Як у Нью-Йорку графіті перестало бути протестним явищем і стало слугувати ринку

Міська влада розцінює графіті як огидні – якщо вони з’явилися спонтанно – або чудові – якщо їх виконано на замовлення девелоперів.

Дата публікації: 29.6.2019 Розділ: Топ-новини Автор: Стасюк Ірина

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 288 днів. За цей час ми опублікували 23579 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Мурал з портретом Одрі Хепберн на Елізабет-стріт у Нью-Йорку. Фото: Pascal Bernardon, Unsplash

У Нью-Йорку культура графіті перетворилася з контркультурного явища на інструмент отримання прибутку та рушій джентрифікації, пише колумністка Дейзі Аліото для The New Republic.

У 1960-х роках, коли в Нью-Йорку почала формуватися субкультура графіті, вуличне мистецтво було тісно пов’язане з соціальними процесами та економічною кризою у місті.

У 1999 році мер Рудольф Джуліані ухвалив програму з очищення від вуличних малюнків під назвою «Нью-Йорк без графіті» (Graffiti-Free NYC). Вона заохочувала власників нерухомості повідомляти про випадки вандалізму на спеціальну гарячу лінію. Також власники могли підписати згоду на очищення певних об’єктів від графіті.

Одне з найзнаменитіших графіті на вагоні нью-йоркського метро від DONDI, 1960-і роки. Фото: Wikipedia

Тож художники почали практикувати співпрацю з лояльними власниками нерухомості. Відповідно, змінилася й художня форма: почали розрізняти графіті (їх визначали як анонімні роботи, що базуються на тексті) та мурали (авторські роботи, в деяких випадках виконані на замовлення).

Зокрема, одним із таких девелоперів був Джеррі Волкофф, який віддав художникам закинуту промислову зону у Квінсі – комплекс із 12 будівель, який він придбав у 1970-х. Це місце під назвою 5Pointz стало меккою для сотень стріт-артистів, яких репресивні заходи Джуліані позбавили можливостей малювати де-інде.

5Pointz. Фото: Wikipedia

У 2013 році Волкофф вирішив знести 5Pointz і натомість забудувати ділянку житлом. За одну ніч було зафарбовано всі роботи. Група з 21 художника торік відсудила у власника 6,7 мільйона доларів компенсації. Тепер на місці 5Pointz – житловий квартал, який отримав потенціал саме завдяки осередку графіті. До знесення сюди приїздили десятки автобусів із туристами, на цій локації знімали кіно.

Співпрацюючи з вуличними художниками, девелопери виявили, що думка, мовляв, графіті знижують ціну нерухомості, – є міфом.

У 1990-х відбувалася міграція молоді до великих міст, і нові мешканці цінували ознаки «автентичної» урбаністичної культури – такі як графіті. Це теж спряло джентрифікації та підвищенню цін на нерухомість. Неоліберальний підхід перетворив вуличне мистецтво на спосіб заробітку.

Кілька років тому бізнес-школа Ворицького університету (Велика Британія) провела дослідження, яке виявило кореляцію між більшою кількістю муралів у певному районі та вищими цінами на нерухомість.

Читайте також: Нетримання межі: чому київські стінописи не є муралізмом, стріт-артом чи графіті

У 2016 році стріт-артисти, які працювали у Квінсі, об’єдналися у групу 5Pointz Creates. Мережа люксових готелів citizenM залучила цю групу до створення Музею вуличного мистецтва (MoSA). Музей розташовано у приміщенні готелю на Манхеттені. У ньому демонстрували роботи художників, які раніше розмальовували 5Pointz. Відтепер колишні бунтівники-художники працюють на замовлення, отримуючи гонорари.

Неподалік на перетині вулиць Г’юстон і Бовері розташовано стіну з муралами, якою володіє династія Голдманів, девелоперів-мільйонерів. Такою ж локацією – Wynwood Walls – Голдмани володіють у Маямі. У 2016 році будівлю поряд із нею продали за 53,5 мільйона доларів (1250 доларів за квадратний метр).

Houston Bowery Wall у 2017 році. Мурали на стіні регулярно змінюються / Google Street View

Наразі в Нью-Йорку склалася ситуація, коли міська влада розцінює одні графіті як огидні – якщо вони з’являються спонтанно, – а інші як чудові – якщо їх було виконано на замовлення девелоперів.

«Зараз ринок нерухомості та стріт-арт ідуть у парі», – каже художник Meres One, один із кураторів 5Pointz.
«Мені бракує легальних стін. Я не можу прокинутися вранці і вирішити: сьогодні мені б хотілося помалювати. Наразі єдина опція – взяти участь у проекті муралу, який може бути використаний (ринком)», – додає він.

З іншого боку, вуличні художники почали протистояти монетизації своїх робіт. Торік графітіст Revok подав до суду на H&M за те, що бренд зняв рекламну кампанію на тлі його роботи. До цього художник Адріан Фолкнер подав подібний позов проти General Motors за те, що його мурал використали як тло у рекламі автомобіля Cadillac.

Рекламна кампанія H&M на тлі муралу Revok. Фото: H&M

Нагадаємо, днями президент Володимир Зеленський призначив своїм позаштатним радником Гео Лероса, який був куратором проектів зі створення десятків муралів у Києві, зокрема, розписів на станції метро «Осокорки».