Майже 6,3% українців хворіють на депресію за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я. Ще 3,2% населення страждає від тривожних розладів. За цими показниками Україна утримує сумне лідерство серед країн Європи. Причин цьому декілька – непроста політична і економічна ситуація в країні, а також недовіра і страх перед психотерапевтами, які існують ще з радянських часів.

Втім за останні кілька років ми можемо спостерігати і позитивну тенденцію – все більше і більше людей звертаються до психотерапевтів.

«Хмарочос» поспілкувався з психотерапевткою Катериною Чудненко, яка розповіла, як знайти свого спеціаліста, за наявності яких симптомів треба звертатись до психотерапевта, скільки це коштує, а також які є особливості роботи психотерапевтів з ЛГБТ. 

Що таке психотерапія

Психотерапію слід розглядати у вузькому та широкому значенні. У вузькому – це нефармакологічний (безпігулковий) метод позбавлення симптомів психічних розладів. У широкому – глибинний спосіб дослідження, підтримки та розвитку людської психіки. Тут і далі ми будемо говорити про психотерапію саме в широкому розумінні. 

Психотерапія досліджує як у людини відбуваються процеси емоційного, когнітивного (мисленнєвого), поведінкового регулювання. Вона виявляє, так звані, автоматичні реакції на стресові (або приємні) обставини, а після їх виявлення аналізує їх актуальність та допомагає створенню нових реакцій, якщо є така потреба. 

Бути психотерапевтом самому собі неможливо. Це те саме, що читати книгу про секс або про танго – важливо не просто розуміти, а й пробувати, отримуючи новий досвід. Терапевт допомагає клієнту якраз отримати цей досвід.

Варто розмежовувати терапію і лікування. Психотерапевти не займаються медикаментозним лікуванням – це задача психіатра. Втім багато людей плутають психологів, психотерапевтів та психіатрів. Вони хоч і працюють в одній сфері, але виконують різні функції.

Психолог – це людина, яка здобула вищу освіту психолога, має право проводити діагностику і займатися короткостроковими запитами. Це проблеми, які можна вирішити за 2-5 сеансів. Також психологи займаються науковими та іншими дослідженнями, проводять освітні заходи, тренінги. 

Психіатр – це лікар, який призначає медикаменти. Він не веде глибинні розмови про те, що відбувалося і чому. Його завдання – виявити симптом і виписати таблетку, яка цей симптом усуне.

Психотерапевт – це спеціаліст, який допомагає розібратись у глибинних проблемах людини – що відбувається у її житті; у відносинах; в причинах тривожних станів, тощо. Терапія може тривати від кількох місяців і до кінця життя (в залежності від запиту клієнта). 

Іноді буває так, що одна особа є і психологом, і психотерапевтом, і психіатром, але для кожної такої професійної ролі потрібна окрема освіта.

Як часто українці звертаються до психотерапевтів 

В радянські часи психіатрія зазвичай була караючою і люди довгий час сторонились будь-яких професіоналів з префіксом «пси». 

Але ситуація змінюється – українці все частіше звертаються за допомогою. Цьому сприяють два фактори: по-перше, зараз з’являється все більше інформації про психологію, чим вона може бути корисною. По-друге, люди все частіше розповідають, як їм допомогла терапія і навіть пишуть про це в соціальних мережах, у тому числі й у Facebook. 

Які школи психотерапії працюють в Україні 

Сьогодні в Україні працюють майже всі основні міжнародні школи психотерапії.

Це, по-перше, психодинамічна школа, в основі якої лежить психоаналіз Фрейда. У психотерапевтичному процесі вона робить акцент на пояснення несвідомих зав’язків та впливу досвіду дитинства на психічні процеси. 

Звертаю окрему увагу на те, що будь-який психоаналітик є психотерапевтом, але не кожен психотерапевт є психоаналітиком. Люди часто плутають ці поняття.

По-друге, когнітивно-поведінкова терапія, яка досліджує, як працює ланцюжок ситуація-думки-почуття-дії; займається корекцією когнітивних викривлень (тобто автоматичних думок людини про себе, світ та інших людей, які є дисфункціональними) та поведінковою корекцією.

По-третє, гуманістичні напрямки психотерапії, серед яких: гештальт-терапія, клієнт-центрована терапія, екзистенційна терапія, психодрама, транзактний аналіз тощо. Це дуже різні школи з різними методиками, але всіх їх пов’язує акцент на тому, що психотерапевт не повинен бути експертною фігурою по відношенню до клієнта, їхній контакт є рівноправним діалогом. 

Саме поняття «клієнт» в психотерапії з’явилось завдяки гуманістичному напрямку на противагу до «пацієнта» у класичному психоаналізі. 

Коли потрібно звертатись до психотерапевта

Це кожен визначає самостійно. Зазвичай до спеціаліста йдуть люди у тих випадках, коли вони щось намагаються вирішити звичним способом, а воно не працює .

У моїй практиці простежується цікава тенденція. Жінки зазвичай приходять, щоб вирішити проблеми зі стосунками, роботою або під час кризового стану (коли реальність змінилась, а як до неї пристосуватись – невідомо). У таких випадках прийом медикаментів не потрібен, розуміти проблему можна вже з перших сеансів.

Що стосується чоловіків, то звертаються вони тільки тоді, коли у них уже критична симптоматика – панічні атаки, депресивний розлад, тривожні розлади.

Коли ситуація вже зайшла у дуже глухий кут – доводиться співпрацювати з психіатром. Вони до останнього намагаються вирішити проблему самостійно і цим лише погіршують ситуацію.

Цікаво, що це зовсім не залежить ні від сексуальної орієнтації, ні від віку, ні від соціального класу. На мою думку, тут ми маємо справу з гендерними стереотипами, що «справжній мужик» повинен все вирішувати самостійно. 

Як знайти свого психотерапевта

Це дуже складне запитання. Я звичайно маю декілька порад але, на жаль, жодна з них не є гарантією.

1. Питайте психотерапевта про його освіту та метод, в якому він проходив навчання (або ще навчається). Не треба соромитись питати, чи проходить він власну терапію та супервізію (розбір випадків з практики разом з іншими спеціалістами). Також рекомендовано запитати, як працює той чи інший метод психотерапії більш детально.

Нормальний психотерапевт чесно відповість на всі ці запитання. Не дуже порядний або розповість про таємне знання, отримане ним з таємних джерел, або почне звинувачувати самого клієнта та переводити тему в інший бік.

2. Під час терапії важливо спостерігати за своїми емоціями під час контакту з психотерапевтом. Бувають випадки, коли психотерапевт має усі необхідні документи та великий досвід роботи, однак може не підійти клієнту з суб’єктивних причин. Якщо після 1-2 сеансів ви відчуваєте себе переляканим чи присоромленим, краще розповісти про ці почуття терапевту і подивитися, як він буде з цим працювати. Якщо нічого не змінилося або стало гірше, тоді варто звернутись до іншого спеціаліста.

3. Запитуйте свого терапевта про його цінності. Навіть дуже відомі психотерапевти з дуже великим досвідом можуть несподівано дивувати. Тому раджу прояснити цінності ще на старті. Це ставлення до релігії, інституту сім’ї, наукового мислення, фемінізму тощо. На ринку послуг вистачає психотерапевтів будь-яких поглядів та цінностей (як консервативних, так і сучасних), тому краще одразу обрати свого – принаймні для першого досвіду психотерапії.

4. Звертайте увагу на етичну сторону професії. Психотерапевт не може знаходитися з вами в «подвійних» відносинах – він не може бути вашим другом, родичем, начальником, клієнтом або постачальником послуг з інших галузей (наприклад, якщо він одночасно ваш викладач/студент та психотерапевт). Категорично заборонений не тільки секс між клієнтом та терапевтом, але навіть флірт.

5.Психотерапевт не повинен нав’язувати вам свою систему цінностей, апелювати категоріями магічного мислення (релігія, езотерика) як догматами. Він не може вас принижувати або директивно вказувати, який вибір слід зробити. Якщо щось подібне стається на сеансі – це причина звернутися до етичної комісії та піти від такого «спеціаліста». Та головне – ви не повинні знати і говорити про етичний бік процесу, це цілком відповідальність терапевта.

Я би також не рекомендувала шукати собі психотерапевта за напрямком (наприклад, «мені потрібен тільки психоаналітик»). Професіонал зазвичай не замикається на лише одному психотерапевтичному методі – в нього є основна «школа», але він завжди щось «запозичує» з інших напрямків якщо в цьому є потреба. Не існує більш чи менш ефективного методу психотерапії. Існують тільки більш чи менш професійні психотерапевти.

Скільки триває терапія

Терапія може тривати від 10 сеансів і до кінця життя. Все залежить від запитів самого клієнта. Хтось може ходити постійно, а хтось лише, щоб вирішити якусь актуальну проблему. 

Ціль психотерапії – це постійно працювати над усвідомленням того, що відбувається у вашому житті. Психотерапевт не дає вам порад, але вчить звертати увагу на себе і розуміти, як все в житті організоване. 

Я взагалі не бачу проблеми в тому, щоб ходити на психотерапію хоча б і все життя. Ми ж відвідуємо постійно косметолога, спортзал чи перукаря. Так і терапія – навіть якщо в вашому житті немає гострих проблем, але ви бачите, що це працює, то можна себе просто підтримувати час від часу. 

Неприпустимо нав’язування необхідності послуг клієнту. Якщо людина в цілому задоволена результатом та не хоче більше психотерапії – це її вибір.

Скільки разів на тиждень
треба відвідувати психотерапевта

У різних напрямках психотерапії по-різному. У класичному психоаналізі – 3-4 сеанси на тиждень. Однак сучасні психоаналітики згодні здебільшого на два сеанси на тиждень, іноді один. Що ж стосується інших напрямів – когнітивно-поведінкового та гуманістичного, то це в основному 1 раз на тиждень. Якщо ж людина перебуває у дуже кризовому стані, то це може бути 2 рази. Якщо клієнт давно проходить терапію і вже є позитивні результати, то можна відвідувати психотерапевта раз на два тижні для підтримки.

Скільки коштує прийом психотерапевта в Києві

Сьогодні у Києві можна знайти психотерапевтів і за 300 грн, і за 3000 грн за один сеанс. Ціну вони визначають самостійно, на власний розсуд.

На мою думку, послуги дуже професійного та досвідченого терапевта у Києві мають коштувати щонайменше 40-50$ за годину.

Ця сума випливає з того, що лише на свою освіту психотерапевт витрачає від $ 15 000 до $ 40 000 залежно від напрямку. Це не лише державний диплом психолога, а ще й додаткова приватна освіта, яку забезпечують різні психотерапевтичні асоціації. Вона включає не лише лекційний терапевтичний курс, але ще й дуже багато практичних занять. Весь курс в залежності від напрямку триває від 3 до 5 років. 

Але й це ще не все – психотерапевту рекомендовано проходити особисту терапію щотижня протягом всього часу, доки він приймає клієнтів. Він може вже дуже багато про себе знати та розуміти, але в його випадку психотерапія важлива як підтримка, яка допомагає не вигорати.

Також кожен психотерапевт має проходити супервізію. Бажано також один раз на тиждень. Це консультації з іншими колегами, коли вони розбирають історії клієнтів (це відбувається конфіденційно, терапевт не повідомляє імені людини і жодних даних про неї). Супервізія потрібна для того, щоб подивитись на процеси клієнта з іншої точки зору. Це теж коштує грошей. 

Додайте до цих витрат рівень життя, на який має право розраховувати будь-який професіонал: власне житло; авто; піклування про дітей; медичне обслуговування тощо.

Це б здавалося все, але є ще один важливий фактор: терапевт не має права бути виснаженим. На відміну від лікаря, від не може пропрацювати «нічну зміну» та потім падати без сил на ліжко. Психотерапевт працює «собою», він повинен бути чутливим, емпатичним, надавати щиру підтримку, тримати в голові всі важливі деталі життя клієнта. Важливо пам’ятати, що час який психотерапевт витрачає на клієнта – це не тільки сам сеанс, це ще ті ж самі супервізії, вивчення професійної літератури, а також нотатки, які робить терапевт після сесії, щоб усвідомити важливі деталі. 

Якщо порахувати всі ці витрати часу та сил, можемо зробити висновок, що оптимальна кількість клієнтів на тиждень – не більше 20-25, а бажано 10-15 (щоб залишався ще час на дослідницьку, наукову роботу або викладання – те, за що ми так цінуємо професіоналів) .

Крім дуже досвідчених та професійних терапевтів є ще просто професійні спеціалісти. Їхній цінник складає від 500 до 900 гривень за сеанс.

Є початківці – від 200 до 400 гривень за сеанс. Не треба боятися звертатися до них. Іноді вони бувають більш ефективними, ніж досвідчені, тому що в них поки ще більше емоційних ресурсів, віри в клієнта та щирого інтересу до нього. 

Чи може терапія нашкодити

Терапія точно не буде корисна для тих, кого приводять до терапевта силою, а не за власним бажанням. Наприклад, дружина шантажує чоловіка тим, що розлучиться, якщо він не піде до спеціаліста. Людина має сама усвідомити, що їй потрібна допомога.

Терапія може нашкодити, якщо психотерапевт не буде звертати уваги на актуальний стан людини; специфіку її проблематики; контекст її життя; рівень психічної організації психіки – кожний з цих пунктів є дуже важливим.

Цей список можна продовжувати довго, але головне зрозуміло: неправильно підібрана психотерапевтична стратегія дійсно може нашкодити. На жаль, такі випадки бувають. Тому так важливо постійно вчитись, брати супервізії, уміти вибачатись за власні помилки та їх виправляти.

Які особливості роботи з ЛГБТ-людьми

Серед моїх клієнтів майже 50% – це представники ЛГБТ спільноти. Я спочатку спеціалізувалась на роботі з такими людьми, оскільки пройшла програму підготовки для роботи з ЛГБТ від організації Insight. Тут була дуже хороша база, хороші фахівці. Умовою було набрати клієнтів з представників ЛГБТ спільноти. Тому й нині у мене таких клієнтів половина. Більшість з них приходить за рекомендацією своїх друзів та знайомих.

Специфіка роботи з ЛГБТ якраз в тому, щоб не робити специфіки.

Не потрібно робити з цих людей якихось особливих, які потребують «лікування». Слід мати на увазі, що гомо-, бісексуальність та трансгендерність самі по собі не є проблемою, проблема тільки в ставленні соціуму. 

Втім, психотерапевту важливо мати на увазі соціальний контекст. Через суспільний тиск ЛГБТ-люди можуть не до кінця сприймати свою ідентичність і мати цілу низку внутрішніх конфліктів пов’язаних із самоприйняттям. Гомосексуал, на жаль, не може прийти в звичайну компанію зі своїм хлопцем і сказати: «Знайомтесь, це мій хлопець». У той час, як інші розповідають про свої відносини відкрито, ЛГБТ-люди мають вести подвійне життя. Це створює елемент напруги, який кожна людина переживає по-різному. Хтось створює собі комфортне ком’юніті, де він відчуває себе безпечно і де його приймають, а хтось змушений жити у такому подвійному режимі. Що стосується трансгендерних людей, там звичайно, все ще набагато складніше.

ЛГБТ-люди найчастіше зустрічаються зі знецінюванням та нерозумінням з боку суспільства. У тому числі й, на жаль, серед деяких моїх колег. Хоча їх хвилюють ті ж самі проблеми, що й гетеросексуальних цисгендерних людей – пошук себе, прагнення побудувати нормальні здорові відносини тощо.

Замість висновку

В будь-якому разі не варто сприймати терапію як панацею від усіх проблем. Вона не вчить вас бути щасливими на 100%. В результаті терапії з’являється більше усвідомленості про те, що відбувається у вашому житті. Вона допомагає знайти ресурс, але не дає чарівної таблетки. Це в принципі неможливо, адже здорова психіка має переживати всю гаму емоцій – і позитивних, і негативних.

Терапія допомагає зняти як «рожеві», так і «чорні окуляри» і побачити світ таким, яким він є насправді. Це швидше про те, щоб людина стала автором свого життя і діяла відповідно до своїх особистих переконань, а не тому що хтось їй сказав.