Художниця фотографує зруйновані фонтани та планує акції на їхній захист. Чи потрібно це містянам?

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 274 днів. За цей час ми опублікували 23464 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Фото: Валерія Тарасенко

Художниця Валерія Тарасенко організувала персональну виставку фоторобіт. Валерії 31 рік і два роки тому вона почала збирати фотокартки покинутих фонтанів у світі. Художниця разом із архітекторами та урбаністами започаткувала цей проект, щоб зрозуміти і пояснити, чому люди відмовляються і забувають про них у своїх містах.

«Хмарочос» поспілкувався із художницею, яка фотографує занедбані фонтани у Києві та світі.

На захист фонтанів

Ідея серії фотографій з покинутими фонтанами з’явилась в мене два року тому. Я побачила один занедбаний біля свого будинку. Тоді й почала фотографувати. Спершу в Києві, потім подорожувала Європою і там теж фотографувала їх. Фонтани зазвичай знаходжу сама з чоловіком, або запитую у людей, де вони розташовані і в якому стані перебувають.

Фото: Валерія Тарасенко

Серія фотографій на виставці складається з 65 фонтанів, які були знайдені в Україні, Франції, Німеччині, Греції, Аргентині, Швеції та Італії. На цьому ми не збираємося зупинятися, тому серію продовжуємо і до сьогодні. Фотографії збираємо або робимо разом із Станіславом Толкачевим, моїм чоловіком. Також фото нам надсилають. Далі ми ці фото обробляємо спеціальним чином і друкуємо – переносимо зображення на алюмінієву пластину та наносимо олійну фарбу на матрицю і залишаємо.

Фонтани зберігають у собі автентичність і затишок, навіть якщо вони більше не працюють і виглядають погано. Завдання мого проекту надихнути людей відновити втрачений зв’язок із довкіллям. Якщо говорити про відновлення фонтанів, то перш за все хочу реконструювати декілька біля мого дому, це у Дніпровському районі Києва. І вбачаю сенс у відновлені фонтанів на лівому березі, правий почуває себе трохи краще, бо є більш туристичним. Але все ж фаворити є по всьому місту.

Фото: Валерія Тарасенко

Стосовно відновлення є досить багато запитань, деякі фонтани зовсім не можливо відновити через їх стан. Для тих, що підлягають відновленню, постає головне питання: хто буде платити за них. Саме це питання я планую задавати громадянам. Правий берег має своїх покровителів через туристичність, лівий – тільки географічну залежність від найближчого пункта населення.

Фото: Валерія Тарасенко

Я розумію, що хоч фонтани – це далеко не перша необхідність міста, але чому б нам не дозволити собі відновлення деяких особливо прекрасних екземплярів. Тому маємо багато роботи. Головне ж питання: чи готові люди до такої розкоші?

Що далі?

15 червня відбулася виставка моїх робіт «У басейні». Проходила вона, як зрозуміло із назви, у порожньому басейні. Я виставляла багато робіт: живопис, графіка, фотокартки фонтанів. Мені сподобався такий формат виставки, басейн став символом дитинства і спогадів про нього. Мені допомагали Ріна Дякова, Tuzov Gallery, Станіслав Толкачев та Микита Грязнов. Людей прийшло дуже багато, були і позитивні, і негативні відгуки. Але виставка стала початком, далі ми плануємо зробити сім акцій про занедбані фонтани.

Фото: Валерія Тарасенко

Найближча пройде 27 липня за адресою вул. Будівельників 30, там знаходяться два фонтани-близнюки. У кожної акції буде своє конкретне візуальне питання та проблема, які ми будемо вирішувати, працюючи із глядачем і безпосередньо фонтаном.

Фонтани-близнюки. Фото: Валерія Тарасенко

Фонтан – це місце відпочинку та роздумів. Місце, де ти можеш на хвилинку перейти у інший стан. Зараз у місті спекотно, біля фонтану ви можете розслабитись.