У жовтні датчики моніторингу якості повітря у Києві почали показувати різке зростання рівня забруднення. У окремих районах столиці їхні показники неодноразова перевищували 160 одиниць, а метеорологічні сервіси Windy.com та CAMS фіксували значне підвищення рівня чадного газу над територією України та Києвом, зокрема.

За такого рівня забруднення радять не виходити на вулицю без нагальної потреби. Кияни скаржилися в соцмережах на закладений ніс, біль в горлі, слабкість і головний біль та інші симптоми, спричинені смогом. І тому почали масово обговорювати, як себе він нього захистити.

«Хмарочос» поспілкувався з чотирма киянами, які придбали захисні маски, про стимул до такої покупки, критерії вибору та наслідки впливу забрудненого київського повітря, які вони відчувають на собі.

Олег Агапов

Фото: Ірина Бєлих

Думки про те, що потрібно купити маску в мене з’явилися ще минулого року восени, коли було чергове погіршення якості повітря і я вперше побачив у Facebook фото мого друга в подібній масці. Але тоді в Україні їх вже просто не було.

Цього року про підвищення рівня забруднення в жовтні говорили всі. У один із днів, коли індекс тримався на показниках вище 160, я просто цілий день пролежав вдома: зранку вийшов гуляти з собакою і в мене одразу розболілася голова. Тоді я вирішив, що потрібно терміново купувати маску.

Фото: Ірина Бєлих

Я почав шукати інформацію в інтернеті, запитувати поради у друзів. Врешті замовив принтовану маску Airinum. Вона коштувала близько 1400 гривень, але її мені все ще доставили. Тому як тимчасовий варіант, як придбав звичайну захисну маску в будівельному магазині. Вона коштувала всього 50 гривень, але мені довелося купити ще дві, поки підібрав таку, щоб мені підходила. Дуже важливо, щоб маска щільно прилягала до обличчя та фільтрувала частинки PM 2.5 та PM 0.3. 

Я досить чутливий до погіршення якості повітря. Нещодавно йшов вздовж проспекту Лобановського і одягнув маску. Але потім частину шляху пройшов без неї – і одразу почав відчувати себе недобре. Зараз у мене налаштований SaveEcoBot, чат-бот повідомляє про підвищення рівня забруднення. Якщо індекс перевищує 90-100, беру з собою маску. 

Любов Малікова

Фото: Ірина Бєлих

Минулої зими я побувала в Китаї, де значний відсоток населення великих міст ходить у масках. Першу маску придбала саме там, в музейній лавці в Нанкіні. Чи виправдано це з точки зору якості вживаного повітря та захисту від вірусів – хтозна. Є навіть версія, що цей аксесуар швидше дає відчуття затишку в умовах тоталітарного суспільства, постійного контролю та спостереження.

У будь-якому разі, те, що я побачила в Китаї, виглядало цікаво й переконливо. Тому я вирішила випробувати цей аксесуар на собі, протестувати різні варіанти. Виявилося, що ходити із частково закритим обличчям дійсно комфортно та неймовірно зручно у холодну погоду.

Я не моніторю якість повітря перед тим, як вийти з дому. Це знання мені нічого не дасть: можливості не виходити нікуди у мене зазвичай немає, а показники – стабільно погані, зокрема, у Голосієві, куди мій син їздить до школи. Я ношу маску постійно в холодну пору року та часом вдягаю в годину пік у метро.

Фото: Ірина Бєлих

Я також отримала купу запитів на подібні принтовані маски від знайомих і не тільки. В Україні їх немає, навіть у Китаї це, насправді, рідкість. Тому цього сезону моя студія представить маски власного дизайну, зараз їх саме шиють. Верхній шар маски зроблений з атласу, а всередину вставляється змінний фільтр. Ми використовуємо найбільш поширений варіант – вугільний з маркуванням PM2.5. Ціна на таку маску буде близько 250 гривень.

З точки зору забезпечення анонімності, це, звісно, провал. Вони мають абсолютно протилежну функцію і навпаки впізнавані: певно, це відтворює мої погляди на суспільну взаємодію.

Кирило Шведов та Аліна Клевцова

Фото: Ірина Бєлих

Кирило: Я придбав маску минулого року, коли восени була та ж ситуація з температурною інверсією, туманом і смогом. Тоді довелося замовляти на OLX за 500 чи 600 гривень, бо у Києві вже все розкупили. Це робоча маска для різних пилових, будівельних робіт зі змінним фільтром та додатковим моторчиком. Він заряджається через USB та полегшує дихання в масці. 

Зараз ми також купуємо маски у магазині манікюрного приладдя за 60 гривень, тут просто тканина і вугільний фільтр. Її потрібно прати кожні кілька днів і при постійному користуванні такої вистачає десь на півтора місяця. 

Аліна: У нас налаштований телеграм-бот, який повідомляє про погіршення стану повітря. У період смогу постійно носили маски, але навіть зараз щодня ношу її з собою. Я йду на роботу повз шести- і восьмисмугові дороги, і одягаю маску на цих ділянках. Зокрема, через мікропластик: одне з головних його джерел – це саме частинки, які утворюються при стиранні автомобільних шин.

Люди часто звертають увагу, коли бачать мене у масці, коментують навіть. Мені спочатку було соромно, але з часом перестала реагувати. Багато людей ще не зовсім розуміють, наскільки цей вплив може бути шкідливим. За кілька років після мого переїзду до Києва мені довелося видаляти мигдалини. Як мені пояснили лікарі, саме через забруднене повітря.

Фото: Ірина Бєлих

Кирило: В нас поки до цього не звикли, але така сама ситуація була в Азії, поки маски не стали необхідністю. Зараз вони вже сприймаються по-іншому.

Аліна: До речі, k-pop гурти навіть мерч у вигляді масок випускають. Вони ще й певним чином захищають приватність в умовах постійного спостереження. У Києві такого ще немає, але у масці ти, однак, можеш трохи відпочити від того, що на тебе постійно дивляться.

Крім того, закривати обличчя від забрудненого повітря також корисно для шкіри. Хоча в цьому всьому є також елемент самозаспокоєння: я зробила щось, щоб менше постраждати від екологічної ситуації.

Кирило: Разом з тим, просто вдягнути маски – це не рішення, яке врятує всіх. Потрібно думати над інфраструктурою, логістикою, транспортом у місті. Я по собі відчуваю, що коли ми їдемо в інші міста, у мене зникає багато симптомів, пов’язаних з негативною реакцією слизової оболонки на забруднення. Навіть у великих містах  середовище може бути спроєктовано так, щоб автомобілі, наприклад, не розносили бруд з газонів, а вулицями не їздили авто, що не відповідають сучасним екологічним стандартам.