«Найбільше я надихаюся містом, у якому працюю». Архітектор про новий ЖК DOCK32 на Рибальському

На Рибальському острові зводять житловий будинок DOCK32 у стилі концепт-лофт, який за задумом авторів має відтворювати індустріальний дух Рибальського.

Архітектор проєкту – співзасновник архітектурного бюро Recorded Works Architecture Олег Біленчук. Він працював над проєктами реконструкції житлових будівель у Лондоні і зараз використовує цей досвід в Києві. Про свій досвід, принципи роботи та проектування DOCK32 Біленчук розповідає у партнерському матеріалі «Хмарочоса».

Міське середовище в Лондоні та Києві

Я шість років прожив у Лондоні – ставлення до деталей англійських архітекторів й інтеграція нових проєктів у код міста просто заворожують. Лондон добре навчився поєднувати нове і старе, і це дуже надихає. Мабуть, найбільш знаковим і простим в цьому напрямку є проєкт трансформації електростанції Бенксайд в галерею сучасного мистецтва Tate Modern (автори проєкту – бюро Herzog & De Meuron).

Проте у процесі роботи, я найбільше надихаюся містом, у якому працюю. Архітектурою добре підкреслювати історію місця, її енергетику. Київ зовсім інший, сама радіально-кільцева система планування міста відрізняє його від більш органічної забудови Лондона. Коли я беруся за об’єкт, намагаюся зрозуміти оточення і підкреслити його елементи, вписати нову будівлю в місцевість.

Наприклад, в Японії немає архітектурної традиції зберігати будинки у великих містах, за винятком знакових споруд та історично важливих будівель. У будівель є термін придатності: 20 років, 30 років, до землетрусу. Далі об’єкт розбирається і на його місці зводиться новий. Це абсолютно прагматичний, метаболістський метод розвитку міста – там немає особливої ностальгії, там зовсім інші цінності. У них міста дійсно схожі на організм, який базується на багаторівневій інфраструктурі. І зовсім інша протилежність Рим – місто вічності і ностальгії.

В Києві ж немає якогось одного чіткого вектора: хтось щось десь побачив і сказав: давайте я це побудую так. Хтось інший переслідує абсолютно прагматичний принцип – потрібно щоб було дешево, швидко і по-багатому.

Найбільше мене хвилює проблема мікрорайонів, їх весь час відводять в сторону, вони ніколи не беруть участь у процесі архітектурних дискусій. Академічна спільнота піднімає ці проблеми, але загалом місто ще не зацікавлене в переосмисленні мікрорайонів.

Відповідальність за місто

Неправильно, що питання інфраструктури піднімають тільки відповідальні забудовники. Зараз кожен намагається змагатися за критеріями комфорту, але держава майже не бере участь у цьому процесі.

Інфраструктура – це взагалі велика проблема. Без генплану, тісно пов’язаного з дійсністю, ми отримуємо великі проблеми з дорогами, школами і дитячими садками, парковками. Якщо ж повертатися до архітектури – Київ зараз більше схожий на об’єкт змагання між забудовниками. Можливо, це й непогано, однак інфраструктура невіддільна від архітектури міста і повинна мати більше точок перетину з процесами забудови, а також розвиватися паралельно.

Про ЖК DOCK32

Рибальський острів – в минулому промислова зона, від якої, ймовірно, через 5-7 років не залишиться й сліду. Розвивається цілий мікрорайон.

З одного боку тут усталена Оболонь, спокійна, тиха, з іншого – Поділ – вир життя, місце зустрічей для молоді, хіпстерів і сімейних прогулянок з дітьми. Поділ – дуже різний. Одне з найстаріших місць живе поряд з сучасними проєктами. Подивимося, що з цього вийде.

Коли я взявся за проєкт нового житлового будинку DOCK32, вирішив підкреслити атмосферу суднобудівного середовища. На Оболоні особливо нічим надихнутися, а все-таки Рибальський острів – це промислова архітектура, якій залишилися лічені дні. Скоро бульдозер зітре останні рештки й район плавно трансформується у житлову забудову.

Я намагався виділити один аспект, який міг асоціювати з цим минулим. І для мене ним став колір червоної охри – штукатурка фасадів, котелень, складських приміщень. Особливо ТЕЦ 2. В якійсь мірі – це й колір іржі суднобудівних заводів.

Крім цього хотілося запровадити голий конструкційний бетон у цей проєкт. Природно, що в нашому кліматі конструкційний бетон може бути тільки утепленим або декоративним, як частина навісного фасаду. Але все ж в цьому проєкті хотілося не облицьовувати фасад декоративним бетоном, а спробувати створити прецедент оголеної бетонної конструкції в житловій архітектурі. Звідси народилася ідея нижнього рівня, як маски, яка проповідує абсолютно свій ритм, стиль і конструктивний принцип незалежно від фасаду, прихованого за нею.

Житловий комплекс Pontedera в Пізі

Ковальська Нерухомість назвала цей проєкт індустріальним житловим лофтом. Але в стилістиці крім промислових елементів відчувається ще якийсь пострадянський модернізм. Якщо говорити про настрої, то більше по духу подібності мають контрфорси греблі Запорізької ГЕС, будівля АТС і Держпрому в Харкові, житловий комплекс Pontedera архітектора Massimo Carmassi в Пізі.

Кожен оригінальний елемент цього будинку – це мрія. Попри початковий грізний вигляд – цей будинок створений для комфортного життя.

Наприклад, я мрію про низькі підвіконня, адже одна з найважливіших функцій вікна – це зв’язок людини з навколишнім середовищем. Якщо підвіконня занадто високе, то воно відрізає вас від пейзажу.

Друга мрія – це колір. І тут Valerio Olgiati перший, хто приходить як приклад архітектора. Цей швейцарець – один з перших, хто популяризував пігментований бетон червоних відтінків. По суті він створює бетонні скульптури. Мені подобається, що в Швейцарії більш бруталістська природа будівель і вона там виглядає природно.

Наступна мрія – бетон. Бетонна форма подібна каменю і тому набуває більш скульптурну сутність, вона живе, з часом змінюється, втрачаючи фабричну однорідність. Це гарно!

Про скляні і дзеркальні будівлі

Я не бачу ще один скляно-дзеркальний будинок на цьому місці. Не завжди такі рішення можуть створити затишок або комфорт. При цьому я б навпаки хотів підкреслити, що скло, тобто вікна – є одним з ключових елементів проєкту DOCK32. У наших роботах ми часто спираємося на ідеї математика Крістофера Александра, який написав безліч книг з архітектури та містобудування. Щодо скління він написав: «Коли стали можливі вікна з листового скла, люди думали, що вони наблизять нас до природи. Насправді вони роблять протилежне». Розподіл вікна на частини збільшує кількість видів з нього. У випадку нашого вікна виходить не один, а дев’ять видів, обрамлень.

Під час проєктування є деталі, на які ми зважаємо, – контекст, норми, інсоляція, орієнтація. Поряд з нашим будинок – міст і Дніпро, одна з найбільших транспортних артерій міста – це великі переваги. Тут точно не виросте ще одна забудова, яка перекриє вид. Тому я захотів створити камерну атмосферу – напівзакритий двір на піднятому стилобаті, оточений колонадою. Таке рішення створює відчуття ізоляції – воно ніби звеличує над біганиною міста.

Окрема деталь – це озеленення. Парк знаходиться над рівнем землі, а дерева вимагають більшого обсягу землі, тому доводилося вибирати види, які не потребують багато ґрунту, у яких більш розпластане коріння, але які при цьому можуть рости високо вгору.

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 273 днів. За цей час ми опублікували 23462 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?