Знайомтесь з київським художником, який розміщує Рученьки – долоньки з плитки на вулицях міста

Перша Рученька з’явилася у Києві 11 травня 2019 року біля Будинку художника на Львівській площі.

Фото мозаїки у формі долоні невідомого вуличного художника почали з’являтися в Instagram. «Мене звуть Рученька і я дуже боюся щезнути», – написано під першим постом на сторінці проекту.

Читайте також: На фасадах київських будинків з’являються мозаїки. Хто їх створює?

Проектом займається вісімнадцятирічний хлопець Андрій. Він працює графічним дизайнером в телекомпанії. Від початку травня Андрій розмістив у Києві сім Рученьок, три з яких уже встигли знищити. «Хмарочос» поговорив з художником про його вуличні роботи і дізнався про ідею робити долоні на стінах.

Долоні і їхнє призначення

Після появи першої долоні в Києві пройшов вже майже місяць. Сама ж ідея Рученьки з’явилася у мене випадково. Я завжди хотів творити. Займався живописом, віршами, але це все мене не влаштовувало. Прагнув створити щось більш «матеріальне».

Якось, я подивився документальний фільм про стріт-арт «Вихід через сувенірну крамницю». Одним із героїв був художник під псевдонімом Space Invander, який створює мозаїку у тематиці однойменної гри. А після перегляду цього фільму, ідея вуличної мозаїки більше мене не покидала.

Долоньки гарні ще й тим, що вони можуть щось тримати. Нещодавно я почав розвивати цей напрям конкретніше. Моя передостання долоня тримає око, котре є символом моєї жаги до уваги. Надалі, рученьки покажуть вам ще багато речей.

Робота над мозаїкою

Нещодавно одну з Рученьок біля Ботанічого саду ім. акад. О.В. Фоміна знищили. Про це мене повідомила моя підписниця. До речі, така турбота від сторонніх людей дуже тішить. Звісно я тоді засмутився, настрій споганився. Потім, була знищена ще одна рученька, біля Київського велотреку. Згодом, ще одна. Але навіть роботи Бенксі замальовують, що вже про мене казати. Треба розуміти, що це частина життя стріт-арту.

Розробляю і збираю Рученьки я сам. На етапі розміщення у місті мені допомагають близькі. В основному, поруч завжди є моя дівчина або друзі.

Роботу над черговою долонею починаю з ескізу. Малюю на шматку паперу контур руки, зверху кладу монтажну сітку і вже поверх викладаю мозаїку.  Плитку купляю або знаходжу добрі шматки на вулиці. З інструментів використовую кусачки та надфіль (найдрібніший напилок). Працюю у своїй кімнаті, бо на майстерню не маю коштів. Кольорову гаму для Рученьки підбираю сам. Я дизайнер, тож теорію кольору знаю і регулярно використовую. Коли долоня готова, я відриваю папір і витвір мистецтва готовий. Залишається лише знайти локацію.

Я планую розширятися. Цього літа Рученьки з‘являться у Львові, Ізраїлі та у деяких країнах на Балканах. Я склав маршрут, але він умовний, буде змінюватися по ходу справи.

До речі, помітив таку цікаву деталь. Частіше за все, шестипалість розуміють вже після того, як «дають п’ять» моїм роботам. У Рученьки шість пальців є не випадково. У сфері дизайну є прийом, називають k-visual. Це частина айдентики, котра не є логотипом, але наслідується через весь дизайн.

Шостий палець виконує саме таку функцію. Впізнаваність. Я бачу, що це працює. Люди ідентифікують мої роботи саме за шостим пальчиком.