Чому в Ірані, Чилі, Гонконзі та Болівії спалахнули масові протести?

Протести у Чилі. Фото: Wikipedia

Цієї осені у низці країн світу, зокрема в Ірані, Болівії, Гонконзі, Чилі, один за одним спалахують масові протести, які вже призвели до десятків жертв.

На думку історика та міжнародника Дениса Пілаша, зараз спостерігаємо нову хвилю протестів у світі, яку можна порівняти з хвилею, що виникла внаслідок економічної кризи 2008 року: протести проти «жорсткої економії» в Ісландії, Іспанії та Греції, рух Occupy Wall Street, Арабська весна тощо.

«Враховуючи, що з тих пір нічого не змінилося, і нерівність зростала – ось і чергова хвиля, скрізь зі своєю специфікою, але часто все починається, наприклад, з підвищення цін на паливо, що потім відбивається на вартості базових продуктів. Це й Іран, і “жовті жилети” у Франції, Еквадор після скасування субсидій, Чилі після підвищення проїзду, Ірак тощо», – пояснює він.

Іран: пальне

Протести в Ірані вибухнули 16 листопада після того, як уряд оголосив про підвищення вартості пального на 50%, а також обмеження продажу бензину до 60 літрів щомісяця. Зрештою вартість бензину зросла на 300%.

Така ситуація призвела до масових протестів на тлі економічної кризи, що її Іран переживає внаслідок нових санкцій з боку США. Національна валюта знецінилася, а ціни на базові товари різко стрибнули.

18 листопада заворушення охопили близько 100 міст. Протестувальники палять крамниці і банки. Влада у відповідь повністю заблокувала інтернет.

#IranProtests:
Two eye-witnesses in Karaj, next to Tehran, tell BBC Persian they "have seen Basij forces [#IRGC] who set banks on fire."

Back in 2009, I witnessed in Tehran that IR security forces destroyed cars & broke down the windows of shops & banks.pic.twitter.com/iDednMA5TS

— Hadi Nili (@HadiNili) November 18, 2019

За неофіційними повідомленнями, за ці дні було вбито близько 200 людей і три тисячі поранено. Іранська влада заявляє лише про кількох загиблих. Рідні загиблих заявляють, що їм не видають тіла, повідомляє BBC.

Чилі: проїзд у метро

Масові демонстрації у чилійській столиці Сантьяго розпочалися місяць тому, після підвищення тарифу на проїзд у метро. Швидко протести поширилися всією країною та еволюціювали до невдоволення соціальною нервіністю, недоступністю медицини та недофінансуванням освіти.

Внаслідок зіткнень із поліцією щонайменше 22 людини загинули, більш як 2300 дістали поранення. Президент Чилі Себастьян Піньєра визнав, що поліція застосувала надмірну силу.

Фото: Wikipedia

Наразі чилійські суди розглядають понад тисячу справ, відкритих за фактами застосування насилля з боку спецпризначенців. Звинувачення варіюють від тортур до сексуального насилля. Більш як 200 людей дістали поранення очей, дехто втратив зір внаслідок застосування гумових куль і сльозогінного газу.

Зрештою опозиція та влада Чилі погодила референдум щодо необхідності прийняття нової конституції, який призначили на квітень 2020 року. Нинішня, ухвалена за часів диктатора Августо Піночета, спирається на неоліберальну економіку та католицькі цінності.

Болівія: вибори

Протести у Болівії спалахнули після того, як Ево Моралес, що очолював країну з 2006 року, вирішив піти на четвертий строк. Результати виборів у жовтні свідчили про його перемогу.

Частина населення, на бік якої перейшли військові, звинуватила Моралеса у фальсифікації виборів. Тож 10 листопада той пішов у відставку та переїхав до Мексики, де отримав політичний притулок.

Лідерка болівійської опозиції, колишня телеведуча та релігійна консерваторка Жанін Аньєс проголосила себе виконувачкою обов’язків президента.

Демонстрація проти фальсифікацій виборів у Ла-Пасі. Фото: Wikipedia

Ево Моралес був першим в історії Болівії президентом-представником корінного індіанського населення. Він навіть змінив у конституції визначення держави як багатонаціональної. Натомість Аньєс, яка позиціонує себе як ультраправу, вважає, що індіанці святкують сатанинські свята і мають забиратися з міст у гори.

Прихильники Моралеса, у свою чергу, звинувачують опонентів у державному перевороті. Загалом наразі відомо про 23 загиблих внаслідок сутичок. Політична криза призвела до дефіциту пального та продуктів.

Гонконг: права і свободи

Протести в Гонконзі – території, яка 1997 року увійшла до складу КНР як особливий адміністративний район, – спричинив проєкт закону, який дозволяв екстрадицію підозрюваних у материковий Китай. Висловлювалися побоювання, що це послабить самостійність Гонконгу та призведе до переслідувань незгодних із політикою центральної влади.

Фото: USP United Social Press 社媒

Починаючи з червня сотні тисяч людей виходили на вулиці й домоглися відкликання законопроєкту. Та протестувальники не пішли з вулиць, відтепер вимагаючи повної демократії та розслідування дій поліції. Влада заборонила прикривати обличчя масками, а поліцейські неодноразовао використовували кулі; внаслідок зіткнень сотні осіб було поранено, пише The Guardian.

18 листопада поліція штурмувала Політехнічний інститут, в якому переховувалися протестувальники, та використала сльозогінний газ і водомети. Сотні інших людей прибули на допомогу й спробували пробити облогу поліції ззовні.