Киянин відмовився від автомобіля на користь громадського транспорту. Що з цього вийшло?

Володимир Висоцький

Чому я пересів на громадський транспорт

Я прийняв таке рішення задля економії власного часу, адже за кермом через затори проводив дуже багато часу, який міг би витратити більш продуктивно. Всього я маю вісім років стажу водіння автомобіля, в Києві – активно їздив останні чотири роки. 

З листопада я дістаюся на роботу автобусами, маршрутками та метро. За власними підрахунками, на пересування громадським транспортом витрачаю удвічі більше часу, ніж на автомобілі. Наприклад, поїздка автобусом від Дарницької площі до Палацу Спорту триває 35 хвилин. Цю відстань на авто я долаю за 18-20 хвилин, однак весь час мушу слідкувати за дорогою. В автобусі ж я можу відповісти на повідомлення, імейли, проскролити стрічку Facebook. Навіть, якщо їду стоячи, все одно можу оперативно переписуватись з робочих питань.

По часу важливо, коли саме я виїжджаю на роботу. Якщо о восьмій ранку, поїздка триватиме годину. Якщо об одинадцятій, – можу доїхати за 30-35 хвилин. 

Одного разу з пересадками на громадському транспорті я доїхав додому у два рази швидше, ніж якби це було на автомобілі. Вся дорога тривала 30 хвилин. На автомобілі, враховуючи затори і ДТП –  було б 56 хвилин.

Моє рішення має і моральний аспект – зараз на вулицях Києва дуже багато автомобілів, через це зростає кількість заторів і ДТП. Мені здається, що ми маємо більш відповідально ставитись міста, адже зараз автомобілі фактично витісняють громадський транспорт. Я розділяю думку, що потрібно обмежити в’їзд автомобілів в центр міста.

Які недоліки громадського транспорту

Одним з основних недоліків є відсутність руху за графіком. Бувало, що я чекав на автобус 45 хвилин, хоча табло на зупинці й показувало, що до наступного – залишається 17 хвилин. Для мене це був прийнятний час очікування транспорту, тому я не став їхати маршруткою. 

Однак коли очікувані 17 хвилин минули, і автобус не приїхав, я відчув, що мене обманули. Було дуже неприємно. Відсутність чіткого графіку відштовхує багатьох містян від користування громадським транспортом, адже людина не може розрахувати свій час.

Тому, якщо мені потрібно приїхати на зустріч у зазначений час, я користуюсь метро. Це не так зручно, як автобусом, де я зазвичай сиджу, однак ланцюжок маршрутка-метро дозволяє дуже швидко дістатися до центру.

Пересідаючи на громадський транспорт, я свідомо пожертвував комфортом під час поїздки – я можу їхати стоячи у напханому транспорті, моя робота не передбачає офіційний одяг щодня. Але це підходить не всім. Наприклад, я не ризикую їздити в автобусах і метро разом з дитиною. Тому, коли на вихідних нам потрібно їхати усією родиною, доводиться користуватися авто. Для дитини поїздка громадським транспортом може бути травматичною через різкі звуки, запахи, неприємні слова. 

Також громадський транспорт не підходить для людей, які носять офіційний одяг. В такому випадку потрібно мати автомобіль або користуватися таксі.

Мені здається, місто має купувати великі автобуси, щоб люди користувалися громадським транспортом з комфортом. Було б добре, якби розвивався електротранспорт, особливо в центральній частині міста. Разом з обмеженням в’їзду до центру це може мотивувати багатьох водіїв пересісти з автомобіля на трамвай.

Що далі?

Я не планую припиняти свій експеримент. 

Моя ідея полягала в тому, щоб користуватись громадським транспортом у холодну пору року, коли йде сніг. Тоді на вулицях Києва відбувається армагедон. 

Поступово водії звикають не виїжджати на смугу громадського транспорту, а заходи з обмеження паркування та масова евакуація змушують задумуватися, де і як залишати авто. Аж до усвідомлення раціональності альтернатив у вигляді громадського транспорту.