Ремонт однієї з центральних вулиць столиці – Пушкінської – розпочалася наприкінці серпня цього року. Загальний бюджет реконструкції складає 153,8 мільйона гривень. Наразі завершили роботи на частині від Прорізної до Богдана Хмельницького. «Хмарочос» поспілкувався з Анною Даниленко про проблеми оновленої вулиці та уроки, які можна з них винести.

Довідка

Анна Даниленко – транспортна експертка, засновниця ГО «Велодень Київ», у минулому – кураторка з розвитку велосипедної інфраструктури Департаменту транспорту КМДА.

Сьогодні майже у всіх технічних завданнях прописують, що для пішоходів потрібно забезпечити зручний простір, а тротуар мостити плиткою без фасок (великих стиків). На Пушкінській ми бачимо нашу «улюблену» плитку ФЕМ – «Старе місто», яка має заокруглення та фаски.  Добре, що мощення виконано у нейтральних тонах: велика кількість яскравих фарб, візуальних та шумових подразників у місті збільшують рівень стресу та напруження. 

Але через наявність фаски нею незручно ходити, скажімо, на підборах або батькам з дитячими візочками. Тому вони обиратимуть заасфальтовану велодоріжку: нею легше і приємніше пересуватися. Це буде провокувати конфлікти з велосипедистами, які дуже довго відстоювали право на свій простір у Києві. 

Зараз між тротуаром та велодоріжкою немає ніякого фізичного розмежування. Тому люди можуть навіть не помічати, що зайшли на зону для велосипедистів. Одним з можливих рішень є використання смуги шириною 25-30 см з колотої плитки на лінії розмежування. Нею незручно ходити і люди навіть підсвідомо розуміють – це вже інша зона. Велодоріжку також можна відділити зеленими насадженнями.

Велоінфраструктура

Вулиця Пушкінська є важливою як частина магістрального велосипедного маршруту «Солом’янка-центр». Унікальність маршруту саме у тому, що він буде зв’язним та відповідатиме на питання, як велосипедиcтам перетинати перехрестя. Поки на перетині Пушкінської та Богдана Хмельницького доріжка дійсно обривається. Тут можна облаштувати велопішохідний наземний перехід або вивести велодоріжку на дорогу. Але поки маршрут не завершено, рішення цього питання немає. За правилами прямо тут їхати не можна (рухаючись від Майдану до бульвару Шевченка), адже це вулиця з одностороннім рухом. Тому єдиний варіант – спускатися в підземний перехід.

Фото: Вероніка Луцька

Зі сторони Прорізної все більш позитивно. Для позначення велопереїзду тут використали кольорову плитку замість розмітки. Вона не так швидко стирається, і рухатися нею зручніше, ніж історичною бруківкою. Тут також є віднесена стоп-лінія, завдяки якій велосипедисти стартують раніше і водії авто можуть добре їх бачити. Хоча краще все ж було винести лінію не на три, а на п’ять метрів вперед. 

На Пушкінській встановили також антипаркувальну велосипедну стійку: це п-подібна конструкція, яка добре підходить для паркування велосипедів і водночас виконує функції антипаркувального стовпчика. (прим. авт. – на момент розмови на вулиці була встановлена одна така стійка).

Місця для паркування

Зараз ситуація відносно хороша, але кілька днів тому вся велосмуга була запаркована. Мені не подобається тенденція звинувачення лише водіїв, адже сам простір дозволяє їм такі порушення. Для того, щоб велосмуга у Києві дійсно працювала, треба було продумати інфраструктурні рішення. Наприклад, припідняти смугу на кілька сантиметрів або встановити делініатори між велосмугою та проїжджою частиною. 

Антипаркувальні стовпчики вдало не дають паркуватися на тротуарі, але автомобілі залишають у заїздах, часто перегороджуючи велодоріжку та тактильну плитку. Наявні рішення не працюють, натомість з’являється риторика про необхідність інспекторів з паркування та штрафів. Але, як на мене, використовувати людський ресурс служби з паркування і патрульної поліції, щоб ганяти неправильно припарковані автомобілі на щойно оновленій Пушкінській – це не раціонально.  

Фото: Вероніка Луцька

Крім того, на цій вулиці розташувалося багато ресторанів і магазинів, для яких жодним чином не вирішено питання доставки. Рішення може бути організаційним, наприклад, здійснювати доставку лише у нічний час. Або ж варто було передбачити можливість заїзду вантажівок при проєктуванні. Такі аспекти важливо враховувати. Зараз ми бачимо, як три автомобілі вивантажується, ставши на «аварійку» посеред велосмуги.  

Хаотично припарковані автомобілі створюють незручності не лише велосипедистам: правоповоротна смуга службового виїзду з парковки будівлі Київради є непоганим рішенням, але вона не працює. Щоб не встановлювати потім яскраві помаранчеві стовпчики, варто було продумати дизайн, який не дозволяє тут паркуватися. Наприклад, відокремити смугу направляючим острівцем. 

Ще один нюанс: на вулиці можна чітко побачити заїзди у двори будинків: тротуар та велодоріжка у цих місцях понижені практично до рівня дороги для зручності заїзду на автомобілі. Що не логічно, якщо ми говоримо про пріоритет пішоходів та велосипедистів. Ці зони повинні бути підняті, щоб автомобілі, заїжджаючи сюди, пригальмовували, а пішоходи і велосипедисти не відчували нерівностей рельєфу.

Інші елементи

Вздовж всієї вулиці прокладено тактильну плитку для людей з порушеннями зору, проте це рішення не є ідеальним, навіть якщо не враховувати припарковані на ній автомобілі. Про це говорить, зокрема, Євгеній Свєт (прим. авт. –  Євгеній Свєт – це експерт Національної Асамблеї людей з інвалідністю України. У публікації на Facebook він зазначає, що більшість плитки на Пушкінській викладено дарма: ширина тактильної смуги може бути вдвічі меншою, а на одній зі сторін її функцію може виконувати край велодоріжки. Крім того, тактильна плитка фактично не працює, бо викладена на дрібному мощені, а численні паркувальні стовпчики створюють додаткові перешкоди). 

Фото: Вероніка Луцька

Один з елементів, за який хочеться похвалити, – велика кількість дренажів та відведення у них води з дахів. Якщо це працюватиме, взимку на пішохідній частині на велодоріжці не буде утворюватися крига. (прим. ред. – під час розмови проводимо з Анною експеримент: виливаємо пляшку води на велодоріжку у місця пониження для виїзду. Вода без проблем стікає на проїжджу частину).

А ось лунки з деревами тут підняті над рівнем тротуару. Опустивши їх, можна було забезпечити більш природне водовідведення вулиці та одночасно полив зелених насаджень. А використавши також пристволові решітки – уникнути відкритого ґрунту, створити додатковий простір для пішоходів та певну естетичну цінність. 

На Пушкінській також не вистачає вуличних меблів, лавок. Маломобільним групам населення часто потрібно сісти, відпочити. Я це дуже добре зрозуміла, коли травмувала ногу. Тут про таку потребу не подумали, крісла та лавки на вулиці з’являються лише завдяки місцевим бізнесам. Також можна було попрацювати з додатковим озелененням.

Фото: Вероніка Луцька

Взагалі, якщо говорити про осмислення вулиці Пушкінської, з боку громадськості були ідеї зробити її пішохідною, можливо, на певних ділянках або у вихідні. Це серце Києва, тут багато закладів, важливих історичних будівель, посольств, тому для цієї вулиці дуже важливо забезпечити якісний публічний простір. 

Читайте також: Активісти запропонували зробити Пушкінську вулицю пішохідною. Що було на громадських слуханнях?

Механізм прийняття рішень

Окрім власне проєкту ремонту Пушкінської, ми можемо також говорити про організаційну частину. Коли я працювала у Департаменті транспорту, ми намагалися побудувати логіку прийняття зважених рішень на основі даних та моделювання. На жаль, цього досі не відбулося, подібний підхід не був застосований при проєктуванні Пушкінської. 

Тут варто було проаналізувати різні варіанти влаштування велоінфраструктури: двостороння велодоріжка, дві велосмуги тощо та їх вплив на трафік на перехрестях. Якби були підрахунки та моделювання автомобільного, пішохідного, велосипедного трафіку, потреб у паркуванні, ми могли приймати зважені рішення стосовно розподілу простору на вулиці (прим. авт. – на наступній ділянці Пушкінської частину тротуару звужують для облаштування парковки). 

Фото: Вероніка Луцька

Зараз рішення приймають базуючись на суб’єктивній думці вузького кола експертів. І це одна з причин, чому ми отримуємо не дуже якісні результати. Крім того, велоінфраструктура – досить нова для нас річ, не так багато інженерів вміють фахово з нею працювати.

Але ще менше проєктантів та чиновників вміють дослухатися до думки громадськості. Кожен проєкт варто було б попередньо обговорювати з представниками громадського сектору, що працюють з універсальним дизайном, інклюзивністю для дітей, людей з інвалідністю тощо. Поки ж кожне прогресивне рішення доводиться відстоювати, як це було з наземним переходом на Пушкінській. 

Читайте також: Після акцій протесту в КМДА розпорядилися облаштувати перехід на Пушкінській

Але це досвід. Київ повинен пройти власний шлях спроб та помилок, тому я вважаю важливо говорити про такі недоліки. Щоб врахувати їх та не витрачати в майбутньому бюджетні кошти на непродумані рішення.