Ілгам Гасанов близько року працює в КО «Київзеленбуд» – тут хлопець проходить альтернативну військову службу. В інтерв’ю «Хмарочосу» він розповів, скільки заробляють працівники Зеленбуду, і чому молоді дерева гинуть вже за рік-півтора після висаджування.

Як я потрапив на роботу в Зеленбуд

Робота в «Київзеленбуді» виявилася несподіванкою. Почалось з того, що навесні минулого року я отримав повістку в армію. Вирішив, що не буду «косити» й почав шукати шляхи, як відслужити. Хотів піти у добровольчий батальйон, однак служба у ньому не зараховується. Тому вирішив скористатись своїм правом на альтернативну службу.

Перш ніж потрапити у «Київзеленбуд», я пройшов справжнє бюрократичне пекло. В результаті проходження низки комісій та ходіння кабінетам районного та міського військоматів, а також Голосіївської РДА, мені сказали, що «Зеленбуд» не проти зі мною співпрацювати.

Я писав дипломну роботу у виші про участь громади в управлінні містом, цікавився соціологією та урбаністикою, стажувався у Transparent Cities. Тому  подумав, що в «Зеленбуді» буду працювати за фахом – займатись публічними просторами.

Однак реальність виявилась іншою. В «Зеленбуді» нікого не цікавив мій досвід роботи в міжнародних організаціях – там потрібні робітники найнижчої кваліфікації. Так я став озеленювачем третьої, найнижчої, категорії КП УЗН Голосіївського району.

Фото: Наталія Міняйло

Я очікував, що мене введуть в курс справ, прочитають хоча б якусь вступну лекцію. Однак нічого такого в УЗН не робили. Мене познайомили з моїм майстром, який і мав ввести мене в роботу.

Оскільки в УЗН постійно недобір працівників, на роботу беруть усіх. По факту доводиться важко працювати, а твоїх сил та часу ніхто не цінує. Для роботи не потрібна освіта – достатньо лише паспорту та коду ІПН, взяти довідку в пенсійного фонду та пройти медогляд. На це я витратив день, хоча в середньому на медогляд витрачають 2-3 дні.

Як організована робота в «Київзеленбуді»

Робочий день розпочинається о восьмій ранку і триває до четвертої години. Хоча у моєму договорі написано, що маю працювати з восьмої до п’ятої. Офіційно одна година виділяється на обід. Але у нашої бригади є домовленість з керівництвом, що ми працюємо з 8:00 до 16:00 без обіду. Є лише невеликий перекус, проте робочий день закінчується на годину раніше.

Я потрапив в так звану аварійну бригаду. Наші головні завдання – саджати дерева, займатись кронуванням, викошувати траву і корчувати пеньки. Однак доступ до пилки мені надали через п’ять місяців – лише після того, як я пройшов курс з техніки безпеки. Спочатку я збирав гілки після кронування дерев, а потім мені дали косу і я переважно займався скошуванням трави.

Всього у моїй бригаді працює вісім людей. Усі – чоловіки. Чоловіки також працюють у ремонтній бригаді і в механізації. Є й суто жіночі бригади – вони займаються прибиранням і садять квіти. Квіти для посадки обирають переважно однорічні. У мене складається таке враження, що тендери прописують під конкретних виробників.

Переважна більшість моїх колег старші 30-ти років. Довгий час я був наймолодшим, однак нещодавно у нашу бригаду прийшов хлопець після армії молодший за мене. За його словами, на службі солдати стригли траву та саджали дерева. Тому я переконався, що нічого не втратив, коли обрав альтернативну службу.

Фото: Наталія Міняйло

Насправді робота на свіжому повітрі може приносити задоволення, якщо вона гідно оплачується. У «Зеленбуді» навіть майстер навряд чи отримує понад 15 тисяч гривень. Мій майстер фізично не працює – переважно їздить по об’єктах і контролює роботу. У проміжках між цим він грає на телефоні. Буває, що навіть не приїжджає на об’єкт, а просить скинути фотографію в Viber.

Ставка озеленювача третьої категорії, яким я зараз працюю, – чотири тисячі гривень, ще близько трьох тисяч я отримую, як надбавку. Загалом виходить близько семи тисяч.

Є ще озеленювачі четвертої та п’ятої категорій. У них ставка на півтори-три тисячі вища. В сумі отримують близько 10 тисяч гривень. Однак багато залежить від бригадира, який може зменшувати суму надбавки за п’янство або за запізнення.

Хоча є й свої пільги, працівники «Зеленбуду» можуть розраховувати на путівку на море влітку, а не-кияни – на місце в гуртожитку, де вони платять лише комуналку. Це близько 500 гривень на місяць.

Заробітну плату ми отримуємо за відпрацьовані дні та години, а не за фактичний об’єм виконаної роботи. Умовно кажучи, я можу викопати 10 ям, а мій колега – одну, але все одно ми отримаємо однакову зарплату або навіть більше, адже у нього категорія вище.

Чому гинуть дерева?

За п’ять місяців 2019 року ми висадили 1050 дерев. Скільки з них виживе сказати важко, адже тут діє природний відбір. Багато молодих дерев гине протягом перших року-півтора.

На це є дві головні причини. По-перше, усі молоді дерева протягом перших років треба багато поливати. В КП це не завжди роблять – пояснюють, що не вистачає ресурсів на полив усіх висаджених дерев. І так історія повторюється щороку. При цьому самі саджанці не дешеві – від двох з половиною тисяч гривень за платан до семи тисяч за сакуру.

Інша причина – багато дерев ми садимо в будівельне сміття. Зараз міська влада постійно говорить про створення нових зелених зон, більшість з яких знаходиться на місці будівництва. Бетон та асфальт ми притрушуємо ґрунтом і садимо туди дерева. Тому не дивно, що більшість з них не приживається і гине.

Фото: КП УЗН Голосіївського району

Крім посадки, ми ще займаємось кронуванням і валкою дерев. Однак рішення про це приймає спеціальна комісія «Київзеленбуду». Без їхніх приписів ми не маємо права обрізати дерева. Майстер може вказати, що якесь дерево аварійне, але для того, щоб його спиляти потрібен дозвіл.

Деревиною обрізаних дерев ми опалюємо наш офіс, знаю, що частину деревини продають, але не знаю, як це проходить у бухгалтерії. Також працівники «Зеленбуду» мають право на зрізану деревину – можуть брати її для власних потреб безкоштовно. Треба лише замовити машину, щоб її вивезти.

Якось ми завантажували кілька кубів деревини пожежникам. Як виявилося, це був договорняк. Багато процесів в УЗН будується саме на них.

Не скажу нічого нового, але у деяких випадках кронування дерев потрібне, бо гілки можуть падати на людей. Минулого року під час шторму від падіння гілки загинула жінка.

Ще важливий аспект – гілки можуть падати на автівки, а це вже пошкодження чужого майна. Теоретично УЗН мало б відшкодовувати вартість ремонту. Однак я ще не був жодного випадку, щоб ми платили за це, або за розбите скло під ча скошування трави. Чув, що є судові позови, але вони розглядаються роками.

Що заважає розвиватись «Зеленбуду»

Перше, що впадає в око під час щоденної роботи, це – відсутність логістики та побудови процесів всередині підприємства. Всі намагаються вислужитись – робітники перед майстром, майстер перед вищим керівництвом, щоб отримати грамоту в кінці року.

Можливо, у підприємства є якийсь план робіт на тиждень або на місяць, однак на низовому рівні цього не видно. Кожного ранку ми отримуємо різні «наряди» в різних частинах району. Сьогодні я не знаю, на якому об’єкті працюватиму завтра. Це може бути як комунальна, так і приватна власність. Якось ми косили газони на одному подвір’ї. Як потім я дізнався, воно належить головному пожежнику району.

У нас дуже багато ручної роботи, яку можна робити за допомогою техніки. Копати ями та корчувати пеньки ми могли б за допомогою техніки, але її не вистачає, а купити нову у підприємства немає коштів. Але і це ще не все – навіть ту техніку, що у нас є, часто без пояснень забирають на інші об’єкти.

Якось ми працювали на Південному цвинтарі. Об 11:00 почався сильний дощ, ми ховались під мостом, але все одно змокли та прочекали на сильному вітрі аж чотири години, поки нас не забрали. В результаті я захворів ангіною.

Фото: КП УЗН Голосіївського району

Всього за останній рік я хворів тричі. Мій сімейний лікар вже жартує, що я в нього постійний пацієнт. При цьому в УЗН не розуміють цього і змушують виходити на роботу навіть хворими. До людей ставляться, як до ресурсу, з якого треба вижати максимум.

Якось ми в темряві розбирали вантажівку з саджанцями. Я забив собі ногу, пишу майстру, що так і так, іду в травмпункт і на роботі бути не можу. Майстер мене висварив і вимагав, щоб я був на роботі. Однак у результаті лікар мені поставив діагноз забій і відправив на лікарняний.

На сайті «Зеленбуду» багато говориться про місію і візію підприємства, однак насправді у щоденній роботі районних УЗН цього не видно. Вони живуть за своїми правилами, зовсім відмінними від центрального офісу.

Тренди задають не нові прогресивні люди, а майстри, що працюють в «Зеленбуді» десятки років. Таких у підприємстві кілька чоловік і вони мають авторитет. Інколи приходять молоді люди, які, можливо, хочуть щось змінити, однак не витримують тиску і в результаті приймають правила гри.

«Київзеленбуд» фактично є монополістом у Києві – їм доручають озеленювати майже усі громадські простори й урядові установи. За умови хорошого управління підприємство могло б заробляти і приносити прибуток місту, однак зараз навіть не в змозі закупити необхідну техніку.