На початку 2020 року видання Dezeen опублікувало підбірку трендів року в дизайні – і серед екологічності та монохрому виявився також сучасний примітивізм, уособлений українським дизайном.
«Україна – країна з давнім корінням, де вперто зберігають місцеві ремісничі традиції, такі як гончарство та столярство, і технології, що налічують до 400 років. Попри сучасні політичні негаразди, саме ця автентична рукотворність позначає Україну як країну, за якою слід уважно спостерігати», – пише Dezeen.
Прикладом сучасного примітивізму в матеріалі став Faina Design – український бренд, заснований Вікторією Якушею. «У 2014 я відчувала, що ми нікому не потрібні. І мені дуже захотілося, щоб наша культура стала невіддільною частиною світової». – каже вона. В інтерв’ю «Хмарочосу» Вікторія розповідає про те, як український дизайн вдалося зробити не лише помітним, але й трендовим.
Усі фото надані Faina Design
Спочатку був стілець
«Я ніколи не планувала займатися предметним дизайном, тому що архітектура здавалася мені чимось великим і важливим, а стільці – другорядним, – розповідає Вікторія. Крім Faina, вона є засновницею також Yakusha Design Studio, яка працює з архітектурою та дизайном інтер’єрів. – Але після усіх подій 2014 року я поставила собі запитання: що я можу зробити як творець. Я не могла сама збудувати будівлю, мені потрібно було те, що можна масштабувати».
Першим предметом колекції став стілець, потім були комоди Solod і Pechyvo. «Але саме крісло Tоptun зробило нас відомими», – каже дизайнерка. Однією з перший важливих для Faina публікацій в іноземних ЗМІ стала підбірка Vogue зі Стокгольмської меблевої виставки 2018 року. «Крісло Toptun у теракотовому кольорі здатне трансформувати вашу кімнату», – зазначає журналіст Шон Сантьяго.
Вікторія Якуша зізнається: саме ця виставка у Стокгольмі допомогла зрозуміти цінність колекції Faina. «Я часто кажу, що нас для нас відкрили саме шведи. Я почала працювала з техніками і формами, які до цього ніхто не використовував. Як дізнатися, це добре чи ні, коли немає орієнтирів? – згадує вона. – І ось після всіх публікацій та відгуків з виставки ми зрозуміли: це красиво. І потрібно не лише нам».
«Сучасний український дизайн переживає золотий період завдяки таким дизайнерам, як Вікторія Якуша. Обираючи недосконалість, дизайн FAINA, заснований на природних матеріалах, необроблених фактурах та ручній роботі, перетворює кожен свій проєкт на гучну заяву, спробу створити щось нове у світі дизайну», – пише Abitare.
На думку дизайнерки, український дизайн зміг привернути увагу експертів у цій сфері завдяки кільком особливостям. Серед них – автентичність та зв’язок з власним минулим, що виражається через повернення до символіки, традиційних матеріалів та стародавніх ремісничих технік. Крім того, використані матеріали – вовна, глина, лоза – передають близькість до природи та роблять ці предмети дуже тактильними.
Живий український примітивізм
Якуша розповідає, що Faina створювалась передусім для популяризації українського дизайну, а не як бізнес. «Перший час практично все, що я заробляла в архітектурній студії, йшло на Faina», – каже вона. – Наприклад, ми змінили вісім скульпторів, поки знайшли того, який може правильно втілити мій ескіз. Але кожному з них треба було заплатити за прототип. І так з кожною технікою – столярством, плетінням з лози тощо».
Натхнення для предметного дизайну Вікторія знаходить у різноманітних каталогах, книгах, музеях прикладного мистецтва. «Скрізь, де можна побачити щось автентично українське – у мене туди одразу уважний погляд, – каже вона. – Зазвичай я відштовхуюся від матеріалу або від форми: бачу те, що подобається та розумію, як це можна стилізувати та застосувати в дизайні».
При цьому Якуша зазначає, що примітивізмом її вироби визначили саме закордонні експерти. «Ми самі себе позиціювали по-різному. Наприклад, в інтер’єрах я працюю з живим мінімалізмом. Це нова течія, яку ми нарешті змогли вербалізувати. – розповідає Вікторія. – А Faina ми з самого початку назвали «живим українським дизайном. Працюючи над колекцією, я не прагнула піти певним шляхом. Для мене це – чиста творчість».
Чіткого методу переосмислення традиційних предметів у дизайнерки немає. «Я часто кажу, що створюю їх інтуїтивно. Але це скоріше не інтуїція, а знання про світло, форму, об’єм, які спрацьовують вже підсвідомо. Навіть якщо ти маєш смак та стиль, їх потрібно постійно розвивати – читати, подорожувати, відвідувати виставки», – розповідає вона.
Експедиції народними ремеслами
Ще один проєкт Вікторії Якуші на шляху до популяризації українського дизайну – це експедиції карпатськими селами для іноземних дизайнерів та журналістів. Подорож знайомить їх з традиційними промислами: гончарством, ткацтвом, писанкарством тощо. «Ми з Faina їздили на виставки, поїли всіх наливками, розповідали про бандури. Але мені було цього мало: ми охоплювали конкретну кількість людей в конкретному місці. А потім народилася ідея експедиції, – розповідає Вікторія. – Ми хотіли, щоб учасники своїм іменем й авторитетом привернули увагу до України».
Перша така поїздка відбулася восени 2018 року, друга – влітку 2019, вже за підтримки Українського культурного фонду. Разом їх відвідали 16 учасників, серед яких «королева скандинавських інтер’єрів» Анна Ліна Лено, італійський архітектор Роберто Бачокі, дизайнерка Ені Лі Паркер, журналісти видань Elle Decoration, Wallpaper, Architectural Digest та інші. «Ми розіслали багато запрошень, але приїхали саме ті, хто вже знав Faina. Їм було цікаво, де створюється дизайн, аналогів якого вони не зустрічають», – каже Якуша.
«Щоб впевнитись, що сучасний дизайн не рухається єдиною траєкторією, дизайнери звертаються до минулого, до місць не пов’язаних з електронною комерцією, в пошуках того, що має історію та душу. … Буде дуже прикро, якщо такі речі, як гуцульські килими, зникнуть тільки тому, що не виробляються масово та не продаються у найближчому Ikea. Як споживачі, ми можемо зробити більше, щоб піти іншим шляхом», – пише Design Milk.
За словами дизайнерки, подорож українськими селами справила неабияке враження на гостей. «Вони наче потрапили в інший світ, і відкрилося багато інсайтів, особливо пов’язаних з родовими, сімейними темами. Хтось плакав, хтось згадував прабабусю, хтось вирішив відвідати рідне село. – розповідає Якуша.
«Крім того, дизайнери скуповували все: Роберто Бачокі придбав 19 килимів для своїх майбутніх проєктів, – додає вона. – Навіть хотів співпрацювати з майстрами, але тут дуже складно з комунікацією. Для місцевих свій розпорядок, свята, запрошення сусідів набагато важливіші за робочі домовленості. Техніки, якими вони володіють насправді фантастичні, але що з ними робити місцеві не зовсім розуміють. Хоча швидко вчаться: коли ми приїжджали вдруге, вони вже точно знали, скільки коштуватиме відправити той чи інший гобелен до Лондона».
Своїм шляхом
За п’ять років існування Faina предмети бренду десятки разів з’являлися на сторінках профільних іноземних видань, були представлені на виставках у Стокгольмі, Мілані, Лондоні та Парижі, а Вікторія Якуша стала дизайнером року за версією ELLE Decor International Design Award 2019.
«Я думаю, що спрацювала наша віра і філософія. Ми п’ять років робили те, в що віримо і постійно транслювали певні цінності. Коли ти з дня на день йдеш своїм, зовсім не схожим на відомі, шляхом, рано чи пізно це дає результат», – каже дизайнерка.
При цьому, за словами Вікторії, поняття про український дизайн ще тільки формується. «Ми знаємо як виглядає скандинавський, італійський, японський дизайн, але про український такого уявлення ще немає, – каже вона. – Можливо, це звучатиме жорстко, але майже все, що зараз роблять в Україні, – це суцільний плагіат. Для споживачів це може виглядати красиво, але форма виробів вкрадена, якість кустарна, а ціна висока». Разом з тим, дизайнерка переконана, що це питання часу: ринок розвивається, і з кожним роком ситуація все стає краще.
Наприкінці 2019 року Якуша відкрила перший закордонний шоурум бренду в Брюсселі. Бельгію обрали саме через зацікавленість в місцевому дизайні. «Я вважаю, що італійський дизайн себе вже вичерпав, французький – надто богемний, а скандинавський – надто простий і теж себе вже вичерпав, хоча для споживачів цього ще не помітно, – каже Вікторія. – Майбутнє дизайну, як мені здається, за Нідерландами та Бельгією. Тут все тільки починається, але мені близькі їх фактури та кольори. Я хочу отримати тут натхнення».
Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 273 днів. За цей час ми опублікували 23460 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Найпопулярніше за тиждень
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті