На дискусії у рамках Форуму інклюзивності представники бізнесу розповіли про те, чому варто звертати увагу на доступність, скільки коштують інклюзивні рішення та які труднощі виникають з пошуком профільних експертів. 

У дискусії, організованій «Хмарочосом» на форумі «Місто щасливих людей» від організації Доступно.UA, взяли участь Слава Коржов, директор з розвитку клієнтського досвіду мережі кінотеатрів «Планета Кіно», Лара Немеш, співзасновниця та керуючий партнер мережі коворкінгів #ПеремогаSpace, Ольга Батуревич, управляюча кафе «Зиґзаґ» та Олег Бардяк, член Правління громадської організації «Простір 500», що керує громадським рестораном Urban Space 500.

Шлях до доступності

Вероніка Луцька: Розкажіть про власний шлях до розуміння необхідності доступності просторів та облаштування закладів.

Ольга Батуревич, «Зиґзаґ»: Для нас не стояло питання, чи варто робити заклад доступним. Ми вважаємо, що люди з інвалідністю не мають обмежень і не повинні бути ізольованими. Ми одразу передбачили дві вбиральні – звичайну та велику, і вже за півроку-рік обладнали її, встановили необхідні поручні та дзеркалами на різних рівнях, пандус і сповивальний столик. Пандус у нас розкладний, людина може натиснути на кнопку виклику на вході і персонал допоможе покласти його та заїхати до закладу. Простір всередині безбар’єрний. 

«Зиґзаґ». Фото з Фейсбук-сторінки закладу

Для нас було проблемою знайти експертів у цих питаннях. Ми зверталися до багатьох людей і організацій, просили приїхати та проконсультувати, але нас постійно перенаправляли до когось іншого. Врешті, ми просто запитали у знайомих, які пересуваються на візках, чи буде їм так зручно. Нам було дуже приємно, коли до нас приїхав Дмитро Щебетюк та підказав ще кілька моментів, які можна було покращити. 

Олег Бардяк, Urban Space 500: Якщо говорити зовсім відверто, ми не настільки доступні, як нам би хотілося. Оскільки це громадський ресторан, ми з самого початку вирішили робити його інклюзивним: обладнали вбиральню, забезпечили безбар’єрний простір всередині, зробили пандус. Разом з тим, через певний час ми отримали відгук співзасновників, які входять в нашу групу з інклюзивності, провели оцінку доступності і отримали ще ряд рекомендацій, як цей простір можна покращити. Наприклад, пандусу бракує поручнів, він має надто різкий кут нахилу.

Зараз ми будемо працювати в двох напрямках. Перший – реконструкція скверу перед закладом і покращення вхідної групи, в тому числі пандуса. Другий – вдосконалення рішень всередині закладу, наприклад, заміна гачків для одягу на більш контрастні. Інклюзивність – це річ яку завжди можна ще трішки вдосконалити. 

Лара Немеш, #ПеремогаSpace: Ми відкрили першу локацію коворкінгу 2,5 роки тому. Ми прагнули створити зручний простір для роботи й на момент відкриття були переконані, що все зробили правильно. Проте вже за місяць після відкриття до нас почали приходити різні організації, міжнародні компанії і запитувати, чому ті чи інші моменти не облаштовані. 

Зараз я можу сказати, що ми на 90% виконали рекомендації Доступно.UA. Водночас, ми працюємо спільно з бізнес-центрами, зазвичай це великі бюрократичні машини. Тому простір для покращення ще залишається. 

Ми пройшли цей шлях саме тому, що нам підказали, чого не вистачає. Нам необхідні експерти, які будуть давати потрібні рекомендації, тримати це питання актуальним та звертати увагу бізнесу на необхідні облаштування ще на етапі будівництва. Тоді виправити помилки і облаштувати зручний простір значно легше.

Слава Коржов, «Планета Кіно»: Я дуже вдячний, що кінотеатр у Rivermall вважається перемогою, але мені здається, ще є місце для покращення. У нас буде ресурсна кімната для людей з аутизмом. Але я долучився до проєкту за два тижні до відкриття, і кінозали, були вже збудовані. Були допущені певні помилки: поручні на вході до них встановили неправильно, на вході був поріг тощо. 

«Планета Кіно». Фото: rau.ua

Коли ми почали обладнувати санвузол, виявилося, що варто просто подивитися на ситуацію очима потенційного клієнта. Коли сідаєш на висоту візка, дотягтися до ручок або обладнання може бути непросто. Ми це врахували, але навіть коли усе було готово, з’ясувалося, що дзеркала розташували зависоко.

Я погоджуюся з тим, що, на жаль, не вистачає експертів. Для бізнесу недостатньо отримати зовнішню консультацію. Людина, яка має експертність у цьому питанні, має брати участь у робочій групі та відстоювати ці вимоги на етапі будівництва. Але це був перший кінотеатр, де ми намагалися втілити принципи інклюзивності. Отримали досвід і будемо застосовувати його надалі.

Вартість інклюзивних рішень 

Вероніка Луцька: Наскільки, з вашого досвіду, дорого обладнати інклюзивний простір?

Слава Коржов, «Планета Кіно»: Зрозуміло, якщо потрібно забезпечити новий сервіс чи додаткове приміщення, ресурсну кімнату чи обладнану вбиральню, ти повинен повністю це профінансувати. Але найдорожче – вносити зміни у те, що було зроблено неправильно. Навіть замінити поручні на вході до зали, які встановили не на тій висоті, мало суттєву вартість. 

Лара Немеш, #ПеремогаSpace: Бізнеси постійно витрачають гроші на те, щоб бути кращими та конкурентними. Для нас це такі ж витрати, як в інших аспектах. По-перше, ці речі можна робити поступово. Люди досить терплячі, коли бачать, що зміни відбуваються, але потребують часу. По-друге, можна шукати варіанти спільного фінансування. У нашому випадку співінвестором виявився сам бізнес-центр, де розташований наш коворкінг. 

Ольга Батуревич, «Зиґзаґ»: Насправді, в закладах харчування порівняно легко забезпечити інклюзивність. Експертів хоча і не вистачає, зараз є організації, наприклад Доступно.UA, до яких можна звернутися за порадою. Ми одразу запланували маленьку і велику вбиральню у закладі, тому перероблювати цей момент не довелося. Все інше: поручні, пандус, сповивальний столик, – це насправді недорого і можна реалізовувати поступово.

Олег Бардяк, Urban Space 500: Ми створили листівки, гроші з продажу яких будуть йти на фінансування додаткових оновлень у закладі. Але взагалі, доступність – це інвестиції в розвиток. Правильний пандус чи додатковий поручень – це не просто витрати, це речі, які потім окуповуються. Справа може бути в дрібницях: під час аналізу інклюзивності нам зробили зауваження стосовно світильники на висоті 1, 75 м, об які можна вдаритися головою. Якщо людина вдарилася і пішла з закладу з негативним клієнтським досвідом, це вдарить по прибутковості.

Меню шрифтом Брайля в Urban Space 500. Фото з Фейсбук-сторінки закладу

І навпаки, коли їхній досвід позитивний або відвідувачі бачать, що сюди може приїхати людина на візку чи мама з коляскою, хоч їх безпосередньо це не стосується, вони стають більш лояльними клієнтами.

Типові помилки

Вероніка Луцька: Ви вже згадували про те, що найбільше не хотілося б повторювати однакові помилки знову і знову. Чи можете виділити найбільш типові, з вашого досвіду, недоліки при облаштуванні інклюзивного простору?

Лара Немеш, #ПеремогаSpace: Якщо говорити про проєктування, найчастіше не звертають увагу на ширину дверного отвору, розміщення ручок, дзеркал тощо. Найпоширеніша проблема з пандусом – недотримання норми про кут нахилу. Часто можна побачити пандуси «для скелелазів», з нахилом ледь не в 45°. Що з ним далі робити – не зрозуміло. Мені здається, що гірше ніж щось переробляти, це переробляти після людей, які зробили щось для галочки.

Було б добре, якби громадські організації, які займаються такими питаннями розробили чек-ліст: 5-10 базових, найбільш необхідних речей. Наприклад, обладнані вбиральні. І цей перелік був би пам’яткою для всіх, хто думає відкрити свій бізнес. 

Ольга Батуревич, «Зиґзаґ»: У нас була проблема пов`язана з особливостями розташування: ми знаходимося у досить старій будівлі на вулиці Рейтарській, тут вузький тротуар. Встановити стаціонарний пандус нам просто не дозволили. Ми знайшли інше рішення, і зараз воно здається мені оптимальним: для нас не проблема поставити розкладний пандус у разі потреби, але він може достатньо великим, щоб підходить для різних візків.

Коли кафе стало доступнішим, до нас почали приходити люди, яким потрібні такі пристосування. Але їх не так багато, і більшість з них живуть поруч. Адже велика проблема – дістатися до нас, іншого інклюзивного кафе чи кінотеатру з інших районів Києва. Тому мені здається, що говорити про доступність треба також більш комплексно. 

Слава Коржов, «Планета Кіно»: Найбільш типова помилка – не знати про свої помилки. Зараз ми заявили про те, що кінотеатр в Rivermall адаптований, до нас на відкриття прийшли люди і вже дали зворотний зв’язок. Наприклад, місця для людей на візках в залі розташовані у першому ряду збоку і кут, під яким людина буде дивитися на екран важко назвати оптимальним. Квиткові каси розташовані на стандартній висоті, у кіномаркеті не всі вітрини доступні… Тобто є речі, які я зробив би інакше. Цей шлях до доступності постійний, і замість того, щоб повторювати помилки завжди можна припуститися нових.

Олег Бардяк, Urban Space 500: Якщо з питаннями інфраструктурного облаштування вже всі більш менш знайомі, в інших питанням може бути важко знайти експертів. Наприклад, чи можуть до вас приходити люди з алергією і як при цьому зробити заклад дружнім до тварин? Виявилося, що навіть алергологи не мають однієї думки з цього приводу. З котами точно не можна, з собаками – питання. Необхідність робити щось у сфері, яку не до кінця розумієш, врешті, призводить до помилок.

Інклюзивність не лише в інфраструктурі

Вероніка Луцька: Ми багато говоримо про інфраструктурні рішення – пандуси, обладнані вбиральні тощо. Але інклюзивність на цьому не завершується. 

Ольга Батуревич, «Зиґзаґ»: Ми думали стосовно алергій. «Зиґзаґ» дуже дружній до домашніх тварин, часом на вихідні у нас може бути одночасно 6-7 собак. І поки проблем з цим не виникало. Якщо для відвідувачів з алергією це буде викликати незручності, ми будемо думати, як покращити цю ситуацію.

Наш персонал також проходить тренінги з надання першої допомоги. Вони відбуваються кожні 3-4 місяці для нових працівників.

Олег Бардяк, Urban Space 500: Питання доступності сервісу –  це також питання того, чи знає персонал, як надавати послуги людині з ДЦП, як допомогти при анафілактичному шоку. Ми намагаємося розвиватися в цьому напрямку, проводимо тренінги з першої допомоги для персоналу.

В Urban Space 500 є меню шрифтом Брайля та спеціальне меню з інформацією для людей з діабетом. Насправді, інклюзивні рішення у сервісі, інформуванні, навігації не менш важливі. І, до речі, дешевші.

#ПеремогаSpace. Фото з сайту закладу

Слава Коржов, «Планета Кіно»: Ми зараз готуємося знімати ролики для людей з аутизмом. Вони показуватимуть шлях, яким можна до нас дістатися та що у нас робити. Ці ролики потрібно зняти, розмістити на сайті так, щоб людина могла їх знайти. Персонал потрібно не просто навчити, бо він змінюється, а розробити додаток і додати інформацію про це базового курсу навчання. Фінансові і людські ресурси будь-якого бізнесу обмежені, тому на забезпечення нової функції треба спочатку заробити. 

Стосовно сеансів, ми вже зараз показуємо окремі фільми в оригіналі з українськими субтитрами. Їх можуть відвідувати люди з порушеннями слуху. Субтитри, на жаль, не адаптовані, але це поки перший крок.

Лара Немеш, #ПеремогаSpace: У нас часто розглядають питання доступності як щось, необхідне лише для людей з інвалідністю. Але доступність – це зручний простір кожного відвідувача. В #ПеремогаSpace, наприклад, часто бувають іноземці, тому знання персоналом англійської – теж питання доступності для нас. Працівники проходять тренінги з надання першої допомоги і ми хочемо придбати дефібрилятор для кожної локації. Це невелика річ, яка може допомогти врятувати життя.

Слава Коржов, «Планета Кіно»: Взагалі, робота з інклюзивністю – це можливість отримати унікальний досвід і подивитися на світ інакше. 

Читайте також: Гід найбільш дружніми та інклюзивними закладами Києва: результати дослідження