В рамках курсу на інтеграцію нашої країни до Європейського Союзу, Україна взяла на себе зобов’язання імплементувати європейські принципи та директиви у національне законодавство. На сьогодні в галузі енергетики ‒ це виконання положень Третього енергетичного пакету ЄС, норми якого втілені в Законі України «Про ринок електричної енергії». Одним з ключових питань якого є анбандлінг.

Коли мова йде про ринок газу, під анбандлінгом мається на увазі відокремлення його продажу від транспортування та зберігання. Коли мова йде про ринок електроенергії ‒ відокремлення функцій генерації електроенергії, її постачання та передачі/розподілу.

Це частина реформ у сфері енергетики, спрямованих на демонополізацію енергетичних ринків та збільшення конкуренції, що забезпечить відповідність механізмів та принципів роботи українських енергетичних ринків європейському законодавству, зокрема, Третьому енергопакету. 

Види діяльності з транспортування та розподілу газу та електроенергії вважають природними монополіями: збудувати альтернативний газопровід чи електричні мережі теоретично можливо, однак на практиці ‒ технічно складно та дуже дорого.

Натомість ринки постачання природного газу та електроенергії – конкурентні. І на цих ринках компанії змагаються за споживачів ціною, якістю обслуговування, додатковими пропозиціями. Але щоб конкуренція на відкритих ринках розвивалася, усі постачальники повинні мати однаковий доступ до газопроводу чи електромережі. Що неможливо забезпечити, якщо одна з зацікавлених компаній володіє або керує цим ресурсом.

Природний газ

Анбандлінг у сфері транспортування природного газу вважається завершеним з січня 2020 року, коли компанія «Оператор ГТС України» була остаточно відокремлена від НАК «Нафтогаз». За законом «Про ринок природного газу», це мало відбутися ще у 2016 році. 

«”Нафтогаз” перестав бути акціонером (бенефіціаром) оператора ГТС, але стає його великим клієнтом», – зазначив тоді голова «Нафтогазу України» Андрій Коболєв.

Анбандлінг діяльності з транспортування природного газу завершився за моделлю «ownership unbundling» (OU): від «Нафтогазу» були відділені не лише функції з транспортування, але й відповідні активи: газотранспортна система (ГТС), філії, персонал тощо.

У ході реструктуризації «Укртрансгазу» була створена дочірня компанія ТОВ «Оператор ГТСУ». У грудні 2019 року вона отримала сертифікацію ЄС, а також сертифікацію та ліцензію від НКРЕКП. А 1 січня 2020 року компанія разом з газотранспортною системою перейшла до нового власника – ПАТ «Магістральні газопроводи України».

Оцінити наслідки анбандлінгу відокремлено від реформи ринку складно, зазначає Олексій Хабатюк, заступник директора департаменту енергоефективності «Нафтогазу». «У січні процес розділення закріпили юридично, але зміни трапилися не за одну ніч. Процес триває вже кілька років, – розповідає він. – Після 2015 року кількість компаній значно зросла. Сьогодні імпортом займається вже кілька десятків компаній, а на внутрішньому ринку працює кілька сотень постачальників».

У межах реформи реструктуризацію мав пройти не лише НАК «Нафтогаз», але й регіональні компанії. Процес розпочався ще у 2015 році, коли на виконання вимог НКРЕКП облгази мали створити спеціальні компанії ‒ облгаззбути та передати їм діяльність з постачання газу. Цей поділ став більш помітним для побутових споживачів з 1 січня 2020 року, коли вони почали отримувати дві платіжки: одну – від постачальника (облгаззбуту), а другу – від газорозподільної компанії (облгазу) за доставку газу.

Крім того, з першого серпня 2020 року закінчилася дія спеціальних обов`язків (PSO) для побутових споживачів. Тепер ціни формуються за ринковими механізмами, і кожен може обрати, у якої компанії купувати газ. Хоча кількість пропозицій у цьому сегменті ринку поки незначна – близько 50 компаній.

Дивіться також: Як формується ціна на газ? Пояснюємо, як відбувається ціноутворення на газ в Україні

«Розділення облгазів юридично відбулося, на практиці ці компанії часто залишаються афілійованими. І це, безперечно, негативно впливає на розвиток конкурентного ринку, – зазначає Олексій Хабатюк. – З регіонів періодично надходить сигнали про порушення з боку облгазів, наприклад, перевірки  суб`єктів, які вирішили змінити постачальника».

Тож наступним кроком у продовжені реформи може стати забезпечення фактичного анбандлінгу газорозподільних компаній. «Можна провести розділення за моделлю ownership unbundling, як і у випадку «Нафтогазу». Або розглянути можливість введення тимчасових адміністрацій, подібний підхід використовують у банківській сфері», – розповідає Хабатюк.

Однак таку думку поділяють не всі. Зокрема, директор Регіональної Газової Компанії Олег Никоноров ще у 2018 році зазначав, після поділу компаній у 2015 році всі постачальники газу опинилися в рівних умовах перед операторами ГРМ (DSO). «Завдяки анбандлінгу в газорозподілі зараз самостійно і ефективно діють компанії-оператори ГРМ і компанії-постачальники газу», ‒ заявляв Никоноров.

Електроенергія

Як і у випадку з природним газом, елементом анбандлінгу на ринку електроенергії став поділ регіональних компаній ‒ обленерго. До грудня 2018 року на основі кожного обленерго мали сформуватися дві окремі компанії. Перша – оператор системи розподілу (ОСР), який займається розподілом електроенергії та обслуговує мережі. Друга – постачальник, який продає електроенергію споживачам. 

Сьогодні постачальники, сформовані на базі колишніх обленерго виконують також функцію постачальника універсальної послуги: забезпечують електроенергію для населення і малих непобутових споживачів за регульованою ціною.

Як непобутові, так і побутові споживачі вже можуть обирати та змінювати постачальника. Однак поки діє положення про покладання спеціальних обов’язків (ПСО), у населення фактично немає стимулів для такого переходу і конкуренція розвивається неактивно. Тому і результати розділення не такі відчутні для населення.

Читайте також: Зручні, гнучкі та прозорі: рейтинг постачальників електроенергії від DiXi Group

Очікується, що ці питання врегулюються з відкриттям повноцінного роздрібного ринку електроенергії, зазначає Геннадій Рябцев, член Експертної ради при Міністерстві енергетики. Актуальнішою проблемою сьогодні залишається сертифікація «Укренерго».

НЕК «Укренерго» досі не пройшов сертифікації як ОСП – оператор системи передачі. А це – обов`язкова умова для набуття статусу спостерігача в ENTSO-E та подальшої синхронізації з європейською енергетичною системою та об’єднанню ринків. 

Частину кроків на шляху до анбандлінгу системного оператора вже зроблено. У 2018 році «Укренерго» підпорядкували Міністерству фінансів, яке не є акціонером жодної генеруючої компанії чи постачальника електроенергії. На відміну від Міненерго, в управлінні якого знаходяться НАЕК «Енергоатом» та ПрАТ «Укргідроенерго». Тобто управління функціями генерації та передачі розділили між різними відомства.

Однак це ще не всі необхідні кроки. Компанія не може здійснити сертифікацію за моделлю ownership unbundling (OU), яка передбачена в Законі України «Про ринок електричної енергії», оскільки не є власником системи передачі й здійснює управління активами на правах господарського ведення.

Існує інший варіант: анбандлінг за моделлю Independent System Operator (ISO). Але він вимагає внесення змін до низки законів. Зокрема, до закону «Про ринок електроенергії».

Даний медіа проєкт став можливим завдяки підтримці американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку, наданій через USAID Проєкт енергетичної безпеки (ПЕБ). Грантоотримувач Проєкту - Журнал Хмарочос несе повну відповідальність за зміст публікацій, який не обов`язково відображає позицію USAID або Уряду Сполучених Штатів Америки.