Roshen переходить на «біорозкладні» пакети. Що з цим не так?

Зроби добру справу і отримуй винагороди!
Нам як ніколи потрібна ваша підтримка. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 296 днів. За цей час ми опублікували 26302 новин та статей. Ми потребуємо вашої допомоги, щоб продовжувати якісно працювати далі. Приєднуйтесь до Читацького товариства «Хмарочоса» та отримуйте приємні бонуси від редакції: квитки на культурні заходи в Києві, фірмовий мерч та актуальні книжки, можливість пропонувати редакції теми та багато іншого.
Стати членом Товариства | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Фото: Roshen

Мережа магазинів Roshen оголосила про перехід на так звані «біорозкладні пакети».

Пресслужба повідомляє, що пакети виготовлено з домішкою d2w, завдяки якій вони розкладаються протягом трьох-п’яти років. Зазначається також, що у процесі розпаду не виділяється метан.

Такі пакети-майки вже з’явилися у кількох магазинах, і до кінця року ними планують замінити одноразові пакети в усій мережі. Надалі Roshen планує повністю замінити пластикову тару на «екологічно-дружню», хоча не пояснюється, що саме мається на увазі.

d2w – це домішка з солей металу, яка справді розкладає пластиковий пакет протягом кількох років – на дрібні частки, зокрема мікропластик. Відсутність чітко визначеної термінології дозволяє виробникам називати такі пакети «біорозкладними». Але частинки мікропластику залишаються і потрапляють у ґрунт або воду.

У дослідженні, опублікованому 2017 року, розповідається, що пластиковий пакет з домішкою d2w не розклався протягом чотирьох років у різних умовах.

Торік Єврокомісія оприлюднила звіт із висновком, що «біопластик» не є вирішенням екологічної проблеми, і немає жодних доказів, що такі пакети повністю розкладаються. Більш того, Єврокомісія закликала Європарламент заборонити використання «біопластику» до 2020 року. Європарламент, у свою чергу, випустив директиву, яка не рекомендує використання терміну «біорозкладний» щодо оксо-розкладної технології.

Значна частина – до двох третин – мікропластику у світі утворюється внаслідок стирання шин автомобілів під час руху. Ще один вагомий чинник – відшарування частинок від синтетичних тканин під час прання.

За даними Міжнародного союзу охорони природи, мікропластик складає до 30% загальної маси пластику в океані.

Велика кількість виробників намагаються наслідувати екотренди, відповідно до вимог споживачів, хоча вжиті заходи не завжди є дійсно ефективними. Цей феномен називають «грінвошингом» (greenwashing), що українською перекладають також як «зелений камуфляж». Так само наприкінці 1990-х – на початку 2000-х, на хвилі активістських кампаній проти умов праці на фабриках, бренди намагалися позиціонувати себе які такі, що піклуються про оплату та безпеку праці. Водночас ця проблема досі лишається.