Днями в Міністерстві культури та інформаційної політики України заявили, що в 2021 році почнеться «велике будівництво» в сфері культури – на майбутній рік заплановано відновлення 100 культурних об’єктів по всій країні.

На своїй сторінці у Фейсбуці профільний міністр написав, що проєкт готовий для розгляду міністерствами і буде представлений найближчим часом. При цьому на сайті відомства вже можна побачити перелік деяких об’єктів, де заплановано проведення масштабної реконструкції. Це, зокрема, Національний художній музей України, Національний історико-культурний заповідник «Качанівка», Бережанський замок, оборонні стіни Жовкви, Палац Потоцьких в Одесі, Підгорецький замок, Національний заповідник «Хортиця» Миколаївська астрономічна обсерваторія, Національний заповідник «Софія Київська», Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній», Державний історико-архітектурний заповідник «Стара Умань», замок Любарта в Луцьку. Яким ще об’єктам пощастить потрапити в ТОП-100, сподіваюся, незабаром дізнаємося. Тому що якраз перераховані об’єкти, перебувають не в найгіршому стані.

Звичайно, це супер-новина для України, яку, дійсно, чекали майже 30 років. В Україні величезна кількість прекрасних пам’ятників культури, від яких залишилися самі шматочки. Але відразу виникає кілька суттєвих питань:

1. Як відбиралися ці 100 об’єктів, ким і за яким принципом? Якщо ви почитаєте коментарі під публікацією міністра, то побачите, як багато небайдужих українців просить внести в цей список і «їхні» пам’ятки.

2. Яка сума буде витрачена на відновлення? Кожен об’єкт унікальний і вимагає різного фінансування, але навіть «середній чек» покаже, вистачить цих грошей чи ні.

3. Хто буде це робити? Адже це не просто реконструкція – це дуже складна реставрація. І, на жаль, в Україні залишилося дуже мало професійних реставраторів. А тих, хто вміє поєднати реконструкцію з новими нормами по інклюзивності, пожежкою і конструктивною надійністю, додавши нову функцію, вписавши все це в навколишнє середовище і зробивши це громадською зоною, можна взагалі перерахувати на пальцях однієї руки.

Відновлення 100 об’єктів – та ще й за рік, як можна зрозуміти з заяви, – це серйозний виклик. Проєктування і реставрація з усіма дозволами, узгодженнями, роботою фахівців, аналізом і так далі – реально довга історія. А як у нас часто буває: гроші виділили, тендер провели, почали проектувати і ось рік і закінчився, а значить, не витрачені гроші повертаються в бюджет. І ось тут дуже великий ризик, що хтось встигне увійти в реставрацію, розпочне роботи, а на новий рік держава не виділить грошей – через певні обставини.

Розконсервований об’єкт, залишений під відкритим небом, – це висока загроза його руйнування. Я дуже сподіваюся, що це дійсно намір, а не популістська заява. Ось тому так важливо знати відповіді на ці питання. Потрібно залучити фахівців, які зможуть адекватно оцінити перелік пам’яток і чи вистачить виділеної суми на всі 100 об’єктів. А якщо ні, то не гнатися за цифрами, а відновити 50, 30, або кінець кінцем 10 об’єктів, але зробити це якісно, правильно і не кинути на півдорозі.

З такими об’єктами, які заявлені в попередньому списку, просто не можна гратися. Якщо вже почали, треба йти до кінця. Нам дійсно нарешті потрібно почати відновлювати нашу культурну спадщину – як нашу пам’ять і як орієнтир самоідентифікації.