Зроби добру справу і отримуй винагороди!
Нам як ніколи потрібна ваша підтримка. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 317 днів. За цей час ми опублікували 26448 новин та статей. Ми потребуємо вашої допомоги, щоб продовжувати якісно працювати далі. Приєднуйтесь до Читацького товариства «Хмарочоса» та отримуйте приємні бонуси від редакції: квитки на культурні заходи в Києві, фірмовий мерч та актуальні книжки, можливість пропонувати редакції теми та багато іншого.
Стати членом Товариства | Хто ми такі?
Євген Фрідліб
Останнім часом ми почули декілька заяв, що не можуть не тішити в контексті розвитку культури. Було опубліковано указ президента про будівництво в Києві будинку музики, також компанія Рошен анонсувала будівництво концертного залу під який було викуплено будівлю палацу культури Корольова в Солом’янському районі.
Розмови про нові концертні зали завжди супроводжуються двома основними мотивами – це створення того, що називають iconic building, та забезпечення унікальної і найкращої в світі акустики. Якщо с першим переважно завжди перемога, то з акустикою в гонитві за унікальними інтер’єрами і архітектурними рішеннями частенько буває зрада. Хороший приклад – це Сіднейська опера, яка безумовно є шедевром архітектури и яскравим айконік білдінг, проте акустика залу оцінюється відверто низько. Актор Джон Малкович навіть порівняв її з акустикою ангару для літаків. Доречі, з 2015 року триває реконструкція і питання акустики в залі театру вирішувалося методами використання спеціальних акустичних систем – так званої віртуальної акустики.
Іншим прикладом можна назвати те, що кожен екскурсовод Одеси проходячи повз будівлю, де зараз розміщена філармонія, розповість історію про те, що це колишня біржа і відповідно там зберіглася дуже хороша акустика, хоча зовсім не зрозуміло який зв’язок між біржою і хорошою акустикою для симфонічної музики. Нажаль за об’єктивними даними це лише міф. Щодо Києва, то столичні музичні зали не мають навіть такого міфу.
Реконструкція чи нове будівництво?
Ключовими параметрами акустичного успіху є правильна конфігурація залу та великий об’єм. Всі успішні приклади залів мають питомий об’єм не менш ніж 10-12 м3 на одного слухача. Відповідно, київські зали які переважно розташовані в історичних будівлях не відповідають таким критеріям, а косметична реконструкція не приведе до досягнення того, що називають «залоом світового рівня».
Палаци культури радянських часів проектувалися як багатофункціональні “на всі випадки життя” і досягнення бажаної конфігурації залу для симфонічної музики в них можливе тільки за рахунок реконструкції до невпізнаваності – відчутного збільшення висоти стелі, переконфігурації сцени та колосникової коробки тощо.
Яким має бути зал?
Акустика залу – це чуттєва багатопараметрична характеристика. Відчуття звуку музики в залі можна описувати такими термінами як теплий, об’ємний, сухий, прозорий, близький, гучний та протилежності до цих термінів. За багато років акустичних досліджень були знайдені об’єктивні критерії, що описують такі суб’єктивні відчуття, і зрозумілий їх зв’язок із вподобаннями слухачів. Таких критеріїв більше десяти, і в цілому, для тих залів, що мають справді хорошу акустику, їх значення добре корелюються. Саме тому можна сказати, що є об’єктивні технічні орієнтири навіть для такої напівмагічної штуки, як акустика залу.
Варто прояснити, що концертний зал в класичному розумінні не передбачає вистав чи інших динамічних подій. Відповідно не потребує серйозної механіки сцени та великої колосникової коробки, на відміну від оперних чи драматичних театрів. Тобто центральним питанням завжди є забезпечення звучання музики, навіть якщо архітектору треба піти на компроміси зі своїми амбіціями.
Найбільш інноваційним залом можна вважати – Берлінську філармонію побудовану в 1963 році за проектом Ганса Шаруна і за активної участі диригента та ентузіаста звукозапису Герберта фон Караяна. Саме вони вперше впровадили форму залу – «vineyard» (виноградник), яка далі у різних варіаціях повторювалась в багатьох інших залах, але не завжди успішно. Проте до золотої трійки концертних залів відносять класичну конфігурацію «shoebox» (коробка для взуття) – Бостонський Симфонічний зал, Мюзикферайн у Відні та Концертгебау в Амстердамі.
Важливу роль також відіграють властивості поверхонь залу, що можуть поглинати чи відбивати звук, перенаправляти чи розсіювати його. Саме за рахунок властивостей оздоблення можлива реалізація концепції змінної акустики – корегування реверберації в залі, що значно розширює його функціонал до придатних умов для проведення конференцій або інших заходів з електроакустичним підсиленням звуку.
Також, до атрибутів «залу світового рівня» треба віднести можливість розсадки не менш ніж 100 музикантів оркестру та розміщення органу. Бажано включити в комплекс ще репетиційні зали, студію звукозапису і передбачити міждисциплінарну взаємодію між музичними стилями, наприклад взаємодію класичної та електронної музики.
Наразі в Києві є десятки оркестрів і творчих колективів, сотні випускників музичних закладів та тисячі поціновувачів симфонічної музики. Тому немає жодних сумнівів у затребуваності такого залу.
Цей матеріал є авторською колонкою та може не збігатись з позицією редакції
