Зацікавленість у проєктах, пов’язаних з вінтажем, сьогодні зростає: вони не лише підтримують тренд на свідоме споживання, але й дозволяють оцінити дизайн минулого століття та унікальність предметів з історією.

«Дизайн тих часів, навіть масовий, був більш осмисленим, – вважають Валерія Волинець та Дарія Цимбал. Архітекторки за освітою, у 2019 році вони разом заснували крамницю Fragile Store з вінтажним склом та керамікою. У колекції – вироби різних періодів ХХ століття з СРСР та Європи.

Для «Хмарочосу» засновниці крамниці розповіли більше про популярні предмети, їх пошуки та особливості радянського скла.

У пошуках вінтажного посуду

«Історія досить проста: Мама Даші займалася колекціонуванням, збирала такі предмети вдома. Тому в нас була можливість побачити більше, ніж масове виробництво СРСР, познайомитися з тематичною літературою, – згадує Валерія Волинець. – У певний момент предметів стало забагато і частину з них вирішили продати. І ми дуже чітко зрозуміли, що і як потрібно зробити». 

Так з’явився акаунт Fragile Store в Instagram. Всі предмети з домашньої колекції розкупили за кілька годин. Але засновниці крамниці вирішили на цьому не зупинятися, тому почали детальніше вивчати цю тему та шукати предмети вже самостійно. 

Знайти вінтажний посуд можна на сайтах оголошень, аукціонах, барахолках в Україні та закордоном. В Києві, наприклад, найпопулярнішим варіантом залишається Петрівка. За словами Валерії, тут можна знайти дуже різні точки, в тому числі, з якісним антикваріатом. 

«Коли ми тільки починали цим займатися, на барахолці в Дніпрі знайшли рюмки для шнапсу з Німеччини. Їх по одній приносив місцевий житель та продавав перекупникам гривень за 20. Але ні він, ні власник крамниці не зрозуміли їхньої цінності: подібні набори сьогодні коштують близько 100 євро», – згадує Валерія. Однак зазначає, що подібні ситуації трапляються нечасто. Особливо зараз, коли все більше людей цікавляться та займаються вінтажем. 

Крім того, у Fragile Store налагоджена співпраця з колекціонерами та постачальниками. «Вони вже знають, що ми шукаємо та пропонують нам подібні предмети», – розповідає співзасновниця. – Існує також інша схема. Колекціонуванням часто займаються люди похилого віку, і коли вони помирають, всі намагаються потрапити до них додому та придбати речі з колекцій. Проте ми таким не займалися».

Перевага кольору та форми

Найбільшою популярністю серед колекції крамниці користується німецьке кольорове скло 1960-1970-х років. Особливо з регіону Лауша: предмети їхнього виробництва вирізняються тонким склом. 

Популярним у Fragile Store став антикварний набір Bimini glass. Графин та рюмки цієї лінійки прикрашені фігурами дівчат-танцівниць. «Ми були в захваті, коли вперше його знайшли. А потім стали ніби «амбасадорами» цього набору, ми знайшли та продали вже близько 15 таких», – розповідає Валерія. 

Мануфактуру Bimini glass заснував австрієць Фріц Лампл, вона працювала у 1930-1940-х роках. Предмети виготовляли вручну зі скляних трубок різного діаметру та кольору. Сьогодні ціна за такий набір може доходити до тисячі доларів.

З історії радянського скла

Найбільш поширеним в СРСР було масове машинне виробництво. Однак при заводах існували також експериментальні цехи, де працювали художники. Вони не лише розробляли форми для предметів масового вжитку, але й експериментували з техніками та створювали авторські вироби.

«На відміну від інших країн, в СРСР авторські вироби для виставок рідко йшли потім у масове виробництво. Створювалося також багато унікальних предметів як подарунки: якщо вазу робили для Юрія Гагаріна, така була лише у нього і в музеї», – розповідає Валерія. Крім масових та авторських виробів, існувало також серійне виробництво: ці предмети створювалися вручну відносно невеликими тиражем. 

«Одне з найбільших досягнень СРСР в цьому напрямку – винайдення сульфідного скла у 50-х роках», – розповідають у Fragile Store. Завдяки додаванню сульфідів металів, як правило цинку, та різним технікам обробки, майстри могли отримати скло різного відтінку та прозорості. Кольорова гама коливається від світло блакитного та бурштинового до майже чорного.

Єдиним заводом, що налагодив постійне виробництво предметів з сульфідного скла став «Красный май» у Тверській області. Тут працювали з різними видами кольорового скла ще з часів заснування підприємство у 1873 році. 

«Красный май» закрився у 2002 році, зараз там працює лише музей. За словами Валерії, предмети саме цього заводу сьогодні ціняться найбільше. «Нам дуже хотілося б туди колись потрапити, – розповідає вона. – Більшість предметів цього заводу досить рідкісні та коштовні. Але саме тих дизайнів, що цікавлять нас, на ринку знайти практично неможливо».

Ціна та цінність

На ціну вінтажного виробу впливає країна та час виробництва, його рідкісність та історія. «Проте спочатку ми суб’єктивно оцінюємо його дизайн і купуємо лише те, що здається нам актуальним сьогодні, – розповідають в Fragile Store. 

Крамниця представляє середній ціновий сегмент: тут рідко трапляються предмети масового виробництва, але засновниці не роблять акцент на коштовному антикваріаті. Наприклад, пару чехословацьких ваз з опалового скла можна придбати за 1600 гривень, а французькі кавові чашки Arcopal «Harlequin» 1950-х років – за 300-400 гривень за штуку. 

Водночас, в асортименті Fragile Store майже немає скандинавського скла, це пов’язано з його вартістю. «Іноді складно повірити, що вже в 1930-х роках там створювали такий простий та функціональний дизайн. Як приклад, фінська ваза «Хвиля».

 Вазу Aаlto Vase створив дизайнер Алвар Аалто в 1936 році. Aаlto перекладається як «хвиля» з фінської та, за однією з версій, її форма повторює обриси озер у Фінляндії. Сьогодні вазу випускають в кількох кольорах та розмірах, однак досі виготовляють за старою технологією: скло видувають в чавунну форму. 

«Але ці речі мають вищу вартість у порівнянні з іншими, – додає Валерія. Ми не привозимо простого скла, тому що поки важко пояснити, чому така сучасна на вигляд річ, аналоги якої продають в Jusk, стільки коштує».

За досвідом Fragile Store, вінтажний посуд та вази здебільшого купує молодь. Не для колекцій, а для повсякденного використання. «Вони, можливо, бачили ці предмети в дитинстві, але зараз дивляться на них вже по-іншому: розуміють сучасні тенденції та можуть оцінити дизайн, – розповідають засновниці крамниці. Крім того, клієнтами стають колекціонери, архітектори та власники барів. – Проте люди старшого віку, не пов’язані з дизайном, все ж часто кажуть: а у нас таке колись було! Класно, відповідаємо ми, бережіть ці предмети, якщо вони у вас залишилися».

 Читайте також: Киянин відновив фасад 1930-х років у будинку на Липках (фото)