У київському Центрі Довженка запрацює Музей кіно

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 122 днів. За цей час ми опублікували 24984 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Фото: Довженко-Центр

У Довженко-Центрі відкриють Музей кіно з прем’єрною виставкою «ВУФКУ. Lost&Found» про українську кінореволюцію 1920-х, яка розкриє історію міжнародного успіху Всеукраїнського фотокіноуправління. ВУФКУ об’єднало кіностудії Одеси, Ялти і Києва, розвинуло виробництво, дистрибуцію, рекламу та освіту в сфері кіно.

Однією із найбільших принад події стане показ авангардистського фільму Дмитра Дальського “Нариси радянського міста” (1929) в супроводі мініоркестру DZ’OB.
Репрем’єра стрічки відбудеться вперше за 90 років 12 вересня о 20.00 на Сцені 6.

Раритетна стрічка цікава насамперед унікальними кадрами міського простору та повсякдення Харкова, тодішньої столиці УРСР: тут можна побачити славетний будинок харківського Держпрому, Палац праці, театр «Березіль», магазини і заводи, фабрики і кінотеатри.

За словами Івана Козленка створення Музею кіно розпочалось чотири роки тому з видання наказу про його заснування на базі Довженко-Центру.

«Створення Музею кіно я розглядав як певного роду запобіжник проти можливих зазіхань на 1 500 квадратних метрів, закріплення за цією територією певної функції, що б виводила її з категорії “невикористовувані площі”», – говорить генеральний директор Довженко-центру Іван Козленко.

У 2016 році в просторі майбутнього музею відбувся перший публічний захід – спільний з Британською Радою міні-фестиваль Taking The Stage
У 2017 році там проходив фестиваль “Німі ночі”.

«Це музей, що розповідатиме про магію кіно і хімію його взаємодії із чуттями глядача. Ми хочемо ризикнути: створити музей, динамічний, як саме кіно, адже воно куди більш вільне, ніж інші мистецтва, у доланні часових, просторових, мовних чи фізичних кордонів. Його призначення — стати простором комунікації і взаємодії, в якому глядач зможе пізнавати себе і рефлексувати через кіномистецтво», — розповідає керівниця Музею кіно Олена Гончарук.

У розробці концепції Музею брала участь екс-директорка Національного художнього музею Марія Задорожна та Юлія Ваганова, яка також раніше працювала в НАМУ.

Київська кінофабрика (нині — Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка) у 1927 році. Фото: Довженко-Центр

«Виставка ВУФКУ. Lost&Found — перша спроба представити українську культурну революцію 1920-х синтетично, через найбільш релевантне медіа — кіно. Її завдання — не лише реконструювати історію ВУФКУ, а й поставити низку незручних запитань, відповідь на які критично необхідна сьогодні», — коментує Іван Козленко.