У Черкаському зоопарку у 2017 році відкрилася оновлена й сучасна експозиція після чого кількість відвідувачів зоопарку зросла вдвічі.

Над її створенням працювала команда українських архітекторів з бюро Project 7: вони врахували іноземний досвід та особливості тварин, щоб чи не вперше в Україні реалізувати принцип «зануреної експозиції». 

Фото: Іван Авдєєнко

«Хмарочос» поспілкувався зі співавтором цього проєкту Сергієм Русановим про особливості розробки простору для тварин, роботу над Театром на Подолі та історію його власного архітектурного бюро. 

Сергій заснував компанію Project 7 в 2015 році. «Я назвав її так, тому що це фактично сьоме місце моєї роботи», – розповідає він. Сьогодні у портфоліо студії – робота над Театром на Подолі, територією кондитерської фабрики Roshen у Києві у якості генеральних проектувальників та вже дві нові експозиції – «Вовки і ведмеді» та «Зубри і олені» – у Черкаському зоопарку. 

Сергій Русанов, засновник архітектурної компанії Project 7

«Коли я започаткував Project 7, ми орендували офіс у мого товариша. Він співпрацював з зоопарками і ми йому періодично допомагали. А тому заглибилися у цю тему: відвідували їх, вивчали облаштування, навіть розробили проєкт для Рівненького зоопарку. Він, на жаль, не був реалізований», – розповідає Сергій. 

Нерозкритий потенціал Черкас

Згодом Русанов повернувся до цієї теми у співпраці з корпорацією Roshen. Команда Project 7 у той час супроводжувала Театр на Подолі у якості керуючої компаній. «Поки ми працювали з театром, я, певно, так багато розповідав про проблематику українських зоопарків, що десь за рік мені сказали: давай вже щось зробимо, – розповідає він. – Roshen було цікаво взяти участь у цьому проєкті у рамках їхньої соціальної програми».

Фото: Іван Авдєєнко

За словами архітектора, Черкаський зоопарк обрали з кількох причин. Він мав потенціал для розвитку, але був дуже обмежений у бюджеті. Ще одним аргументом став ентузіазм директора зоопарку Євгенія Вана. «Він вже мав певні напрацювання, вів детальну статистику і намагався розвивати зоопарк, навіть маючи бюджет всього у п’ять мільйонів гривень на рік», – розповідає Сергій.

Перед початком роботи над новою експозицією Русанов та директор зоопарку проаналізували, як працюють нові зони для вовків та ведмедів у світі. Зокрема, конкурсні проекти для Дрезденського зоопарку та реалізовану експозицію в комплексі Шенбрунн у Відні. За словами Сергія, у європейських зоопарках з ними з радістю ділилися досвідом. «З нами багато спілкувалися технологи, спеціалісти з тварин. І це фантастично, адже як багато ти б не прочитав, є моменти, які даються тільки з досвідом. Наприклад, що ведмеді знімають гідроізоляцію басейну або можуть почути водовідведення на глибині понад метр і розкопати його», – сміється він.

Фото: Іван Авдєєнко

Занурення в експозицію

Важливим європейський досвід став для проєктування занурених експозицій. «Мене вразило, що через різні видові точки можна розкрити кілька життєвих сценаріїв тварини в одні експозиції», – розповідає Сергій. У випадку з вовками та ведмедями, занурення забезпечується системою пандусів, які заглиблюються всередину експозиції. Внизу можна побачити, як ведмеді та видри купаються в озері, а зверху – опинитися на одному рівні зі штучним пагорбом для вовків.

Крім того, у нових експозиціях зоопарку намагалися об’єднати кілька видів, щоб показати одразу цілісну екосистему, а не окремих тварин. Одна зона об’єднує оленів та зубрів, інша – вовків, ведмедів та видр. З останнім, щоправда, не склалося: в Україні не виявилося одночасно маленьких вовченят та ведмежат, а об’єднувати тих, що росли окремо було надто ризиковано.

Project 7 займається не лише проєктуванням, але й будівництвом. Зокрема, реалізацією експозиції «Вовки та ведмеді». «Такий підхід дозволяє точніше реалізувати проєкт. У процесі будівництва архітектори навчаються та краще розуміють, що можливо реалізувати, а що – ні. Поки що ми беремося лише за невеликі об’єкти, але це буде одним з подальших векторів розвитку Project 7», – говорить засновник студії. 

Фото: Іван Авдєєнко

Роботи у цій частині зоопарку передбачали не лише створення нової експозиції, але й розширення медичного блоку, куди додали лабораторію, кормову кухню та місця для перетримки тварин. Крім того, були збудовані нові закриті від відвідувачів вольєри для тварин похилого віку, які продовжують жити у зоопарку.

Фото: Іван Авдєєнко

Другим проєктом у межах зоопарку стала експозиція копитних – оленів та зубрів. Принцип «занурення для відвідувачів» забезпечили за допомогою системи містків, піднятих над зоною для тварин. Вони мають ще одну функцію – непомітно розділяють вольєр на кілька окремих ділянок. «Це потрібно для безпеки: у період гону самці стають дуже агресивними і їх потрібно фізично розділяти», – пояснює Русанов.

Фото: Іван Авдєєнко

На території цієї експозиції архітектори намагалися максимально зберегти природне озеленення, в тому числі, хвойні дерева. А тому довелося ретельно підійти до проведення комунікацій та зведення містків. «Ми розробили спеціальні трикутні основи, які можна було повертати залежно від розташування коріння, і кожну обговорювали індивідуально», – розповідає Сергій. Ще однією особливістю цієї експозиції став ставок. Очищення води у ньому відбувається завдяки біоплато: воду фільтрують спеціально підібрані рослини, зокрема, очерет.

Успіх у числах

Вартість експозиції «Вовки та ведмеді» склала 26 мільйонів гривень, а зони для копитних – 53 мільйони. Під час роботи над проєктом для студії та замовника було важливо не лише створити новий простір, але й переконатися, що він стимулює розвиток зоопарку. Для цього проаналізували статистику: до початку робіт зоопарк відвідували 80 тисяч людей на рік і проводили тут близько години. 

За рік після відкриття експозиції «Вовки і ведмеді» Черкаський зоопарк відвідало 174 тисячі людей, а час, який вони проводять тут у середньому зріс на пів години. «Щоб збільшити час відвідування, потрібно збільшити шлях, який проходять гості, – розповідає архітектор. – Для цього ми заглиблюємося в експозиції та створюємо кілька точок огляду». Після повної реалізації генплану середню тривалість відвідування планують збільшити до чотирьох годин та вийти на показник 250 тисяч людей на рік – це максимум, який комфортно може вмістити територія.

«Нові експозиції справили ще один позитивний ефект на зоопарк», – запевняє Сергій: все менше відвідувачів залишають сміття та перекидають тваринам їжу. «У нас була велика дискусія стосовно того, чи потрібно робити вищими паркани, щоб у вольєри нічого не кидали, – каже Сергій. – Але ж у Європі все працює і без цього. Нам здається, що середовище формує поведінку людей. І тому одна з місій архітектора – зробити його кращим».

Наступним етапом роботи над зоопарком стане оновлення вхідної групи. «Цей проєкт розроблявся разом з Харківською школою архітектури. Студенти повинні були вирішити питання вхідної групи, але ми отримали значно глобальніші результати, які передбачають зміну у ставлені до зоопарку і його роботи», – каже Русанов. Проєкт передбачає створення амфітеатру, кафе та входу у вигляді своєрідної нори. 

Ще одне актуальне завдання – це створення генерального плану території зоопарку. Над цим у Project 7 також працюють у партнерстві з Харківською школою архітектури. 

«У Roshen бачать успішність цього проєкту і вже готові реконструювати весь зоопарк, – розповідає Сергій. – З точки зору генплану важливо підвищити відвідуваність, додати заклади харчування, розмістити дитячі майданчики. І водночас зберегти певну приватність для тварин». 

Той самий Театр

Project 7 також працює з об’єктами у якості керуючої компанії. Одним з них став Театр на Подолі: компанія відповідала за пошуки архітектора, підрядної компанії, роботу з документами та дотримання термінів виконання і бюджету. «Для мене цей кейс є успішним, тому що він оголив багато недосконалостей в законодавстві, дозвільній документації, в питаннях довгобудів. Коли ми починали там працювати, будівля була фігурантом у 14 кримінальних справах. Крім того, її починали будувати за певними нормами, які з того часу вже кілька разів змінилися», – розповідає архітектор.

Фото: Андрій Авдєєнко

Чимало питань довелося вирішувати і в архітектурній площині. Зокрема, початковий проєкт будівлі фактично не передбачав центрального холу та фойє. «Дуже багато моментів потрібно було переробляти. У певний момент там впала колона і ми зрозуміли, що у ній немає арматури, – каже Сергій. – Тому Олег Дроздов мав дуже складне завдання: в умовах обмеженого часу та бюджету перетворити цю будівлю на сучасний театр, який може функціонувати і як громадський простір».

Разом з тим, архітектор погоджується, що у роботі з громадськістю були допущені помилки. «Ми не очікували такої реакції, думали, що цим займеться сам театр чи КМДА, – згадує він. – Але згодом зрозуміли, що це і наш обов’язок: пояснювати проєкт громадськості, прислухатися до них. Можливо, це тривалий процес, але діалог необхідний, особливо, коли йдеться про такі важливі місця».