70% дітей в будинках дитини мають затримку розвитку через брак належного догляду

Міжнародна благодійна організація «Надія і житло для дітей» провела дослідження п’яти будинків дитини Полтавської, Херсонської та Дніпропетровської областей. У них  перебуває 415 дітей віком від одного місяця до шести років. 

Попри те, що у Національній стратегії з реформування інтернатів передбачено з 2020 року припинити влаштовувати дітей віком до трьох років до будь-яких закладів, поки цього не сталось, зазначають в організації.

«Ранній період ‒ це час величезних можливостей. На формування мозку впливають не лише генетичні фактори, але й життєвий досвід та середовище, в якому зростає дитина.  Це і правильне харчування, і відчуття безпеки, важливі для раннього віку ігри, а також адекватна комунікація», ‒  зазначає Галина Постолюк, директорка регіонального офісу МБО «Надія і житло для дітей».

Дослідження показало, що 68% дітей у будинках дитини не отримували відповідне їхнім потребам і стану здоров’я харчування. Відтак, 58,6% мають затримку росту, 20,2% ‒ низьку масу тіла.

За даними медичної документації будинків дитини, лише 3,4% дітей були здоровими. Однак зовнішній аналіз виявив багато «міфічних» діагнозі та неповну інформацію, особливо стосовно неврологічних діагнозів. Дослідження показало, що насправді 67% дітей були здоровими, і мали лише затримки у розвитку через середовище в якому перебували. 

Попри те що будинок дитини як заклад охорони здоров’я має на меті забезпечити належну медичну допомогу дітям, насправді перебування в ньому посилює наявні проблеми зі здоров’ям, а депривація призводить до затримки розвитку у здорових дітей, зазначають у дослідженні. 

Чим раніше дитина потрапляє інституційного закладу, тим частіше спостерігаються подібні негативні наслідки. До будинків дитини, які були обрані для дослідження, 60% дітей були влаштовані у віці до одного року.

У благодійній організацій також проаналізували причини, з яких діти опиняються у таких закладах. Менш ніж 2% потрапляють до будинків дитини через смерть біологічних батьків. Понад 40% ‒ через недбале ставлення батьків до дитини чи зловживання щодо неї. 

Значний відсоток припадає також на випадки, коли батьки зловживають алкоголем чи наркотиками, родина не має житла та засобів до існування або відмовилася забирати дитину з медичних закладів. У Дніпропетровській області в середньому 150 дітей віком до чотирьох років щороку вилучаються із середовища, загрозливого для здоров’я та життя. У Полтавській області – 70 дітей, а в Херсонській – у 60 дітей. 

При цьому 54,7% батьків не відвідують своїх дітей після влаштування у будинки дитини. Однак частина дітей формально залишаються «батьківськими» і втрачають можливість потрапити в іншу сім’ю. Тобто термін їх перебування в інституційному закладі збільшується.

Автори дослідження розробили також кілька пропозицій. По-перше, щоб попередити потрапляння дітей раннього віку в будинки дитини, варто розвивати систему соціальних послуг: служби підтримки сімей, послуги перепочинку, допомога для матері та дитини у кризових ситуаціях тощо.

По-друге, щоб забезпечити потребу в терміновому влаштуванні дітей віком до чотирьох (шести) років потрібно активізувати створення патронатних сімей. Не менше 135 таких потребує Дніпропетровська область, 50 ‒ Полтавська та 35 ‒ Херсонська. Також  варто сприяти подальшому усиновленню цих дітей.

Крім того, для забезпечення медичного супроводу дітей раннього віку необхідно затвердити інструменти для оцінки розвитку дітей від народження до п’яти років та іншу додаткову нормативно-правову базу.

Міжнародна благодійна організація «Надія і житло для дітей» існує в Україні з 1998 року. Її робота спрямована на реалізацію права кожної дитини на виховання в сімейному середовищі. Комплексне дослідження було проведено за підтримки Проєкту «Підтримка реформи охорони здоров’я», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та Програмою Уряду Великої Британії «Good Governance Fund».