Партнерський матеріал з

Олексій Тараненко – головний редактор інтернет-супермаркету «Розетка», відповідальний за наповнення сайту та пов’язаних з ним Youtube-каналів. Прожив 13 років на лівому березі Києва. Захоплюється шосейним велоспортом та разом з дружиною виховує двох доньок.

Моє перше враження про Київ – дуже багато людей, шалений ритм, у порівнянні з Херсоном. Я переїхав сюди в 2000 році, коли вступив до Київського політехнічного інституту. Місто відкривалося для мене частинами, адже з кампуса КПІ можна було взагалі не виїжджати. Я познайомився з іншими районами, вже коли почав працювати.

В інституті я обрав факультет авіаційних та космічних систем, тоді саме був підйом цієї галузі. Але серйозно вона так і не піднялася: за чотири роки виявилося, що речі, які ми вивчаємо, в Україні не будують. Я не працював за спеціальністю жодного дня і не збудував жодного літака. Іноді навіть шкодую про це, коли дивлюсь, як Ілон Маск запускає свої ракети в космос.

Я живу в Деснянському районі з 2006 року. Не можу сказати, що обрав цей район свідомо: я закінчив університет, мав досить обмежений бюджет і необхідність знайти житло для родини, тому рієлтори запропонували цей район. Раніше я був тут лише кілька разів – на весіллі й на ринку. Але квартира сподобалася, тому ми погодилися. Ми переїжджали кілька разів в межах району, а в нинішньому помешканні живемо вже впродовж дев’яти років.

Нещодавно я був у офісі наших колег з EVO Group на Харківському шосе, в них дуже круто. Якби була можливість працювати на лівому березі – це було б ідеально. Тоді я виїжджав би на правий лише на вихідні та свята, коли у місті менше людей та автомобілів.

Нова окраса лівого берега

Дізнайтесь більше

Щоправда, тут немає хорошої веломайстерні, за цим доводиться їздити на Поділ. На правий берег ми виїжджаємо зустрітися з друзями, прогулятися парками та подивитися фільми у «Планеті кіно» в «Блокбастері», це наш улюблений кінотеатр. Зараз я також маю курси з малювання на Шулявці. Іноді виїжджаємо просто, щоб не сидіти весь час вдома.

Зараз я працюю на Подолі і рятує те, що в мене є автомобіль, скутер та дуже гнучкий графік. Я можу дозволити собі їздити раніше або пізніше пікових годин, наприклад, їхати на роботу об одинадцятій і повертатися після восьмої.

Дорога на скутері займає у мене близько 20-25 хвилин, а на автомобілі від півгодини до безкінечності. При цьому не можна сказати, що це проблема виключно лівого берега.

Мої колеги з Борщагівки, хоча це і правий берег, витрачають на дорогу більше часу.

Якби існував комфортний громадський транспорт, я частково відмовився б від автомобіля і використовував час в дорозі з користю: читав книги, відповідав на би листи. Але не впевнений, чи залишався б жити у цьому районі без персонального транспорту. Минулого року я на три тижні зостався без авто. Один раз поїхав на роботу громадським транспортом, і дуже пошкодував про це. Навіть вів про це репортаж у Twitter. Друзі тоді запропонували взяти їхній скутер, і мені дуже сподобалося. Цього року їздитиму на двох колесах аж до морозів. Перевага скутера в тому, що він дуже мобільний, мене не обходять жодні ремонти доріг чи затори.

Я пробував їздити на роботу на велосипеді. Насправді, на лівому березі досить розгалужена система велодоріжок. Але я не можу їхати повільно, тому приїжджаю вже повністю мокрий. Для мене велосипед – це спорт. В дитинстві дуже любив дивитися Тур де Франс, але сам до 30 років жодним спортом не займався. Потім через травму гомілкостопу лікар відправив мене в басейн, я почав потроху бігати. Це був період, коли багато моїх друзів цікавилися тріатлоном. Вони почали мене підбивати: ти вже плаваєш, бігаєш, залишилося лише велосипед купити. І я купив, навіть подолав український аналог Ironman 70.3 – «Слов’янську Хвилю» в Переяславі. Але, врешті, зрозумів, що тріатлон – це не моє: тренування займають багато часу, а задоволення мені приносить тільки шосейний велосипед. Тому лише він і залишився.

Протягом періоду активних тренувань я катаюся три-чотири рази на тиждень з весняного потепління і до морозів. Один заїзд – близько ста кілометрів. Хоча поблизу немає проблем знайти тренажерний зал чи басейн, для велотренувань доводиться виїжджати на правий берег, на Обухівське шосе або Житомирську трасу. Разом з дорогою це займає до чотирьох годин, тому виїжджати доводиться о 5-6 ранку. Крім того, завжди намагаюся взяти велосипед з собою в подорожі чи орендувати його вже на місці. Так я катався в США, Чехії, Португалії, на Тайвані тощо.

В Києві загалом немає району, який мене влаштовував би повністю. Як на мене, місто не дуже комфортне для життя: тут забагато людей, будинків, автомобілів. Але на лівому березі в цьому плані простіше. Його будували з розмахом, тут широкі вулиці, багато повітря. Немає враження, що все запарковано автівками, хоча завжди є де залишити автомобіль, на відміну від тієї ж Оболоні. Крім того, моніторинг показує, що тут чи не найкраща ситуація з повітрям у Києві.

Насправді, 90% моїх потреб можна закрити на лівому березі. На шопінг ми зазвичай їдемо у Skymall, рідше в Dream Town, там велика дитяча секція. Зовсім поруч є також новий ТРЦ РайON. Багато часу проводимо просто біля будинку: цю територію називають «троєщинськими липками», і хоча я до такої назви ставлюсь досить іронічно, тут дійсно багато майданчиків для дітей та хороших кав’ярень для мене. Можемо також поїхати на цікаву подію на Арт-завод «Платформа» або в парк Перемога, мені дуже подобається, як його зараз оновили (ред. в оновленій частині парку проклали нові доріжки, встановили лави та урни, облаштували дитячий майданчик, спортивну зону, два поля для гри у футбол, баскетбол і волейбол. З боку вулиці Жмаченка є екопарковки).

Сучасне житло на лівому березі

Саме для тих, хто любить лівий берег Києва і підшукує комфортний варіант для життя, поблизу парку «Перемога» зводять житловий комплекс «Новий Автограф». Особливу увагу автори ЖК приділили архітектурі: для будівель використовують навісний фасад з високоякісного керамограніту, а великі панорамні вікна не лише дарують вид на парк з озерами, але й забезпечують достатню кількість сонячного світла в оселях.

Завдяки різноманітному плануванню поверхів – у комплексі є як однокімнатні квартири, так і дворівневі пентхауси – кожна сім’я може обрати для себе комфортний варіант житла. Для жителів з дітьми чи домашніми улюбленцями на поверхах передбачені комори для зберігання візочків, велосипедів та іншого спортивного спорядження і навіть є місце для миття лап.

Крім уже наявної поруч інфраструктури – дитячих садочків, шкіл та магазинів, на перших поверхах ЖК «Новий Автограф» розташуються: салон краси, аптека, ресторан, пекарня, а також відділення пошти і банку. Це дозволить жителям комплексу менше часу витрачати на виконання щоденних завдань і більше – на відпочинок з родиною та друзями, в тому числі, на затишному подвір’ї комплексу.

На переконання проєктувальників ЖК «Новий Автограф» внутрішній двір повинен бути не парковкою, а комфортним для мешканців простором. Тому тут буде реалізована концепція «подвір’я без» автівок. Приватний транспорт не буде заїжджати та паркуватися в дворі, натомість для нього передбачено підземний паркінг з контролем доступу. Спуститися до нього можна буде одразу з житлового поверху не виходячи на вулицю, що дуже зручно у дощову погоду. Гості ЖК зможуть залишити свої автівки у спеціально обладнаних паркувальних кишенях поблизу.

Замість автівок у закритому подвір’ї комплексу з’явиться місце для відпочинку та спілкування на свіжому повітрі. Тут розташують місця для заняття фітнесом, футболом, баскетболом та сучасний дитячий майданчик. Відпускаючи дітей гратися у двір, батьки можуть бути спокійні: на території комплексу цілодобово працюватиме охорона та система відеонагляду. Адже створення атмосфери комфорту та безпеки було одним з пріоритетів розробників ЖК «Новий Автограф».

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 269 днів. За цей час ми опублікували 23431 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?