Сьогодні Київрада виділятиме землю власникам 7 історичних будинків. Майже всім загрожує забудова

Під знесення можуть піти, зокрема, колишня генеральська садиба, пам'ятка дерев'яної архітектури XIX століття та дитячий садок 1930-х років.

Дата публікації: 24.9.2020 Розділ: Новини Автор: Хенгістов Володимир

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 278 днів. За цей час ми опублікували 23486 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Дерев’яний міщанський будинок 1830 року на Боричевому Току, де планується будівництво «громадського центру з паркінгом». Фото: Антон Короб

Сьогодні, 24 вересня, на пленарному засіданні міської ради депутати розглядатимуть відведення земельних ділянок під сімома історичними будинками. І, як повідомляє проєкт «Мапа реновації», щонайменше для шести з них «це означатиме ймовірне знесення».

Волонтери проєкту підготували колективне звернення до депутатів Київради, закликаючи їх зняти ці земельні питання з голосування. Вони наголошують, що всі проєкти потрібно відправити на доопрацювання, оскільки значна їх частина «підозріло швидко пройшла все етапи комісій» — і обов’язково врахувати думку громади щодо їхнього майбутнього.

Вчора під зверненням підписалося більше ста містян, а сам лист був зареєстрований в Київраді. Сьогодні ж вранці під її стінами розпочався мітинг на захист історичної спадщини.

Тож про які саме будинки йде мова і що їм загрожує?

Особняк Баккалинського (1901 рік, вул. Іллєнка, 30)

Історик Дмитро Малаков писав, що особняк Баккалинського «сприймається як одна з найцікавіших споруд, характерних для Лук’янівки». Фото: Антон Короб.

До сьогодні на вулиці Іллєнка, 30 (колишній Мельникова) зберіглася одноповерхова цегляна садиба. Вона була зведена у 1901 році та належала підполковнику Пилипу Баккалинському, уродженцю Київщини та учаснику російсько-турецької війни на Балканах.

Краєзнавець Антон Короб називає цю садибу «рідкісним зразком одноповерхового особняку середнього класу, якими були забудовані тодішні околиці Києва».

«Наразі збережено одиниці таких будинків, з оригінальним архітектурним оздобленням фасаду і без змін об’ємно-просторової структури», — пише він.

Проєкт рішення, який розглядатимуть на засіданні Київради, передбачає передачу ділянки під садибою в оренду ТОВ «АМЕЛІН-30». Ця компанія планує будувати тут «багатофункціональну адміністративну будівлю».

Один із варіантів забудови колишньої садиби. Візуалізація: архітектурне бюро ARS LONGA.

Дитячі ясла Сластіонова (1936 рік, пров. Алли Горської, 6)

За словами істориків, український архітектор Г. Сластіонов спеціалізувався саме на проєктуванні ясел та дитячих садків. Фото: Антон Короб

Планують віддати під забудову і колишні дитячі ясла у провулку Алли Горської, що внизу бульвару Шевченка. За словами історика архітектури Семена Широчина, цей будинок, розрахований на 120 дітей, звели у 1937 році.

«Ця будівля — яскравий представник архітектури постконструктивізму. Ще одні дитячі ясла, спроєктовані Сластіоновим на вулиці Гончара, сьогодні вже зруйновані», — каже Широчин.

За проєктом рішення, який розглядатимуть депутати, замість колишніх ясел, де працювало відділення протитуберкульозного диспансеру, мають збудувати житлові багатоповерхівки.

«Чинні будівлі пропонується знести, а на їхньому місці збудувати девятиповерхові житлові будинки і таунхауси, а також паркінг на 115 машиномісць. Інвестиції підуть на зміцнення матеріальної бази комунальних закладів охорони здоров’я», — так описували цей проєкт на міжнародній виставці в сфері нерухомості MIPIM-2018.

Будинок Родіна (1882 рік, вул. Гончара, 71)

Проєктувальник цієї садиби — Володимир Ніколаєв, головний архітектор Києва з 1873 по 1887 роки. Фото: Антон Короб

«Будинок Осипа Родіна на Гончара — чудовий приклад рядової забудови кінця XIX століття, якої дуже мало залишилося в цьому кварталі. Він демонструє, як змінювались архітектурні смаки його власників за 30 років: два “ніколаєвські” поверхи, цегляний стиль з елементами неоренесансу, зведені ще до того, як почалася перша київська “будівельна лихоманка”; третій, у стилі модерн, добудували перед початком Першої світової війни», — розповідає Короб.

За проєктом рішення, цю земельну ділянку мають передати в оренду ТОВ «АРІКС» для «експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу». Згідно з рендерами, що висять на будівельній огорожі навколо колишньої садиби Родіна, тут має постати ЖК Franklin Concept House.

Ракурс з Тургенівської вулиці. Ілюстрація: Володимир Хенгістов

Прибутковий будинок Кузнецова (1897 рік, вул. Ярославів Вал, 29Б)

«Якісний зразок київського неоренесансу, який зберіг оздоблення фасаду та не зазнав реконструкцій», — розповідають історики про будинок на Ярвалу. Фото: Антон Короб

Як зазначають волонтери «Мапи реновації», цей будинок ще в 2011 році отримав статус щойновиявленої пам’ятки архітектури місцевого значення. Крім того, попри те, що будівля майже повністю розселена, вона і досі перебуває у хорошому стані.

«Це яскравий приклад “київського неоренесансу” — тобто поєднання цегляного стилю і французького неоренесансу. Будинок не знав перебудов і надбудов, а в його інтер’єрі і нині збереглося автентичне ліплення. Його проєктував Микола Гарденін, архітектор, який звів у Києві чимало житлових будинків — зокрема, на Андріївському узвозі, в якому мешкала родина Булгакова, а сьогодні працює його музей», — розповідає Короб.

За проєктом рішення земля під цим будинком передається місцевому ОСББ для «експлуатації та обслуговування багатоквартирного житлового будинку». Втім, сама будівля давно розселена, а у пояснювальній записці до проєкту відсутні будь-які згадки про реставрацію чи реновацію будівлі.

Тож активісти вважають, що мова йде саме про нове будівництво — та й статус щойновиявленої пам’ятки архітектури не надто захистить будинок від знесення.

Неокласичний дитсадок (кінець 1940-х років, вул. Лук’янівська, 29А)

Будівля післявоєнного дитячого садку не використовується вже багато років. Фото: Мапа реновації

«На Щекавиці лишилося зовсім обмаль історичних будівель. І цей дитячий садок — одна з них. Будинок і досі добре зберігся зовні: це післявоєнний неокласицизм, з характерним декором та арочним вікном», — розповідає про нього Широчин.

Своєю чергою Короб називає його «цікавим і нетиповим зразком дошкільного закладу».

«Більшу частину історичної забудови Щекавиці на Лук’янівській вулиці знесено — і цей будинок все ще фіксує старий масштаб тієї архітектури».

У «Мапі реновації» зазначають, що проєкт рішення, який розглядатиме Київрада, не уточнює необхідність реставрації чи реконструкції будівлі. «Як і на Ярвалу, мова йде, скоріше за все, про нове капітальне будівництво — з подальшим обслуговуванням нового об’єкту», — кажуть волонтери.

Садиба Лунєва (1880 рік, вул. Ярославська, 8)

Неоренесансну садибу купця Лунєва, одного з головних цегляних фабрикантів Києва кінця XIX століття, ще у 2015 році рекомендували внести до списку щойновиявлених пам’яток архітектури. Це не врятувало її від подальшого руйнування, але пам’яткоохоронці стверджують: попри аварійний стан будівлі, фасад все ще зберігає свій автентичний вигляд.

«Ця садиба — рідкісний зразок забудови Подолу кінця XIX століття, яку замовляло тодішнє заможне купецтво. Вона ще й має нетипові елементи фасаду: зокрема, жіночі голівки-барельєфи», — пише Короб.

Проект рішення Київради передбачає «передачу земельної ділянки для експлуатаціі та обслуговування нежитлової будівлі». Втім, підкреслюють активісти, її експлуатація та обслуговування просто неможливі: будівля багато років доводилася власником до руйнування, про що є і правовий висновок Київради. А отримання земельної ділянки дозволить власнику знести її остаточно.

Міщанський дерев’яний будинок (1830 рік, Боричів Тік, 20/4а)

«Зруйнувати цей будинок — це наче вирвати цілу сторінку з історії київської архітектури», — пишуть про нього дослідники. Фото: Антон Короб

«Цей дерев’яний традиційний міщанський будинок, з впливом типових проєктів епохи класицизму. — ледь не останній зразок першого етапу забудови Подолу після нищівної пожежі 1811 року. До останньої чверті XIX століття саме такими дерев’яними міщанськими будиночками був забудований мало не весь Поділ. Ще донедавна на цьому відтинку Боричевого Току був цілий анклав таких будинків: своєрідний заповідник старовини, де з 1970-х років знімали безліч історичних фільмів: зокрема, “Яма” та “Адьютант его превосходительства”», — розповідає Короб.

«Майже всі такі будинки, що разом з Покровською церквою створювали історичний антураж, який так любили кіномитці, було знищено впродовж нульових».

Попри те, що цей будинок має охоронний статус пам’ятки архітектури, за його адресою ТОВ “Компанія “Джерело надій” збирається будувати громадський центр із підземним паркінгом. Оренду цієї земельної ділянки їм можуть поновити на сьогоднішньому засіданні.