Партії обходять гендерні квоти за допомогою випадкових кандидаток і «заяв згоди»

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 274 днів. За цей час ми опублікували 23471 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Фото: CoWomen, Unsplash

На цьогорічних місцевих виборах партії обходять гендерні квоти, міняючи списки вже після реєстрації у виборчій комісії. Подекуди партії набирають випадкових кандидатів, відразу вимагаючи від них написати «заяви згоди» – зобов’язання відмовитися від балотування одразу після реєстрації списку. Про це йдеться в матеріалі 50%.

Цьогоріч місцеві вибори вперше відбуваються за новим Виборчим кодексом, однією з вимог якого є дотримання гендерної квоти. Партія повинна забезпечити присутність у кожній п’ятірці списку (місця 1-5, 6-10 і так далі) не менше двох кандидатів кожної статі. Недотримання квоти загрожує відмовою у реєстрації всього списку.

Саме з цієї причини Кременчуцька ТВК відмовила в реєстрації кандидатів партії «Європейська солідарність» до міськради. Спершу партія виконала гендерну квоту, однак після реєстрації списків 14 кандидатів відмовилися від балотування.

«Те, що потім декілька чоловіків і жінок відмовилися балотуватися, не обмежує права балотуватися іншим. Якщо під час виборів одна особа помре і порушиться квота, це не означає, що інші кандидати позбавляються права балотуватися», – заявив народний депутат від «ЄС» Микола Княжицький.

Суд першої інстанції підтвердив, що гендерна квота є обов’язковою лише під час формування виборчих списків, а апеляційний суд підтримав ці висновки. Таким чином було закріплено схему, яка дозволяє партіям дотримуватися квоти лише на момент реєстрації списку у виборчій комісії.

«Якщо у списку дотримано квоту і вимогу про двох представників однієї статі у кожній п’ятірці на момент реєстрації, то надалі Виборчий кодекс не передбачає уже ніяких санкцій. Він взагалі не передбачає cкасування реєстрації цілого списку», – пояснює Ольга Коцюруба, старша радниця з правових питань громадянської мережі «Опора».

Кадровий голод, з яким партії зіштовхнулися в регіонах, є наслідком кволої діяльності у міжвиборний період, зазначає авторка статті Леся Ганжа. При цьому в регіонах є активні жінки, які хотіли б балотуватися, але не мають ресурсів.

«Партії на своїх нарадах одразу стали проговорювати цей механізм, щоб шукати кандидатів, а здебільшого кандидаток ледь не через районні газети і сайт Робота.ua з умовою, що особа або відмовляється від балотування після реєстрації списку, або після виборів не подає заяву про реєстрацію її депутатом», – зазначає Коцюруба.

Вона вважає, що партії витрачають гроші на юристів, які знаходять лазівки в законах, замість того, щоб спрямувати ресурси на пошук жінок, які гідно представлятимуть інтереси партій, – адже в останньому випадку треба шукати компромісів, домовлятися про подальші кроки тощо. Дешевше і простіше набрати випадкових кандитаток за оголошенням та підстрахуватися «заявами згоди».