Художниця фотографує зруйновані фонтани та планує акції на їхній захист. Чи потрібно це містянам?

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 120 днів. За цей час ми опублікували 24969 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Фото: Валерія Тарасенко

Художниця Валерія Тарасенко організувала персональну виставку фоторобіт. Валерії 31 рік і два роки тому вона почала збирати фотокартки покинутих фонтанів у світі. Художниця разом із архітекторами та урбаністами започаткувала цей проект, щоб зрозуміти і пояснити, чому люди відмовляються і забувають про них у своїх містах.

«Хмарочос» поспілкувався із художницею, яка фотографує занедбані фонтани у Києві та світі.

На захист фонтанів

Ідея серії фотографій з покинутими фонтанами з’явилась в мене два року тому. Я побачила один занедбаний біля свого будинку. Тоді й почала фотографувати. Спершу в Києві, потім подорожувала Європою і там теж фотографувала їх. Фонтани зазвичай знаходжу сама з чоловіком, або запитую у людей, де вони розташовані і в якому стані перебувають.

Фото: Валерія Тарасенко

Серія фотографій на виставці складається з 65 фонтанів, які були знайдені в Україні, Франції, Німеччині, Греції, Аргентині, Швеції та Італії. На цьому ми не збираємося зупинятися, тому серію продовжуємо і до сьогодні. Фотографії збираємо або робимо разом із Станіславом Толкачевим, моїм чоловіком. Також фото нам надсилають. Далі ми ці фото обробляємо спеціальним чином і друкуємо – переносимо зображення на алюмінієву пластину та наносимо олійну фарбу на матрицю і залишаємо.

Фонтани зберігають у собі автентичність і затишок, навіть якщо вони більше не працюють і виглядають погано. Завдання мого проекту надихнути людей відновити втрачений зв’язок із довкіллям. Якщо говорити про відновлення фонтанів, то перш за все хочу реконструювати декілька біля мого дому, це у Дніпровському районі Києва. І вбачаю сенс у відновлені фонтанів на лівому березі, правий почуває себе трохи краще, бо є більш туристичним. Але все ж фаворити є по всьому місту.

Фото: Валерія Тарасенко

Стосовно відновлення є досить багато запитань, деякі фонтани зовсім не можливо відновити через їх стан. Для тих, що підлягають відновленню, постає головне питання: хто буде платити за них. Саме це питання я планую задавати громадянам. Правий берег має своїх покровителів через туристичність, лівий – тільки географічну залежність від найближчого пункта населення.

Фото: Валерія Тарасенко

Я розумію, що хоч фонтани – це далеко не перша необхідність міста, але чому б нам не дозволити собі відновлення деяких особливо прекрасних екземплярів. Тому маємо багато роботи. Головне ж питання: чи готові люди до такої розкоші?

Що далі?

15 червня відбулася виставка моїх робіт «У басейні». Проходила вона, як зрозуміло із назви, у порожньому басейні. Я виставляла багато робіт: живопис, графіка, фотокартки фонтанів. Мені сподобався такий формат виставки, басейн став символом дитинства і спогадів про нього. Мені допомагали Ріна Дякова, Tuzov Gallery, Станіслав Толкачев та Микита Грязнов. Людей прийшло дуже багато, були і позитивні, і негативні відгуки. Але виставка стала початком, далі ми плануємо зробити сім акцій про занедбані фонтани.

Фото: Валерія Тарасенко

Найближча пройде 27 липня за адресою вул. Будівельників 30, там знаходяться два фонтани-близнюки. У кожної акції буде своє конкретне візуальне питання та проблема, які ми будемо вирішувати, працюючи із глядачем і безпосередньо фонтаном.

Фонтани-близнюки. Фото: Валерія Тарасенко

Фонтан – це місце відпочинку та роздумів. Місце, де ти можеш на хвилинку перейти у інший стан. Зараз у місті спекотно, біля фонтану ви можете розслабитись.