У Шеньчжені — бум трудової міграції, але нові працівники не можуть дозволити собі житло

Фото: Robert Bye, Unsplash

Місто Шеньчжень на півдні Китаю, поряд із Гонконгом, переживає бум трудової міграції й одночасно – житлову кризу, пише Bloomberg CityLab.

За чотири десятиліття рибацьке село перетворилося на 22-мільйонний мегаполіс, який зараз позиціонують як китайський аналог Кремнієвої долини. Тут базуються великі корпорації, такі як Tencent, Huawei, ZTE, TP-Link тощо. Можливості для заробітку, а також послаблення у Шеньчжені системи хукоу (аналогу радянської системи прописки) приваблює до 500 тисяч трудових мігрантів щороку.

Та бум трудової міграції призвів до стрімкого зростання вартості житла – тож прибулі працівники, отримуючи чималі зарплати, втрачають можливості купити квартиру. Зараз вартість житла у Шеньчжені – найвища в Китаї. Середня двокімнатна квартира коштує приблизно 900 тисяч доларів – це у 45 разів більше, ніж середня річна зарплата працівника в цьому місті.

За доступністю житла Шеньчжень не надто відстає від Гонконгу, який у цьому плані вважається найгіршим із 80 мегаполісів світу. Відповідно, тут менша частка володіння житлом, порівняно з іншими великими китайськими містами. У Шеньчжені третина населення має своє житло, в той час як, наприклад, у Шанхаї – цей показник більш як удвічі вищий.

Читайте також: Чому в Гонконгу будують настільки щільні житлові райони?

Загалом у Китаї житло у власності є важливою культурною складовою. Так, квартира розглядається як обов’язкова передумова для одруження і створення сім’ї. Часто молоді китайці купляють квартиру завдяки допомозі батьків, які або передають накопичений десятиліттями капітал, або допомагають із розстрочкою. У Китаї – чи не найвищий рівень володіння житлом у світі, 95%. Для порівняння, у США та Великій Британії цей показник становить приблизно 65%, в Німеччині – близько 50%.

Трудові мігранти часом вдаються до такої стратегії – протягом трьох-п’яти років орендуть житло в одном з селищ неподалік Шеньчженя, далі ще сім-вісім років винаймають вже трохи комфортніше житло, допоки не назбирають грошей на купівлю квартири.

«Якщо китайські міста й надалі впроваджуватимуть таку модель машини зростання, що дискримінує людей із гіршою освітою та навичками, це може стати справді великою проблемою», – вважає професор Університету Гонконга Цяо Шитун, який досліджує житлову кризу Китаю.

Та й високваліфікованим працівникам у Шеньчжені важко заробити на житло, адже ціни не співмірні. При тому, що у цьому мегаполісі дохід на душу населення – третій по країні, на кожного припадає приблизно 28 квадратних метрів житлової площі, що менше встановленої урядом норми.

У 2018 році влада Шеньчженю анонсувала запровадження стратегії, згідно з якою до 2030 року 60% нового житла, призначеного як для продажу, так і для оренди, має бути субсидоване муніципалітетом. Зараз ця частка складає 5%. Також місто розглядає можливість наслідування сінгапурської моделі, де уряд масово субсидував будівництво житла малої площі.

Читайте також: Як у Сінгапурі вирішили житлову кризу і чому зараз там найбільший відсоток власників житла?