Інститут соціології виміряв, наскільки українці упереджені до інших народів (інфографіка)

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 120 днів. За цей час ми опублікували 24969 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Alexis Brown / unsplash

Рівень упредження українців до різних груп населення вивчав Київський міжнародний інститут соціології.

Із шостого по 16 вересня 2019 року КМІС провів всеукраїнське опитування громадської думки. Для кожної етнічної групи з переліку респонденти відповідали, наскільки близькі стосунки вони готові допустити з представниками кожної з груп – як членів родини (один), як близьких друзів (два), як сусідів (три), як колег по роботі (чотири), як жителів України (п’ять), як гостей України (шість), не пускав би в Україну (сім). Цифри в дужках дослідники називаєють соціальною дистанцією.

Часто рівень соціальної дистанції інтерпретують як рівень упереджень до тієї чи іншої групи.

Найменша соціальна дистанція до україномовних і до російськомовних українців (індекс 2,2 і 2,7 відповідно), більшість опитаних готові допустити представників цих груп як членів своєї родини і близьких друзів. Потім йдуть білоруси (3,2) та росіяни (3,6). Всі ці показники майже не змінилися за останній рік, тільки відстань до росіян трохи зменшилася (було 3.8). Потім йдуть декілька етнічних груп – поляки, євреї, кримські татари, канадці, американці, німці з приблизно однаковою соціальною дистанцією 4,1-4,3. Завершують ієрархію соціальних дистанцій французи (4,4), румуни (4.7), африканці (5,2), і на останньому місці роми (5,4).

Методом особистого інтерв’ю опитали 2035 респондентів, що мешкають у 110 населених пунктах усіх регіонів України (крім АР Крим) за 4-х ступеневою стохастичною вибіркою, що репрезентативна для населення України віком від 18 років. У Луганській і Донецькій областях опитування проводилося тільки на території, що контролюється українською владою.

Крім того, вчені проаналізували динаміку рівня ксенофобії в Україні з 1994 до 2019

Як бачимо з інфографіки, рівень ксенофобії в Україні зростав з деякими коливаннями з 1994 до 2007 року, він зріс за цей період з 3,5 до 4,3 балів (це максимальний рівень за весь час спостережень). З 2008 до 2013 індекс знизився до 4,0 балів. У 2014 було два опитування – у лютому (бал 4,16) і в жовтні (бал 4,01), середній бал 4,09 (тобто приблизно 4,1). Далі індекс ксенофобії з деякими коливаннями трохи зріс (з 4.1 до 4.2 частково за рахунок зростання соціальної дистанції до росіян) і у вересні 2019 повернувся до рівня 2013 року.

У КМІС зазначають, що на ступінь неприйняття представників інших етнічних груп впливає ціла низка різноманітних факторів, зокрема рівень освіти: чим вищим є рівень освіти респондента, тим нижчим в нього буде рівень ксенофобії.

Також цей показник з-поміж іншого залежить від типу поселення, де проживає людина (в селі рівень ксенофобії вищий, ніж у місті), фінансового стану (вищий рівень добробуту – нижчий рівень ксенофобії) та віку (з віком рівень ксенофобії зростає).

Варто зауважити, що рівень ксенофобії майже не залежить від статі: формально, чоловіки мають дещо нижчий рівень ксенофобії, ніж жінки, але ця різниця дуже незначна.