гуляють пішки і їздять на велосипеді туристи та місцеві.

Міф 3. Ревіталізація промзон не потребує
великих інвестицій

Світ знає багато прикладів малобюджетних проектів з ревіталізації промзон за участю місцевих активістів і митців. Проте всі вони, зазвичай, не довготривалі та рідко досягають успіху, якщо не співпрацюють з міською адміністрацією і не залучають великі кошти.

Прикладом є ревіталізація гавані в Амстердамі, яка почалася з тимчасового проекту міської креативної спільноти. Корабельня Nederlanse Droogdok En Scheepsbouw Maatschappij (NDSM) збанкрутувала 1984 року і залишила місту 86 тисяч квадратних метрів порожніх складів і цехів. У дев’яностих там облаштували сквоти художники, а в 2000 році місто оголосило конкурс на реорганізацію промзони. Конкурс виграла організація «Кінетична Північ», в яку об’єднались митці, які вже користувались покинутими складами в Амстердамі. Їхньою амбітною метою було перетворити покинуту корабельню на Kunststad – місто мистецтв. І їм це вдалося. Завдяки культурним заходам і дешевій оренді контейнерів під майстерні, галереї та офіси гавань NDSM стала фестивальним районом і місцем роботи митців і культурних менеджерів Амстердама. Тепер у гавані студії художників і дизайнерів, театральні сцени, звукозаписувальні компанії, кафе, ресторани і навіть скейт-парк. Але повноцінна реновація району коштувала чимало: 10 мільйонів євро дало місто, ще 10 мільйонів зібрали активісти.

Чим амбітніші плани на майбутнє промзони, тим більше коштує реалізація проектів. У столиці Канади хочуть побудувати новий район на портових землях – з набережною, парками, офісною та житловою забудовою. Проект оцінюють в 1 мільярд доларів. Містобудівна дочірня компанія корпорації Alphabet, яка володіє Google, планує звести на 5 гектарах портових земель Торонто «перший район у світі, побудований на базі інтернету». Район Квейсайд буде заснований на зборі даних і матиме так званий цифровий шар під поверхнею всіх фізичних елементів (від сміттєвих баків до квартир). Ця мережа сенсорів реєструватиме рух і збиратиме дані цілодобово, що вже викликало дискусію про безпеку персональних даних.

Міф 4. Промзони після ревіталізації
не приваблюють туристів

А от і ні. Навіть з ядерного реактору можна зробити парк розваг, який приймає понад 600 тисяч відвідувачів на рік. Це довів Wunderland Kalkar у Німеччині. Атомну електростанцію будували понад 10 років і витратили 5,3 мільярда доларів, але так і не запустили через протести після чорнобильської катастрофи. Інвестор з Данії купив її за 3 мільйони доларів побудував навколо реактора американські гірки, колесо огляду та каруселі. Тепер це парк розваг з дитячими атракціонами, готелями, ресторанами і барами.

Інший приклад вдалої ревіталізації промислового об’єкту, який став туристичною меккою, це Melkweg в Амстердамі. Melkweg перекладається з голландської як «Чумацький шлях» (Milky Way). Раніше тут був молокозавод, а зараз це одна з найвідвідуваніших музичних фестивальних локацій у місті.

Міф 5. Ревіталізація промзон – це дуже довго

Можливо, цей міф породила одна з перших ревіталізацій промзони, яка розтягнулась на півсторіччя. Оновлення портової зони Південного Манхеттена в Нью-Йорку триває з 1979 року, відколи там почали будувати офіси, ресторани та престижне житло. Тоді було затверджено генеральний план району, у тому числі славнозвісні «Башти Близнюки». Після терактів 11 вересня 2001 року район пережив ще одну хвилю будівництва.

Однак реновація промзони не обов’язково розтягується на довгі роки. Прикладом доволі швидкої ревіталізації є поява IZONE в будівлі лабораторії на території Київського суднобудівного судноремонтного заводу (КССРЗ). Нагадаємо, IZONE виник у вересні 2014 року як проект фонду ІЗОЛЯЦІЯ. Фонд переїхав до Києва в червні того року після військового захоплення його приміщень на території заводу ізоляційних матеріалів у Донецьку. Освоєння простору на КССРЗ починалося покімнатно, але за кілька років у чотириповерховому будинку на березі Дніпра вдалося створити функціональні робочі зони, галерею, виставковий простір, місця для проведення конференцій і зустрічей, концертний майданчик, творчі майстерні, а також крамницю, кав’ярню і терасу.

Міф. 6 Після реновації у промзонах
небагато робочих місць

А от і ні. Приклад ревіталізації Собачого острову – портового району в Лондоні – спростовує цей міф. З кінця 1980-х років це діловий район, куди щодня приїжджають на роботу 100 тисяч людей.

Хороший приклад показав Відень. Тут у 1995 році перетворили на “містечко у місті” будівлі газометрів (контейнери для зберігання газу), які десять років були занедбаними. З них вийняли технічне начиння, залишивши тільки цегляні стіни та дах, і поділили на чотири частини. Вгорі зробили квартири, на середніх поверхах – офіси, внизу – розважальні заклади, а в цокольному приміщенні – торговельні центри. Сьогодні там також працюють кінотеатр, музична зала, муніципальний архів і гуртожиток для студентів.

На Подолі стартував масштабний проект – незалежна студія «Постпромисловий Київ. Трансформації в Україні», організована в рамках співпраці Массачусетського технологічного інституту (MIT) та компанії SAGA Development у партнерстві з Urban Curators. Студія має на меті проаналізувати та розробити сценарії трансформації частини промислового району Подолу в Києві.