За останні два десятиріччя частка енергії з відновлюваних джерел, спожита в європейських країнах, зросла більш ніж удвічі. І одна з причин такого стрімкого росту – це програми підтримки галузі. 

Сьогодні ЄС встановлює все більш амбітні цілі в напрямку енергетичного переходу: до 2020 року частка ВДЕ мала досягти 20%, а до 2030 – вже 32%. Тому ці програми підтримки не втрачають своєї актуальності, хоча й змінюються з урахуванням темпів розвитку «зеленої» енергетики. Країни переходять від фіксованого тарифу до системи надбавок, а від адміністративної підтримки – до аукціонів. 

Один з останніх програмних документів, пакет «Чиста енергія для всіх європейців», визначає три основні принципи, яким сьогодні повинні відповідати схеми підтримки ВДЕ: конкурентоспроможність, недискримінаційність та економічна ефективність.

Еволюція «зеленого» тарифу

Першою та найбільш популярною системою підтримки виробників з ВДЕ став «зелений» тариф. У Німеччині таку систему вперше запропонували в 1990 році, в Швейцарії – у 1991, в Італії – у 1992. Далі були Данія, Іспанія, Греція, Швеція, Португалія та інші країни. 

«Зелений» тариф (feed-in tariff) – це система, за якої виробники отримують фіксовану плату за генеровану електроенергію і яка не залежить від ринкової ціни. Такий підхід має кілька переваг: на практиці він показав високу ефективність та низькі ризики для виробників. Тому став вкрай популярним на початку розвитку галузі ВДЕ. 

Разом з тим, фіксований «зелений» тариф не реагує на зміни у ціні виробництва: це часто призводить до неефективного використання коштів, а також погано поєднується з принципами вільного ринку. 

Тому на зміну йому поступово приходить система надбавок (feed-in premium). Вона передбачає, що виробники продають електроенергію на ринку та отримують додаткову плату за генерацію з ВДЕ. Надбавка може бути фіксованою або визначатися як різниця між ринковою ціною та «зеленим» тарифом для конкретного виду генерації. 

Така система все ще дозволяє зменшити фінансові ризики для виробників, однак передбачає їх вихід на конкурентний ринок електроенергії та не допускає непередбачувано високих прибутків у цій сфері. Якщо у 2015 році лише шість країн ЄС запровадили систему надбавок, у 2017 їх було вже 16. Серед них – Німеччина, Франція, Великобританія та Польща.

Крім того, у багатьох країнах почали запроваджувати «зелені» аукціони або тендери. Якщо раніше розмір підтримки був адміністративно встановленим, тепер він визначається за принципами конкурентності та економічної доцільності.

Досвід Німеччини, Нідерландів, Данії та інших країн показує, що аукціони стимулюють виробників прагнути до економічно-ефективного виробництва і розкривати реальну вартість генерації з ВДЕ, що в результаті знижує ціну на електроенергію. Крім того, аукціони забезпечують прозорий, зручний для виробників механізм підтримки та мають убезпечити їх від, наприклад, ретроспективного зниження тарифу.

Варто зазначити, що «зелений» тариф та система надбавок досі, як правило, співіснують разом. Варіант підтримки виробника залежить від виду генерації та розмірів станції. Надбавки та аукціони розраховані більшою мірою на великих виробників, тоді як невеликі станції досі можуть користуватися фіксованим тарифом. У Хорватії, приміром, він продовжує діяти для станцій потужністю менш ніж 30 КВт, у Німеччині – менш ніж 100 КВт, а у Франції – менш ніж 500 КВт. 

Інші форми підтримки

Хоча «зелений» тариф та система надбавок залишаються найбільш поширеними в ЄС, окремі країни запроваджують також додаткові варіанти підтримки виробників з ВДЕ. Наприклад, на 2017 рік у п’яти країнах діяли програми інвестиційних грантів. Приміром, в Австрії та Фінляндії їх можна було отримати на спорудження сонячної або гідроелектростанції, а в Іспанії – для будь-якого виду ВДЕ. 

Ще один варіант – «зелені» сертифікати. Виробники отримують їх за генеровану з ВДЕ енергію та продають підприємствам, які зобов’язані дотримуватися певних квотних зобов’язань на використання «зеленої» енергії або викидів в атмосферу.

Продаж таких сертифікатів забезпечує додатковий дохід поруч з продажем електроенергії на ринку. Перевагою підходу є відповідність ринковим механізмам, а недоліком – уніфікований підхід до усіх видів генерації, в результаті якого перевагу отримують найбільш рентабельні варіанти.

Така система працює у Бельгії, Ірландії, Норвегії, Румунії та Швеції. 

Преференції для «зелених» в електромережі – це також одна з форм підтримки. Вони можуть мати кілька варіантів, зокрема, гарантоване та пріоритетне під’єднання до мережі нових ВДЕ потужностей або пріоритет на передачу, за якого оператор мереж має забезпечити надходження усієї виробленої з ВДЕ електроенергії в мережу. Подібні преференції діють у більш ніж половині країн ЄС. Частина країн зобов’язується виплачувати компенсації виробникам, коли генерацію з ВДЕ обмежують в мережі.

Крім того, країни запроваджують податкові пільги, програми з кредитування та інвестиційні програми, які стосуються невеликих електростанцій, які виробляють електроенергію для власного споживання. У Швеції, приміром, від оподаткування звільняється до 30 МВт на рік, якщо вони вироблені для власних потреб. А у Чехії – вся електроенергія, яку споживає сам виробник. У Франції від податку на землю можуть звільнятися невеликі станції на метані сільськогосподарського походження. А в Італії урядова підтримка полягає в коменсації 50% інвестиційної вартості (до 96 тисяч євро) для сонячних електростанцій, які встановлюють на будівлях під час їхньої реновації.

Зміщення структури виробництва

Крім, власне, прямої підтримки «зеленої» енергетики, країни Європейського Союзу стимулюють перехід до широкого застосування ВДЕ, накладаючи обмеження та додаткові збори на традиційні види генерації. Зокрема, у ЄС діють екологічні податки, які в 2017 році принесли 369 млрд євро або 6% від загального обсягу податкових надходжень. Понад 75% з них сплатив саме енергетичний сектор. 

У 2020 році європейські країни обговорюють також можливість запровадити податок на «брудну» електроенергію, яка імпортується з сусідніх країн, в тому числі з України.

«В Європі все більш поширеною стає думка, що європейці фактично стимулюють виробництво неекологічної електроенергії в так званих «вуглецевих офшорах» (сусідніх країнах)», – коментує народний депутат і голова профільного комітету ВРУ Андрій Герус. Додатковий податковий тиск стимулює виробників переходити на більш екологічні види генерації. 

Крім того, частина країн прямо заявила про відмову від певних видів генерації або значні обмеження для них. І ці потужності потрібно буде замінити, потенційно, саме станціями з ВДЕ. Для прикладу, Німеччина планує закрити усі 17 атомних станцій до кінця 2022 року. А у 2024 повинні припинити роботу вугільні електростанції Великобританії.

Вже у червні 2020 року сім із 15 вугільних електростанцій Іспанії припинили роботу: їхні власники вирішили, що переобладнати станції відповідно до чинних вимог ЄС буде фінансово невигідним. Ще чотири станції готують до закриття у 2021-2022 році.

Підтримка ВДЕ в Україні

Як і європейські країни, Україна має цілі з переходу на відновлювані джерела енергії. Зокрема, в стратегії «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність» йдеться про збільшення частки ВДЕ до 25% на 2035 рік. Основною формою підтримки розвитку галузі з 2008 року був «зелений» тариф. 

У 2019 році на зміну адміністративно встановленому тарифу мали прийти аукціони з розподілу квот підтримки. «Новий закон досить прогресивний, він був підтриманий європейськими колегами та мав забезпечити плавний перехід на нову систему, як це було у Німеччині чи Польщі», – розповідає Наталія Кацер-Бучковська, експертка з енергетики та інвестицій Українського інституту майбутнього.

Читайте детальніше: На зміну «зеленому» тарифу для електростанцій прийшли аукціони. Що це означає?

Однак криза в українській енергетиці призвела до невиплат за «зеленим» тарифом, а згодом і до його ретроспективного зниження. Запуск першого аукціону з розподілу квот відтермінували. Така ситуація не лише не стимулює розвиток ВДЕ в країні, але й може призупинити його на кілька років, зазначає Кацер-Бучковська.

«Потрібно бути великим патріотом, щоб вирішити сьогодні інвестувати у відновлювану енергетику в Україні. Компаніям завдано дуже великої фінансової шкоди, а державі – репутаційної. Всі перемовини велися з позиції сили: ми перестанемо вам платити, відберемо вашу ліцензію тощо. Тому ми очікуємо, що розвиток «зеленої» енергетики у найближчі п’ять-сім років сповільниться, якщо не зупиниться зовсім, – розповідає експертка. –  Разом з тим, дієвими стимулами для розвитку ВДЕ досі можуть стати податки на викиди – це загальносвітовий тренд. А також погляд у майбутнє: до 2050 року з експлуатації будуть виведені всі атомні станції, і нам потрібно буде їх замінити».

Даний медіа проєкт став можливим завдяки підтримці американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку, наданій через USAID Проєкт енергетичної безпеки (ПЕБ). Грантоотримувач Проєкту - Журнал Хмарочос несе повну відповідальність за зміст публікацій, який не обов`язково відображає позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів Америки.