Київ, який цими вихідними святкує свій день народження, складне місто.

Вирішення будь-якої типової проблеми українського міста для Києва ускладнюється відповідно до його масштабу і страхів недогодити або керівництву країни, або містянам. Що спричинює постійний крихкий баланс страху, бюрократії та потреби хоч щось робити.

Чинна система управління містом вичерпала свою ефективність. Ми, в кращому випадку, намагаємось бігти на місці, в той час, як ефективні та успішні міста здійснюють рух назустріч якісним перетворенням.

Часто трапляється, що громадяни нашої країни, спостерігаючи мінімум комплексних продуманих змін, починають власноруч нав’язувати міські перетворення або своїми силами виконувати роботу, яку мають робити комунальники. В цій точці продуктивніше все ж давати імпульс до змін, робити корисні провокації, створювати прецеденти, ніж підмінювати на постійній основі міські служби, які отримують заробітні плати за наші податки.

Нижче наводжу приклади ініціатив, які змінюють міське середовище на краще.

Облаштування скверів на занедбаних ділянках

«Самосад» на Подолі та «Сквер Небесної сотні»  – два яскравих приклади міських проектів, які реалізували місцеві жителі та небайдужі містяни. Вони проявили ініціативу й власними силами пройшли шлях від самоорганізації, прибирання територій, висадки дерев, облаштування вуличних меблів, – дали майстер клас як зробити публічний простір поряд з домом. Чи сильно допомагало місто з цим? Ні, і розрахунок був «аби не заважало».

Варто згадати «парк Наталка», в якому відбулись певні позитивні перетворення, але залишились деякі роботи, збереження від забудов Протасового яру та еко-парк на Осокорках.

Посади дерево

Ми звикли обурюватись бездіяльності або гіперактивній діяльності благоустрою, який, на думку чималої кількості громадсько-експертного середовища, більше шкодить, ніж зберігає зелені насадження. Це приклад того, що містяни одночасно зупиняють КиївЗеленБуд від вирубок та кронування дерев, до яких причетні комунальники, протистоять забудовникам та за свої кошти купують саджанці і садять дерева там, де бачать в цьому потребу.

Боротьба за безбар’єрність

Київ не є зручним містом для пішохода, і тим більше для маломобільних категорій населення. За декілька років незначна група проактивних людей усіма можливими методами адвокатує, а часом і сама малює наземні переходи, й спромоглась протиснути відновлення безбар’єрних переходів біля Бессарабки, ЦУМу, станції метро Театральна та на Валах. В кожному з цим випадків пересування для пішоходів спростилося, не погіршилась аварійність та «місто не стало в заторах», як прогнозували противники таких рішень. Якщо порівняти рівень спротиву з боку консервативних авточиновників в 2016 році і в 2020 році, то їхня категоричність суттєво знизилась. Запит на наземні переходи та безпеку на дорогах з боку громадськості лише зростає, і в цьому році триватиме адвокація таких рішень для ділянок біля станцій метро Арсенальна, Льва Толстого, через проспект Бандери та Перемоги.

Зберегти, змінити та оживити пішохідну зону на Подолі

В Києві бракує якісних повноцінних прогулянкових зон, і відкриття для пішоходів Контрактової площі та вулиці Сагайдачного в 2017 році дала надію на трансформації не лише на Подолі, а й на зміни підходів до міської політики загалом. Ініціативу з перекриття руху для авто муніципальній владі адвокатували давно, і адміністрація ухвалила важливе рішення на користь пішохідної зони, а не автотратфіку. Однак впродовж трьох років колишня автомагістраль не зазнала реконструкції, а містяни й далі чекають на появу зелених насаджень, вуличних меблів, фонтанів тощо. Зате громада та бізнес власними силами наповнюють величезний простір мистецьким різноманіттям та зонами відпочинку. Нещодавнє рішення суду й спроби закрити пішохідну зону, згуртувало представників різних рухів. Вони виступили на підтримку пішохідної зони у зверненні до міського голови з вимогами не лише подати апеляцію на ухвалу суду, а й пришвидшити реконструкцію Контрактової площі та вулиці Сагайдачного, внести зміни до Генерального плану міста. Є впевненість, що згуртованість прогресивної громади міста та КМДА призведуть до успіху і ми побачимо якісну, живу пішохідно-прогулянкову територію на Подолі.

Мити Київ

Нещодавно виникла ініціатива відмити деякі об’єкти у центральній частині міста. Таким став підземний перехід на площі Льва Толстого та арка сусіднього з ним двору. Муніципалітет не наймає клінінгові компанії для догляду за чистотою та естетикою об’єктів Києва, а комунальні прибиральники в умовах мізерного фінансування та відсутності такої задачі не відмивають від бруду міські об’єкти. Відтак, активісти  ініціативи «Києве, мій» зробили це самостійно.

Містяни люблять Київ, і коли не бачать системних змін від міських управлінців, об’єднуються і самотужки здійснюють локальні перетворення міського простору, адаптуючи його під людину.

Місту не вистачає амбітних сучасних проєктів від міської адміністрації, проте й без цього вже є набір цікавих ініціатив, а також формується пласт міських змінотворців, які здобувають знання про функціонування міста, важливий практичний досвід та нав’язують місту перетворення. Ми, як громадяни і жителі міста не маємо виконувати чужу роботу, ми не можемо здійснювати системні зміни, але можемо на локальних прикладах показувати перетворення і давати сигнали муніципалітету– «ось дивіться є така практика і пропозиція, давайте аналізувати і застосовувати її для усього міста».

Важливо, щоб чиновники відривались від бюрократичних процедур по яким не можна робити нічого нового і засуджувати трансформації зі застосуванням практик 70-80-х років, й шукали сучасні способи й можливості вже зараз змінювати міський простір.

Київ змінюється, співвідношення позитивних та негативних перетворень не на користь якісного та комфортного середовища, і наша задача зробити так щоб змінити баланс, змусити адміністрацію здійснювати сміливі комплексні зміни і примножити список добрих справ.

З днем народження, Києве, вказані вище кейси – подарунки тобі та для твоїх жителів.