У першому півріччі 2019 року у Києві уклали майже 6,5 тисяч договорів оренди житла. Такими є дані компанії SV Development. Найменше договорів уклали в січні 2019 року – 375, найбільше  у червні – 1518. На думку експертів, у другій половині 2019 року кількість договорів оренди зростатиме.

Однак за усіма цифрами стоять людські історії про те, як складно знайти житло маючи малих дітей чи домашніх тварин, як перше враження про квартиру може бути оманливим, а невелике пошкодження холодильника може вилитись у кілька тисяч гривень.

«Хмарочос» поспілкувався з киянами, які мали невдалий досвід здачі або оренди житла.

Равлики на кухні та безлад у кімнаті:
як киянка Ірина здавала кімнату на Оболоні

Киянка Ірина Негребецька–Постова разом з чоловіком мешкає у трикімнатній квартирі на Оболоні. Однак родині з двох людей цієї площі забагато, крім того, кожного місяця значну суму коштів доводиться віддавати за комунальні послуги. Тому Ірина вирішила здавати дві зайві кімнати.

«Ми знайшли пару молодих людей і живемо з ними вже два роки. У третій кімнаті жив військовий лікар, але влітку минулого року він переїхав. Ми вирішили знайти когось на заміну. Так до нас потрапила Владислава. За її словами, вона працювала в міжнародній компанії, заробляла $2000 доларів на місяць і часто їздила у відрядження за кордон або як волонтер на фестивалі. Вона дала завдаток, документи і заселилась в кімнату. Мабуть, те, що Влада – волонтер, зіграло ключову роль в знаходженні спільної мови», – розповідає власниця квартири.

Проблеми з новою співмешканкою почались майже відразу. Щотижня Ірина з іншими квартирантами прибирала загальну частину квартири. Нова мешканка всіляко цього уникала. Коли Владислава готувала їжу на кухні,  вся кухня була в рештках від овочів, а з квартири зникла гусятниця.

Ілюстрація: Ірина Стасюк

«Одного разу інший квартирант прийшов додому і злякався – двері у кімнату Владислави були відчинені, там був такий безлад, ніби після пограбування. Він мене покликав та показав. Я була вражена від побаченого: кімната завалена речами по всьому периметру. Все лежало вперемішку – каструлі, ложки, таблетки, прокладки, диплом, документи, постіль, одяг. Це був не просто безлад, а справжнє звалище. Ми попросили її прибрати, але порядок у кімнаті так і не запанував», – згадує власниця квартири.

Через кілька днів зранку до Ірини постукала друга квартирантка. Вночі пішла попити води і відчула дещо слизьке на столі. Коли увімкнула світло, побачила горщики з землею та равликів. Владиславі знову зробили зауваження, щоб прибирала за собою. 

«Нам починало набридати прибирати за нею. Влітку минулого року я поїхала на військові збори й місяць не була вдома. За цей час вона так допекла мого чоловіка, що він сказав, нехай вона або прибирає за собою, або шукає інше житло. Невідомо, коли та яким чином вона зникла з квартири з усіма речами, забравши ключі навіть від шафи та тумбочок», – згадує жінка. 

Квартирантку чекали декілька днів, на дзвінки і повідомлення вона не відповідала.

«Після приїзду я ще кілька днів почекала, написала, щоб вона повернула ключі та борг за комуналку – реакції не було. Мені не хотілося змінювати замки, тому попередила її, що напишу заяву в поліцію. Владислава одразу відповіла і вже наступного дня кинула в поштову скриньку ключі», – розповідає киянка. 

Зниклі гроші і велосипед на балконі:
Як журналістка Олена Бабич винаймала житло на Виноградарі

Журналістка Олена Бабич знімала кімнату у господарів на Виноградарі. Оголошення про кімнату вона знайшла на сайті OLX. Це була трикімнатна квартира, в одній з яких жила Олена, дві інші – займала сім’я господарів: чоловік, дружина та їхня донька. У цій кімнаті дівчина прожила майже три місяці. Договору оренди житла з господарями не підписувала.

Як згадує Олена, у дивні ситуації вона почала потрапляти майже одразу. Окремого ключа від кімнати в неї не було, саму ж кімнату постійно перевіряли, коли її не було вдома. Аргументували тим, що там може загорітись проводка і це спричинить пожежу.

У кімнаті Олени був балкон, де господарі зберігали свій велосипед. Коли вона просила його переставити, відповідали, що немає місця, куди його розмістити. Крім того, дівчині забороняли користуватися кухнею ввечері. 

«У той період я працювала до шостої вечора, поверталась додому близько восьмої. Коли я починала готувати, то мені говорили, що заважаю відпочивати – близько дев’ятої сім’я лягала спати. Прати речі в машинці при температурі понад 30 градусів теж не можна було. Так вони заощаджували на електроенергії», – розповідає журналістка.

З часом Олена почала помічати, що господар приділяє їй надто багато уваги. Він надсилав смс, поки вона була у відрядженні, а також постійно запрошував на каву.

«Я на все не відповідала, але мені було страшно знаходитись у квартирі. Тому я зрозуміла, що треба шукати нове житло», – згадує Олена. 

При заселенні у квартиру дівчина платила за перший і останній місяць. В момент, коли Олена повідомила, що буде з’їжджати, залишалось 10 днів до внесення нової орендної плати. Дівчина попросила орендодавців повернути їй завдаток – вони погодились.

Ілюстрація: Ірина Стасюк

«Я виселялась на початку червня. Того дня була сильна злива. До Києва у справах приїхала моя мама, щоб допомогти зібрати речі. Ми тільки підходимо до будинку, а мої речі уже запаковані стоять під балконом. Напередодні я встигла зібрати лише декілька сумок, а речей на той момент у мене накопичилося чимало – від шуби до пляжних босоніжок», – розповідає Олена.  

При огляді речей дівчина помітила, що в неї зникли заощадження – $2 000 доларів. Гроші лежали в конверті, Олена знайшла його, але там було порожньо.

«Я викликала поліцію, тоді вже була якраз нова поліція. Вони приїхали досить швидко. Я чекала напевне хвилин сорок. Вони склали акт, але вже по виразу обличчя патрульних зрозуміла, що далі справа не піде. Поліція нова – система стара. Вони склали акт, я їх попросила про виписку про відділення і контакти слідчого. Три тижні дзвонила в поліцію, але ніхто зі слідчим мене так і не з’єднав. Я знала, що гроші вже не повернуть, але хотіла, щоб їх покарали.  Після цього в різні інстанції я писала скарги на людей, які незаконно здають квартиру. Мені навіть прийшла офіційна відповідь, що за вказаною адресою була перевірка, але квартиру ніхто не відкрив. Це був останній раз, коли я жила з власниками», – розповідає Олена.

Пошуки дружини і повідомлення о першій ночі:
як киянка Тетяна Курбатова здавала квартиру громадянину Туреччини

Киянка Тетяна Курбатова має багатий досвід здачі житла в оренду в Києві.

«Я здавала житло в оренду подобово і довготерміново, коли ще не було інтернету. Розміщувала оголошення у газеті Aviso. Випадки були різні – якось в одній квартирі замість двох людей жило троє. В іншому випадку чоловік тривалий час не платив за житло. Коли ми його виселили, в квартирі залишилось багато його речей», – згадує жінка.

За спостереженням Тетяни важливу роль відіграє, де знаходиться квартира.

«Помітила таку закономірність – чим дорожча квартира, тим менше буває проблем з орендарями», – вважає киянка.

Однак і з цього правила є винятки. Минулого року в Тетяни орендував квартиру громадянин Туреччини Ержан. Він відгукнувся на оголошення на Airbnb про те, що здається кімната у 4–кімнатній квартирі у Святошинському районі. 

«За кімнату я хотіла 5 000 гривень. Ержан заплатив ці гроші, але дивні моменти з ним почались відпочатку. Було очевидно, що турок приїхав в Україну, щоб знайти дружину. Він ставив багато питань, на які я, як власник квартири, і не мала відповідати. Запитував, де в Києві є курси англійської мови, які є релігійні організації, де можна піти вчитись малювати», – згадує Тетяна.

Читайте також: Платний ліфт, брудна вода й атака дронами – я живу у київському недобуді

Для квартиранта не було жодних обмежень – він міг написати у месенджер й о восьмій ранку, й о першій ночі.

«Бувало, що він чекав мене на кухні, щоб поставити запитання. Згодом він знайшов мій профіль на Tinder, тому постійно запрошував на каву чи на пиво. Коли я відмовилась, він не полишав своїх спроб сходити зі мною на побачення. У нього ще були намагання втягнути мене у свій бізнес з розробки сайтів», – розповідає власниця квартири.

Однак після спроб Ержана привезти з Туреччини матір Тетяна вирішила виселити квартиранта.

«Він ще до цього неодноразово запитував, чи можна привести у квартиру подругу на ніч. Я була проти. Потім він вирішив запросити  в гості матір на тиждень. Також постійно просив провести йому екскурсію містом. Моє “ні” на нього ніяк не діяло. Довелось діяти більш рішуче. Після ремонту в квартирі залишились мішки та будівельні матеріали. Ми винесли їх у коридор і сказали Ержану, що в кімнаті буде ремонт. Він хотів продовжити оренду ще на наступний місяць, але я відмовила», – розповідає Тетяна. 

Пошуки житла з твариною і поламаний холодильник:
історія Анни Воробйової

Влітку минулого року відеомонтажерка Анна Воробйова з двома подругами шукала квартиру у Києві. Задачу для дівчат ускладнювало те, що в однієї з них була тварина.

«Я обдзвонювала оголошення на OLX та в Facebook. Комунікувати було складно – часто квартири були або зайняті або нам одразу відмовляли, коли чули про тварину. Одна власниця навіть спитала: «Ваша кошка живородящая?». Я так і не зрозуміла, що вона має на увазі. Запитували, де ми працюємо, де навчаємось і багато інших деталей. В результаті пошуків я вивела формулу, яким має бути ідеальний орендар. Це має бути гетеросексуальна пара, без дітей і без тварин. Наче сім’я, але з дітьми вже знайти важче. Працювати за офісним графіком на хорошій роботі і при цьому мати київську прописку», – пояснює Анна.

У результаті пошуків дівчата знайшли квартиру з радянським ремонтом в 10 хвилинах від станції метро «Лівобережна». Оренда склала 10 000 гривень на місяць. Анна домовилась про перегляд квартири, але вже тоді власниця висловила невдоволення, що квартирантами буде не родина.

«На перегляд ми поїхали з подругою, з якою мали жити. Ріелтор вмовив власницю підписати з нами договір, всупереч її бажанню. Але кожного разу, як у нас щось ламалось, вона починала одну й ту ж пісню: “Немає чоловіка в домі, оце чоловік би сам замінив розетку”. Так тривало протягом шести місяців, поки ми там жили», – розповідає дівчина. 

Проблеми у орендованій квартирі почались щойно дівчата заселились. Спершу забився унітаз, потім виникла потреба міняти проводку з розетками.

«Коли ми переглядали квартиру, цих проблем не було помітно. Але ми були готові їх вирішувати, якби не темперамент нашої власниці. Вона була дуже істерична – могла подзвонити в будь-який час доби і накричати на мене. Потім вона відходила, але осад лишався. Наприклад, в кімнаті, де я жила, стояв дуже старий диван, тому запропонувала купити туди нове ліжко. Спершу я обговорила ситуацію з її сином. Він погодився, але після того подзвонила його матір. Вона мене звинуватила в тому, що в мене немає серця і я лиха людина, що хочу вивезти диван. Однак в результаті ми таки вивезли той диван і я спала на нормальному ліжку», – розповідає Анна.

Ілюстрація: Ірина Стасюк

Як згадує дівчина, така історія повторювалась щоразу, як виникала побутова проблема.  Так тривало допоки не зламався холодильник.

«Коли ми заселились, холодильник був не новий. Як потім з’ясувалось, він ламався раніше. Ми викликали майстра, він оцінив вартість ремонту в 2 000 гривень. Ми подзвонили власниці і запропонували розділити вартість ремонту порівну. Замість цього вона почала звинувачувати нас у поломці», – згадує дівчина. 

Після розмови з власницею квартири Анна з подругами вирішила, що шукатимуть нове житло. З власницею квартири дівчата домовились, що поремонтують холодильник за власні кошти, а вона має повернути їм завдаток. 

Читайте також: Грядки, відпочинок чи родинне гніздо – історія київських дачників з ХІХ століття до сьогодні

«Ця історія має і хороший кінець. Якось я сиділа з подругою на кухні й моніторила оголошення про здачу квартир. Раптом бачу – квартира на Хрещатику за 10 000 грн. Я спершу дуже сумнівалась, що таке можливо, але потім подзвонила і домовилась про перегляд. Це була квартира в стилі радянський люкс – в коридорі червоні шпалери, годинник з зозулею, високі стелі, орнаменти на стінах. З тих пір ми живемо у цій квартирі», – розповідає Анна.