Усамітнення з природою корисне для самопочуття та подальшої взаємодії з іншими людьми (дослідження)

Фото: Jordan Sanchez / unsplash

Існують суттєва і принципова відмінність між самотністю і перебуванню наодинці. Якщо самотність можна описати як дещо деструктивне відчуття, то час наодинці є просто необхідним для гарного самопочуття, пише видання CityLab.

Впродовж майже двох десятиліть учені робили дослідження за матеріалами міжнародної мережі вуличної освіти Outward Bound та школи виживання (wilderness programs) у Montreat College у Північній Кароліні та Wheaton College в Іллінойсі. Досвід учасників вивчали через письмові опитування, інтерв’ю у фокус-групі, інтерв’ю один на один та польові нотатки.

У деяких випадках автори дослідження просили учасників переглянути все, що вони пережили, через кілька років і поміркувати, як програми вплинули на них. Серед іншого, у дослідженні розглядали уявлення учасників про роль прогулянок наодинці. Виявилося, що  впродовж навчання люди цінували час, проведений на самоті, не менше групових занять.

Науковці, що займаються терапією на природі чи екологічною психологією, виявили, що прогулянки на свіжому повітрі корисні не лише для фізичного, але й для психічного здоров’я, адже мають лікувальну дію, знімають стрес, відновлюють увагу.

Фото: Bill Haber/ CityLab

Будучи один на один із природою, людина натрапляє на виклики, які підштовхують її до творчого вирішення проблем та більшої впевненості в собі. Для багатьох опинитися наодинці десь посеред лісу чи парку, особливо посеред ночі, є не такою вже й простою ситуацією. І подібні психічні, фізичні та емоційні виклики заохочують особистісний ріст.

Учасники прогулянок часто мали досвід навмисного усамітнення тривалістю від 24 до 72 годин. Це робило їх більш пристосованими до важливих справ у житті та до навколишнього світу, вважають дослідники. Відтак вони готові до змін і більшої взаємодії з іншими людьми.