Закладений ніс, біль в горлі, слабкість і головний біль – це не вичерпний перелік симптомів, на які скаржаться кияни в соціальних мережах під час погіршення якості повітря в столиці.

Додаток SaveEcoBot фіксує моменти різкого погіршення стану повітря в Києві. При цьому столична влада найчастіше запевняє киян, що стан повітря у Києві знаходиться в межах норми.

«Хмарочос» з’ясовував, що відбувається з повітрям у Києві і наскільки точними є датчики громадського контролю.

В Києві туман чи смог

Вже другий тиждень кияни в соціальних мережах публікують фотографії з різних районів столиці, на яких місто оповите густим туманом. Якщо в перші дні до десятої ранку він розсіювався, то останнім часом може стояти протягом доби. 

Туман – атмосферне явище, що полягає у скупченні продуктів конденсації водяної пари (дрібних крапель води, кристалів льоду або їхньої суміші), які застигли у повітрі безпосередньо над земною поверхнею, у приземному шарі атмосфери.

Як пояснює науково-технічний радник міжнародного проєкту «Чисте повітря для України» Максим Сорока, в чистій атмосфері туман – це природне явище і не класифікується, як забруднення атмосферного повітря.

«Це результат розчинення забруднювальних речовин у воді та між собою – у водних розчинах. Смог сприяє посиленню токсичної дії забруднювальних речовин у повітрі, оскільки оксиди вуглецю, сірки, азоту розчиняються в тумані і потрапляють в організм не як гази, а як розчини кислот», – стверджує Сорока.

Іншим забруднювачем повітря є дрібні частинки пилу, які також є небезпечними. За даними системи SaveEcoBot, на сьогодні в деяких районах Києва спостерігається високий рівень забруднення дрібнодисперсним пилом. Це частинки, розмір яких не перевищує 2,5 мікрометрів (мкм) та 10 мкм. 

Як пояснює заступник керівника Центру громадського здоров’я Владислав Збанацький, частинки пилу розміром 10 мкм впливають на бронхи та легені, викликаючи подразнення. Це в свою чергу сприяє появі алергічних проявів, інфекцій нижніх дихальних шляхів. Дрібніші частинки розміром 2,5 мкм можуть проникати через легені, спричиняючи при тривалій дії захворювання серцево-судинної системи, як наприклад інфаркт, інсульт, а також онкологічні – рак легень.

За даними SaveEcoBot, найзабрудненішим повітрям дихають мешканці Нивок, Позняків, Лук’янівки, Мінського масиву. Тут протягом тривалого часу показники забруднення складають 160 одиниць. Найчистішим повітрям, за даними системи, дихають на Теремках і в Борисполі.

Які фактори призвели до утворення смогу 

Експерт проекту SaveEcoBot Ілля Рибаков, виділяє декілька причин, які наклались на туман і призвели до смогу в Києві.

По-перше, це високий рівень автомобілекористування, адже саме автомобілі продукують понад 80% викидів у столиці.

«Осінь – це пора року, яка не сприяє зниженню користування автомобілем. Цей рівень дещо падає взимку. Чим менше автомобілів на вулицях міста, тим чистіше повітря», – відмічає Рибаков.

По-друге, робота промислових підприємств. У Києві серед найбільших – Дарницька ТЕЦ, сміттєспалювальний завод «Енергія», Бортницька станція аерації та міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни).

По-третє, жителі приватного сектору, які кожного року восени спалюють опале листя, а також бадилля на огородах.

«У нас виходить комбінований ефект усіх факторів, до цього додається і погодний фактор – восени тумани більш вірогідні. Якщо у повітрі багато пилу, то все працює в протилежну сторону – кожна частника пилу виступає, як точка випадання роси, тому можливість випадіння туману у забрудненому повітрі стає вищою», – пояснює Рибаков.

Реакція КМДА

У Гідрометеоцентрі відмічають, що поширена серед киян стурбованість забрудненням повітря не має суттєвих підстав. 

«Лише в Дніпрі, Кам’янському, Кривому Розі, Львові і Одесі відбулось перевищення гранично допустимої концентрації оксиду вуглецю, але таке перевищення є характерним для осіннього періоду, і нічого надзвичайного на території України не відбувається», – повідомив директор Укргідрометцентру Микола Кульбіда.

Цю ж інформацію підтвердив і начальник Управління з питань цивільного захисту Київської міської державної адміністрації Роман Ткачук.

«Ми протягом дня маємо перепади температур та відсутність вітру для розсіювання продуктів горіння. Вкупі ці фактори і створюють ту картину, що ми бачимо на вулиці», – відмітив Ткачук.

За його словами, на сьогодні в КМДА проводять заміри повітря за 12 показниками. Серед них – оксиди азоту та оксиди вуглецю, однак не вимірюють рівень дрібнодисперсного пилу, як цього вимагають директиви ЄС. 

Однак навіть з тими даними, які вдалось зібрати лабораторіям, жителі міста не мають можливості ознайомитись. Роман Ткачук так і не зміг відповісти на запитання журналіста «Хмарочоса», чому цих даних немає онлайн.

Посилаючись на дані Центральної геофізичної лабораторії імені Срезневського, яка оприлюднює дані лише через добу після їх збору, у КМДА відмічають, що не зафіксували перевищень разових концентрацій СО на жодному зі стаціонарних постів, крім Деміївської площі. Тут зафіксували перевищення концентрації СО до 3,5 мг/куб. м і формальдегіду. 

Але дані, якими оперують КМДА, датуються 21 жовтня – за цей період рух повітряних мас і склад повітря в столиці змінився. Це на думку експертів, робить їх неактуальними.

«Склад повітря змінюється дуже швидко. Наприклад, десь проводили будівельні роботи, розрили ґрунт, в повітря піднялось багато пилу і це мають показувати датчики. Ця інформація цікава тут і зараз, а не через два-три дні», – стверджує Ілля Рибаков.

Система оперативного державного
моніторингу? Ні, не чули

Основу офіційної мережі для Києва складають пости спостережень Центральної геофізичної обсерваторії імені Б. Срезневського, яких в Києві встановлено 16 одиниць. У рамках державної системи моніторингу спостерігають за вмістом пилу (який не диференційований за фракціями), діоксиду сірки та азоту, формальдегіду та подекуди монооксиду вуглецю. Саме результати вимірювань з цих постів формують банк даних про стан та якість атмосферного повітря у столиці.

Загальна організація моніторингу довгий час була врегульована Постановою Кабміну від 9 березня 1999 року, яка втратила чинність через прийняття нової постанови №827 від 14 серпня 2019 року. Ця постанова має наблизити українське законодавство до директив ЄС щодо вимірювання якості повітря. 

Однак вона обмежує коло організацій, які можуть займатись моніторингом якості повітря, і залишає державну монополію як на сам моніторинг, так і на отримані в його результаті дані.

«Найгірше у цій державній системі те, що дані про стан повітря залежать від людського фактору. Цифри проходять через кілька посередників. В Європі була така сама проблема на початку 2000-х років. Там вирішили, що в таких оперативних вимірюваннях не повинно бути людського фактору. Тому створили систему високоточних датчиків, яка передає інформацію про стан повітря в режимі реального часу», – пояснює Максим Сорока.

Громадський моніторинг:
наскільки йому можна вірити

Наразі у Києві збирають дані про якість та стан атмосферного повітря понад 30 станцій. Вони належать різним ініціативам і громадським рухам. Серед них, зокрема, є датчики від німецького фонду Luftdaten, від ініціатив Kyiv Smart City, Есо-City, датчики AirVisual а також кілька датчиків встановила група Save Dnipro. Дані з усіх цих систем акумулюються на карті SaveEcoBot.

«Це дуже різні датчики встановлені в різний час і з різними системами. Одні – вимірюють лише рівень пилу, інші – аналізують гази і метеорологічні показники. Одні з них мають систему підігріву, інші – не мають. Але вони дають загальне уявлення про якість повітря», – пояснює Ілля Рибаков. 

Система громадського моніторингу заповнила інформаційний вакуум, який за багато років створила державна система моніторингу. 

«Головна перевага таких систем – це публічність та оперативність. Громадські системи моніторингу дають можливість знати, що відбувається тут і зараз. Цей момент відрізняє громадські системи від державних», – стверджує Максим Сорока.

Втім, громадські системи моніторингу якості повітря мають і свої недоліки. По-перше, кожна станція вимірює неповний перелік речовин. На більшості станцій встановлені мінімальні датчики, які вимірюють лише рівень дрібнодисперсного пилу, але не відслідковують інші хімічні види забруднення.

По-друге, в датчиках, які використовуються в громадському моніторингу підрахунок забруднюючих часточок здійснюється за допомогою лазера. В туман він, на жаль, може рахувати частинки води, як частки пилу. Це дещо знижує точність систем громадського моніторингу. 

Однак як запевнили «Хмарочос» в Save Dnipro, нещодавно вони почали встановлювати в Києві датчики з нагрівом, які уже не розрізняють краплі води як пил. Вони більше підходять для аналізу стану повітря в туман і дощову погоду.

«Зараз можна почути багато критики систем громадського моніторингу. Але як свідчить мій досвід, досвід моїх колег є Євросоюзу, громадські системи хоча і не є абсолютно достовірними і поступаються еталонним методам, але вони дають той самий порядок і розмах чисел. Тому їм довіряють, адже вони оперативно показують тенденції та зміни у атмосферному повітрі», – пояснює Сорока.

Що далі?

За даними синоптика Наталки Діденко, з 28 жовтня у Києві варто чекати похолодання, а 30 жовтня похолодання посилиться і може піти мокрий сніг та з’явитися перша ожеледиця. Наслідком цього стане зменшення кількості автомобілів на вулицях та природних причин для виникнення туманів. 

Втім, вже зараз у киян з’явився запит на оперативну інформацію про стан і якість повітря у місті. Міські чиновники обіцяють запустити повноцінну систему вимірювання якості повітря в Києві до 2021 року.

«З наступного року ми плануємо запустити мобільну лабораторію, що вимірюватиме якість повітря, а вже з 2021 року це буде повноцінна система, яка на сьогодні діє в країнах Європейського Союзу», – пояснив голова Управління екології та природних ресурсів Олександр Савченко.

За підрахунками Іллі Рибакова, на сьогодні для Києва потрібно 4-5 станцій, які вимірювали б якість повітря в місті на нормами ЄС і передавали б їх на сервер.

«Це сертифіковане високоточне обладнання, яке вимірює якість повітря в місті. Вартість однієї такої станції – кілька десятків мільйонів гривень, однак вона дає найбільш повну картину про стан повітря в місті», – стверджує експерт.

Однак навіть зі встановленням державної системи моніторингу, продовжить і розвиватись мережа громадських датчиків якості повітря.

«Лише за останні кілька місяців люди купили і встановили за свої гроші понад 100 датчиків якості повітря. Особливо цікавляться датчиками власники туристичних бізнесів, які думають про своїх клієнтів. З кожним роком їх стає все більше. Таким чином, система поступово розвивається. На мою думку, ці дві системи – державного та громадського моніторингу – вони мають бути «друзями» та доповнювати одна одну», – стверджує Максим Сорока.