Заяви про необхідність змінювати Київ, рекламні ролики майбутніх кандидатів і численні білборди, розвішані по всьому місту, вже нагадують киянам про прийдешні вибори в Київраду. Важливо, що вибори до місцевих рад цієї осені відбуватимуться за новим Виборчим кодексом. «Хмарочос» дізнався, що нового чекатиме киян на чергових місцевих виборах, які заплановані на 25 жовтня 2020 року. 

Відкриті списки: що це і чому це так важливо?

Вибори до місцевих рад у 2020 році відбуватимуться за пропорційною виборчою системою за регіональними (територіальними) списками, які ще називають відкритими. Це дасть змогу кожному виборцю віддати свій голос не лише за партію, але й за конкретного кандидата від цієї партії. Саме відкриті списки вважають одним із найважливіших досягнень нового Виборчого кодексу. 

Чергові місцеві вибори в Києві востаннє проводилися у 2015 році. На той момент також працювала пропорційна виборча система, а списки теж називали «відкритими». Проте виборець мав змогу голосувати лише за партію. Натомість місце кожного кандидата в партійних списках визначалося на партійних конференціях. Цього разу в громадян буде опція голосування за одного з кандидатів на вибір. А це означає, що кандидат, який набрав достатню кількість голосів, може посунутися в партійному списку і пройти в раду. 

Як формуватимуть регіональні (територіальні) округи?

Для проведення виборів місто розділять на регіональні (територіальні) виборчі округи. Скільки територіальних виборчих округів буде в кожному місті, можна визначити, розділивши на 10 кількість депутатів у раді (плюс/мінус два округи). Якщо у Києві 120 депутатів, то Київська міська комісія має сформувати від 10 до 14 округів. До того ж нещодавно ЦВК дала роз’яснення, що у столиці їх буде саме 10. Важливо, що округи в Києві не збігатимуться з межами районів міста. 

Партії складатимуть два списки кандидатів – міський та окружний. Місця кандидатів у цих списках не пов’язані. Приміром, можна бути другим номером в окружному списку і 57-им у міському. 

Що таке виборча квота?

Щоб пройти в раду, партія має подолати п’ятивідсотковий бар’єр. Далі рахують виборчу квоту, тобто «ціну» одного мандата в перерахунку на голоси виборців. Спочатку додають голоси за кожну партію, яка подолала п’ятивідсотковий бар’єр. Отримане натуральне число ділять на кількість депутатів у міській раді. Це і буде виборча квота. Тоді загальну кількість поданих за партію голосів ділять на виборчу квоту і отримують кількість місць партії в раді. 

Це не найпростіша формула, тому розрахуємо  її для Києва. У столиці зареєстровано трохи більше двох мільйонів виборців. Припустимо, що за 40% явки на дільниці з’явилося 800 тисяч виборців. 20% виборців, тобто 160 тисяч, віддало свої голоси за партії, що не подолали п’ятивідсотковий бар’єр. Решту 640 тисяч голосів ділимо на 120 депутатів в раді. Отримуємо виборчу квоту в розмірі 5 333 голоси. 

Як рахуватимуть голоси?

З кожного округу в міськраду заходить стільки депутатів, скільки партія набрала виборчих квот. При цьому підраховують усі голоси, подані за партію та депутатів. Припустимо, на окрузі за якусь партію проголосувало 15 тисяч виборців. Цю цифру ділимо на виборчу квоту (5333 голоси) і отримуємо 2.81 мандата. Тобто два мандати з цього округу проходить у раду. Дрібні частини (як-от 0.81) з усіх округів сумуються. Ця сума є кількістю кандидатів, які проходять із загальноміського списку серед тих, хто не пройшов по округах. 

Крім того, кандидати, які подолали бар’єр у 25% голосів від виборчої квоти, беруть участь в рейтингуванні на окрузі, незалежно від їхнього місця в обох списках. 

Який вигляд матиме бюлетень?

Аби допомогти виборцю зорієнтуватися в новій системі і мінімізувати можливі помилки, профільний комітет Верховної Ради вже затвердив нову форму бюлетеня. Там потрібно буде зробити дві позначки – за партію і за конкретного кандидата від цієї партії. Завдяки цьому кандидати можуть посунутись у списках і пройти в раду всупереч порядку, сформованому партією. 

Модель бюлетеня, який обрали депутати. Зображення: Громадська мережа «ОПОРА»

У новому бюлетені виборцям пропонують цифрою наводити номер кандидата, якому вони віддають свій голос. Такий спосіб, за словами розробників бюлетеня, найбільш зручний і компактний. Варіант із галочками навпроти кожного прізвища відкинули як занадто громіздкий. У кількох сотнях квадратиків для галочок легко заплутатися не тільки виборцеві, але й виборчій комісії при підрахунку голосів. 

Голос за партію є обов’язковим, і без нього бюлетень вважатимуть недійсним. Бюлетень також буде недійсним, якщо виборець зробить позначки навпроти кількох партій. Але якщо виборець проголосує за партію, але не надасть перевагу жодному з її кандидатів, бюлетень не вважатимуть зіпсованим. 

Чого не вдалося досягнути?

У чинному Виборчому кодексі кандидати беруть участь в рейтингуванні на окрузі лише якщо вони набирають 25% виборчої квоти. Проте проєкт поправки до закону пропонував знизити цей поріг до 5%. Це могло суттєво вплинути на рейтингування, всупереч партійним спискам. 

«Уявімо, що виборча квота становить 10 тисяч голосів, – пояснює «Хмарочосу» Андрій Магера, експерт з конституційного права. – Для зручності також уявімо, що в Києві є сто мандатів. У чинному виборчому кодексі ціна мандату становить 25% виборчої квоти. Тобто 2500 виборців мають проголосувати за кандидата, аби той піднявся в списку. Тоді як при бар’єрі 5% потрібно всього 500 голосів, щоб кандидат підняв свій рейтинг у партійному списку».

«Наприклад, партія на виборах в Київраду поставила на перше місце по округу (права частина бюлетеня) кандидата Миколу, який вирішив нічого під час передвиборчої не робити і за нього особисто проголосували 50 виборців. А от кандидатку Олену поставили на 5 місце, але вона провела суперуспішну кампанію і зібрала за себе 1000 голосів – але це тільки 20% від ціни мандату, до 25% вона не дотягнула (1250 голосів), – розповідає Дмитро Гурін, депутат Верховної Ради, який працював над поправками до кодексу. – При бар’єрі 25% Олена не бере участь в рейтингуванні (бо набрала 20%) — і в раду заходить Микола, який нічого не робив і зібрав 50 голосів, проте його поставили на перше місце в окружному списку».

За словами Дмитра Гуріна, в Європі кожен п’ятий кандидат виграє вибори попри встановлену партією черговість. Зниження порогу могло забезпечити більше впливу виборців на склад своїх місцевих рад. На думку депутата, пройти бар’єр в 25% від виборчої квоти стає важкою, але все ще реальною справою. «Для Києва це буде близько 1300 голосів, відданих за конкретного кандидата», – пояснює він. – «Порівняно з тією системою, за якою проходили вибори 2015 року, це реальний прорив».  

«У країнах “старої демократії” партії не мають монопольного права на висування кандидатів до місцевих рад, – розповідає «Хмарочосу» Андрій Магера, експерт із конституційного права. – Там є можливість створити списки незалежних кандидатів. Наприклад, зібралися вчитель, священник, лікар, адвокат, запросили ще знайомого науковця і сформували список незалежних кандидатів. Між собою домовилися про рейтинг. В українському законодавстві поки що така норма відсутня. За це нас постійно критикують. Але гадаю, що ми вже зараз близькі до такої опції». 

Чи можна голосувати
за місцем фактичного проживання? 

Новий Виборчий кодекс передбачає можливість голосувати не за місцем реєстрації, а за місцем фактичного проживання. З 1 липня до 9 вересня 2020 року кожен виборець може закріпити своє фактичне місце проживання як виборчу адресу. 

Аби змінити виборчу адресу, до Державного реєстру виборців потрібно подати заповнений бланк заяви (можна роздрукувати і заповнити вдома) і показати паспорт громадянина України. Змінити свою виборчу адресу можна також онлайн через Кабінет виборця на сайті www.drv.gov.ua. Для цього необхідно мати електронний підпис.

Важливо, що за новим Виборчим кодексом визначити свою виборчу адресу можуть навіть люди без реєстрації. У разі відсутності в списках до 20 жовтня 2020 року виборці можуть подати заяву про внесення до реєстру. 

Як обиратимуть міського голову?

За міського голову Києва голосуватимуть за мажоритарною системою абсолютної більшості. Тобто переможе той, за кого проголосує 50% виборців, які взяли участь у голосуванні, та плюс одна (і більше) особа. У разі, якщо ніхто з кандидатів не набрав 50% голосів, відбудеться другий тур виборів. 

Важливо, що Верховна Рада також зменшила суму застави для кандидатів на міського голову. Раніше кандидати зобов’язувалися надати грошову заставу в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат на кожні 10 тисяч виборців. Для Києва це близько чотирьох мільйонів гривень. Як наслідок, грошова застава для кандидата на посаду міського голови була немотивовано більшою, ніж застава для кандидата на посаду Президента. Наразі суму застави зменшили в дев’ять разів – до чотирьох мінімальних зарплат на кожні 90 тисяч виборців (для Києва – менше п’ятиста тисяч гривень).