Зелений тариф в Україні запровадили у 2008 році: держава зобов’язалася купувати всю генеровану з відновлюваних джерел електроенергію за високим фіксованим тарифом до 2030 року. Зелений тариф мав стати стимулом для розвитку виробництва електроенергії з відновлювальних джерел. 

І така політика дає свої результати: За даними Нацкомісії з регулювання енергетики та компослуг (НКРЕКП), на початку 2019 року потужність усіх об’єктів генерації з відновлюваних джерел (ВДЕ) складала 2,13 ГВт. На початок 2020 року вона збільшилася до 6,38 ГВт. На ці електростанції припадає 3,7% від загального виробництва електроенергії в країні.

Розвиток чистої енергетики з відновлюваних джерел – це приоритет багатьох країн сьогодні. З 2008 до 2018 року потужність встановлених сонячних станцій у світі зросла з 15 до 500 гігават, а вітряних – зі 120 до 590.

Чимало країн та організацій також мають затверджені цілі зі зростання частки ВДЕ. У плані Європейського союзу, наприклад, перейти на 20% споживання зеленої електроенергії до кінця 2020 року та на 32% до 2030. При цьому до 2030 року планує виробляти вже 65% електроенергії з відновлювальних джерел, а вже сьогодні вони складають 46% генерації.

Україна має енергетичну стратегію “Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність”, яка передбачає збільшення використання відновлюваних джерел енергії в Україні до 2035 року до 25%.

Однак з розвитком галузі зелений тариф втрачає свою ефективність. «Стрімкий розвиток відновлювальних джерел енергії та високий зелений тариф, окрім позитивних наслідків, створюють і певні проблеми, – розповідає Катерина Старцева, адвокат INPRAXI LAW. – Зокрема, технічні проблеми із балансуванням та інтеграцією ВДЕ в об’єднану енергетичну систему України. Крім того, виникає навантаження на державний бюджет та ризики значного зростання ціни для споживачів електроенергії».

Тому виникла потреба переглянути наявну модель підтримки галузі. «Щоб привабити перших інвесторів, країни запроваджують фіксований тариф, який дає можливість навчитися, реалізувати перші проєкти, оцінити їх вартість. Але коли галузь вже сформувалася – потрібно працювати за ринковими умовами», – додає Ігор Тинний, співзасновник Української асоціації відновлюваної енергетики.

У квітні 2019 року Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії». Він, зокрема, запровадив систему аукціонів з розподілу квоти підтримки або «зелених аукціонів».

Як працюють зелені аукціони?

Аукціони з розподілу квоти підтримки – це спосіб визначити проєкти зеленої генерації, які отримають державну підтримку у виробництві електроенергії. Аукціони повинні проводити до кінця 2029 року мінімум двічі на рік: не пізніше першого квітня та першого жовтня поточного року.

Вони працюють за оберненим принципом: перемагає інвестор, який пропонує найнижчу ціну на електроенергію. Стартова ціна – це встановлений законом розмір зеленого тарифу, від якого учасники знижують ставки. Переможець отримує можливість збудувати нові потужності та продавати електроенергію за визначеною на аукціоні ціною протягом 20 років з моменту введення станції в експлуатацію.

Розмір квот визначає, скільки нових зелених потужностей держава готова підтримати. Пропозиції щодо них готують підприємства «Держенергоефективність» та «Укренерго» з врахуванням міжнародних зобов’язань України щодо розвитку відновлюваної енергетики, Енергетичної стратегії України, достатності генеруючих потужностей, стану реалізації вже затверджених проєктів тощо. Далі Мінекоенерго подає їх до Уряду для затвердження одразу на п’ять років.

Загальна квота підтримки ділиться на три лоти – сонце, вітер та інші відновлювані джерела енергії. Конкуренція на аукціонах відбувається між проєктами в одній категорії (хоча законом передбачена можливість і технологічно нейтральних аукціонів). Частка квот для кожної категорії при цьому не може бути менш як 15%.

В чому переваги та недоліки такої системи?

Основною перевагою аукціонів над встановленим зеленим тарифом є ринкові механізми. Конкуренція дозволяє визначити справедливу ціну на електроенергію з альтернативних джерел, яка буде більш вигідна для держави і кінцевих споживачів. 

Зелені аукціони зараз працюють у багатьох країнах Європи, зокрема Німеччині. Після запровадження цієї системи у 2015, ціни на сонячну електроенергію впали з 9.17 євроцентів/кВт*г до 4.91 вже у жовтні 2017 року. Зараз середня ціна на сонячну електроенергію на аукціонах країни – 5.68 євроцентів.

У Великобританії за результатами аукціону 2019 року нові вітрові станції домовилися про ціну, яка може вперше не потребувати додаткового субсидіювання, – 3.96 пенсів/кВт*г. Ще у 2012 році гарантована ціна для таких проєктів складала 15  пенсів/кВт*г.

Фіксований зелений тариф в Україні у 2020 році для великих сонячних станцій складає 11,26 євроцентів/кВт*г, для вітряних – 9,05 євроцентів/кВт*г. 

Ще одна перевага аукціонів – фіксація ціни на 20 років, тоді як зелений тариф діє лише до 2030 року. «Тривалі та прозорі умови отримання підтримки на аукціоні гарантуватимуть інвесторам ефективність вкладення коштів, формуватимуть інвестиційну привабливість галузі та збільшать доступність дешевих кредитів», – каже Катерина Старцева.

Інвестори також надають перевагу аукціонам через їх надійність. «Коли ціна визначена у конкурентному змаганні, не виникає суперечок про те, завелика вона чи замала. Якщо державні органи не призначають тариф, у них менше спокуси згодом його переглянути», – зазначає Ігор Тинний.

При цьому Ілля Полулях, експерт проєкту Clean Energy Lab, допускає, що новий інструмент може спершу зменшити кількість потенційних інвесторів. «Аукціони – це менш прогнозований механізм. По перше, ви не знаєте, яка ціна переможе. По-друге, щоб впевнитись, що проєкти-переможці дійсно будуть побудовані, існують певні вимоги до учасників аукціони. Наприклад, вони вже повинні мати право на землю та договір про підключення. Це витрати на оформлення документів, які можуть не окупитися, якщо проєкт не перемагає, – пояснює він. – Але, за досвідом інших країн, після кількох успішних аукціонів на них приходить все більше інвесторів».

На думку Старцевої, недоліком нової системи в Україні є також глобальна залученість державних інституцій у процедуру встановлення квот підтримки. «Вони залежать від політичної волі та рішень Держенергоефективності, Мінекоенерго, АТ «НЕК «Укренерго» та уряду», – зазначає вона. Це створює ризики несвоєчасного проведення аукціонів, що, власне, й відбувається зараз.

Для кого продовжує діяти зелений тариф?

Зелені аукціони розраховані передусім на нові великі вітрові (потужністю понад 5 МВт) та сонячні електростанції (потужністю понад 1 МВт). З 2020 року вони зможуть отримати державну підтримку та спеціальний тариф лише через зелені аукціони. 

Інвестори електростанцій з меншою потужністю та тих, що працюють на інших відновлюваних джерелах енергії, наприклад, на біомасі та біогазі, можуть брати участь в аукціонах добровільно або отримати зелений тариф до 2030 року за попередньою процедурою. Крім того, за встановленим тарифом продовжують продавати електроенергію всі станції, які вже ввели в експлуатацію до 2020 року.

Закон також передбачає, що проходити через процедуру аукціону не зобов`язані заплановані проєкти, для яких договір купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тариф уклали до 31 грудня 2019 року. Pre-PPA (Power Purchase Agreement) – це договір про викуп електроенергії, який укладають ще до введення в експлуатацію об’єкту. Коли станція буде завершена, виробник отримає зелений тариф з коефіцієнтом на момент запуску.

На те, щоб закінчити проєкти за вже укладеними Pre-PPA, інвесторам дали два (для сонячних електростанцій) або три роки (для інших видів генерації) після укладення договору. Але саме ця норма сьогодні залишається предметом обговорень. 

За неповний 2019 рік «Гарантований покупець» уклав 159 договорів із кандидатами у виробники за зеленим тарифом для потужностей понад 3500 МВт (хоча у ЗМІ називають значно більші обсяги, зокрема, ЕСПРЕСО.TV пише про 12 ГВт). Потенційно, всі ці проєкти можуть отримати зелений тариф, на виплати якого не вистачає коштів вже зараз.

Дефіцит «Гарантованого покупця»

Оскільки зелений тариф вище за ринковий, різницю потрібно компенсувати. В Україні цим займається підприємство «Гарантований покупець»: воно купує всю електроенергію з ВДЕ у виробників та компенсує виплати з двох джерел. Перше – дотації від «Укренерго», кошти на які закладені у тарифі підприємства. Друге – кошти від перепродажу за ринковою ціною дешевої електроенергії з атомних станцій.

Та сьогодні цих грошей не вистачає: за прогнозом Мінекоенерго, обсяг необхідного фінансування виробників ВДЕ у 2020 році перевищить 30 млрд гривень і надалі лише зростатиме. Ще у лютому дефіцит «Гарантованого покупця» оцінили у 17 мільярдів гривень. Це призводить до затримок виплат за зеленим тарифом: за чотири місяці «Гарантований покупець» заборгував виробникам понад 6,3 мільярда гривень. 

Та високі зелені тарифи – це не основна причина такої фінансової ситуації, кажуть експерти. Дефіцит підприємства більшою мірою пов’язаний зі скороченням споживання, появою надлишкової потужності та, відповідно, падінням цін. Ускладнює ситуацію і карантин – падає не лише споживання, але й рівень розрахунків за послуги. 

«Через падіння ціни та значні небаланси «Гарантований покупець» не заробляє як раніше і не має коштів навіть на те, щоб розрахуватися за дешеву електроенергію, яку купує в «Енергоатома». А у тарифі «Укренерго» заклали на компенсацію близько 8,5 мільярдів на рік, хоча фактично потрібно близько 30», – розповідає Ілля Полулях.

І все ж, зі зростанням потужностей ВДЕ, можливості державних підприємств платити за зеленим тарифом зменшуються. Тому однією з ідей Міністерства енергетики та захисту довкілля було ретроспективно знизити зелений тариф. Проти цього виступили виробники та асоціації: вони наполягають, що проєкти мають бути завершені на тих умовах та державних гарантіях, на яких їх розпочинали. Та попереджають, що порушення прав інвесторів може спричинити хвилю судових позовів проти держави та втрату довіри інвесторів до України.

Сьогодні переговори міністерства та представників галузі зосереджена більше навколо можливості реструктуризувати тариф: зменшити його зараз в обмін на продовження терміну дії. Крім того, залишається питання Pre-PPA: держава прагне максимально скоротити терміни для введення таких потужностей в експлуатацію, щоб більше проєктів були змушені пройти через процедуру аукціону та, відповідно, знизити ціну.

Коли відбудеться перший аукціон?

За законом пілотний аукціон з розподілу квоти підтримки повинні були провести до 31 грудня 2019 року, а перший повноцінний аукціон – не пізніше першого квітня 2020. Проте на кінець квітня дату аукціону все ще не призначили.

«Основна причина не запуску зелених аукціонів – це відсутність річних квот, які мали були затверджені Урядом ще до грудня минулого року, – зазначає Катерина Старцева. –  Мінекоенерго отримало пропозиції щодо квот, але не поспішає направляти Уряду подання про їх встановлення, поки тривають гострі дискусії з інвесторами». 

Ці переговори стосуються реструктуризації тарифу та скорочення термінів Pre-PPA, про які вже згадувалося. «Держава зараз намагається переглянути умови підтримки, враховуючи, що можливості платити за зобов’язаннями немає, – зазначає Ілля Полулях. – Ми поки не знаємо, чи буде реструктуризація та можливість платити переможцям аукціонів. Тому варто спершу вирішити питання з вже наявними потужностями, а потім встановлювати квоти для нового будівництва». 

Попередньо Держенергоефективності пропонує дати квоти для 3 ГВт потужностей на найближчі 5 років. На 2020 рік – 400 МВт, на 2021 – 500 МВт, на 2022 – 600 МВт тощо. Але на можливі обсяги держпідтримки дуже впливає кількість проєктів, що будуть побудовані до 2023 року за PrePPA. Поки переговори інвесторів та міністерства поставили на паузу через карантин, тому запуск аукціонів відкладений на невизначений термін. 

Водночас, Полулях зазначає, що зараз найгірший момент для запровадження нової системи. «Враховуючи світову економічну кризу та українську енергетичну, реальна ціна інвестицій буде дуже високою. Навіть якщо інвестори прийдуть на цей ринок, вони не зустрінуть конкуренції і отримають високий тариф на 20 років. Це суперечить цілям запуску аукціону», – зазначає він.

На думку Ігоря Тинного, це також може бути причиною затримки запуску аукціонів. «Їх штучно затримують тому, що низької ціни не буде. Це спростує гіпотезу влади про завищений зелений тариф, – каже він. – Україна – це країна великих ризиків для ведення бізнесу, в нас високі кредитні ставки та можливе «ручне» керування галуззю. Тому логічно, що наш тариф вище, ніж у Європі».

Фото: Unsplash / Nico

Даний медіа проєкт став можливим завдяки підтримці американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку, наданій через USAID Проєкт енергетичної безпеки (ПЕБ). Грантоотримувач Проєкту - Журнал Хмарочос несе повну відповідальність за зміст публікацій, який не обов`язково відображає позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів Америки.