«Місто-паркінг і засилля реклами»: колишній головний архітектор Львова розповів про враження від Києва

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 276 днів. За цей час ми опублікували 23482 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Кадр із відеоблога Юліана Чаплінського

Колишній головний архітектор Львова Юліан Чаплінський розповів у своєму влозі про враження від Києва, куди він щойно переїхав.

У вересні Чаплінський звільнився з посади голови управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради та обійняв посаду заступника Альони Бабак – міністерки розвитку громад і територій.

Аріхтектор вважає, що потенціал історичних фасадів Києва – неймовірний. Але «споживати» цю архітектуру заважає низка факторів, зокрема запарковані тротуари, реклама і візуальне сміття, а також стан самих фасадів.

«Бажання зупинитися, присісти на лавці, зустріти сусіда і з ним побалакати – тут абсолютно того нема», – зазначає Чаплінський.
«Найперше кидається в очі, наскільки в Києві проблема з рекламою і з візуальним сміттям, яке не дає насолоджуватися історичною архітектурою. Реклама “Парі Матч” на фасаді навпроти Золотих воріт мене теж вражає», – каже він.

Чи не найбільше Чаплінського вразила повсюдна широкоформатна реклама Pari Match. Кадр із відеоблога

На його думку, ознакою туристичного Києва є те, що він острівний, а не континуальний – тобто окремі туристичні об’єкти розташовано як острівці, між якими немає безперервного сполучення. Наприклад, між Михайлівською та Софійською площею – інтенсивний автомобільний рух, автомобільна парковка і незручні тротуари.

«Києву вартувало би з’єднувати громадські простори в єдині прогулянкові лінії, з безперервними пішоходними та велосипедними маршрутами», – вважає архітектор.

Так виглядає сполучення між туристичними локаціями Києва. Кадр із відеоблога Юліана Чаплінського

На самій Софійській площі Чаплінському бракувало вуличних меблів чи хоч якоїсь лави, щоб присісти і помилуватися собором. Наразі це порожній простір, який фактично є транзитною зоною.

На Софійській площі немає можливості комфортно зупинитися. Кадр із відеоблога Юліана Чаплінського

Пересуватися у Києві на велосипеді – «абсолютно пекельно», у місті немає жодного натяку на генплан велодоріжок, зазначає архітектор.

«Поїхав відчайдуха», – коментує він, помітивши велосипедиста, який намагається маневрувати між автомобілями, які поволі тягнуться вісьмома смугами Хрещатика.

Зокрема, його дивує, що муніципалітет досі опирається пропозиціям урбаністів щодо зміни концепції Хрещатика. Наразі це восьмисмугове шосе, яке вічно стоїть у корку. Пішоходи мають перетинати головну вулицю підземними переходами – наземний перехід через вулицю лише один.

Читайте також: Місто не стане через наземні переходи: руйнуємо 8 міфів про Хрещатик

«Найбільше мене шокує те, що в Києві люди мислять категоріями: робіть дороги, тобто полотно для автомобіля, але не робіть вулиці. Комплексного підходу до проєктування вулиць немає», – каже Чаплінський.

При цьому, на його думку, стан доріг у столиці значно гірший, ніж у Львові.

Він звернув увагу, що на переходах фаза зеленого для пішоходів може бути 15 секунд, у той час як для автомобілів – 60 секунд. Це свідчить про те, що вся схема мобільності розрахована на автомобілістів. «Хмарочос» раніше писав, що в Німеччині стандарти не дозволяють робити такі короткі фази для пішоходів.

Чаплінський припускає, що суцільно запарковані тротуари і смуги руху свідчать про те, що Київ не пильнує оплату за паркування.

Читайте також: Чому безкоштовне паркування шкодить усьому місту?

Львівський архітектор зазначив, що на вулицях Києва бракує однорідного і зрозумілого дизайн-коду. Наприклад, тротуари рятують від паркування хто чим може: стовбчиками з нержавійки, бетонними напівкулями тощо.

Кадр із відеоблога Юліана Чаплінського

Він також відзначив амбіції ресторанів – бажання захопити якомога більше простору на пішохідній частині та «розкішне» оформлення літніх терас, з кованими дашками або шатром, як у султана. Кошти, які вливаються у дизайн ресторанів, контрастують з убогістю фасадів – нереставрованих, знищених балконами, рекламою, пластиковими вікнами, антенами, кондиціонерами.

Крокуючи вулицею Володимирською, Чаплінський помітив публічний туалет, який виглядав «недешево». Утім, виявилося, що у ньому є віконечко, де сидить касирка. Архітектора здивувало, що місто не змогло дозволити собі обладнати туалет системою оплати карткою.