Розробник три роки аналізував знос одягу та з’ясував, який краще купувати

Розробник Олоф Ховерфельт три роки аналізував знос одягу і обчислив найвигідніші позиції для придбання. За цей час він отримав детальний аналіз зносу одягу і взуття та вивів поради щодо створення «ідеального» гардеробу, йдеться у публікації на Reaktor.

Загалом Ховерфельт зібрав на платформі 426 предметів з 300 тисячами міток про використання та невикористання речі. Гардероб він розділив на 12 категорій: куртки і худі, блейзери, трикотаж, сорочки, футболки, штани, шорти, ремені, шкарпетки, взуття, нижня білизна, сорочки і боксери. Спортивний одяг не входив у список «повсякденного».

Спочатку дані про знос вносилися в Excel, але поступово Ховерфельт розробив свою платформу для збору і візуалізації даних. Щовечора він вносив до списку активних речей одяг, що носив протягом дня.

Також він додавав новий куплений одяг і його вартість, щоб обчислити «вартість зносу» речі за один день (Cost Per Wear, CPW).

Що з’ясувалося в ході дослідження?

У деяких випадках покупка дешевого одягу виявилася дорожчою. Наприклад, кросівки Converse за 90 євро та MyWear за 30 євро виявилися з порівнянною CWP – 0,87 та 0,7 євро відповідно. З цього слідує, що ходити в дешевих кедах приблизно так само дорого, як і в Converse. Вони коштують дорожче, і на цю суму можна «купити якість», адже потрібно близько двох пар MyWear, щоб відповідати одній парі Converse. З іншого боку, кросівки Diesel за 150 євро виявилися невигідною покупкою – їх CPW у 1,88 євро понад вдвічі вищий.

Сорочки у списку були розділені на дві категорії: «відносно дорогі» і «менш дорогі» – від 100 євро та до 40 і нижче. У дорогих сорочок CPW склала 3,44, тоді як у дешевих – 1,29 євро і менше. Висновок: їх покупка виявилася економічно ефективнішою.

Розробник зауважує, що «якість не обмежується довговічністю» і дорогі сорочки можуть дати більш цінний суб’єктивний досвід носіння (матеріали, стиль, деталі, бренд, крій і інші показники), які можуть виправдовувати різницю в CPW .

Також він проаналізував частоту носіння , щоб визначити «популярність» кожної речі. Показник частоти носіння допоміг визначити, які речі були куплені даремно, а які «конкурують» між собою.

Ще один показник одягу – залежність від частоти прання. Ховерфельт назвав речі, які часто перуть, «обмеженими», а ті, які рідше перуться – «необмеженими». За його висновками, в «необмежених» категоріях повинна бути невелика кількість речей, а в «обмежених» можна бути більш різноманітним.

Останній показник – щоденна вартість категорії, сума всіх CPW категорії за день. Вона дозволяє побачити, як сильно змінюється денна вартість від використаних предметів і які використовуються найдовше. Це допомагає оцінити вартість «корисності» конкретного виду одягу і зрозуміти, у скільки щодня власнику обходиться ці речі.  Графік демонструє, які категорії речей дорожчі, а які часто використовуються, і дозволяє з’ясувати ефективність одягу.

В кінці аналізу автор навів кілька прикладів, як можна скоротити гардероб і заощадити.

• Купуйте тільки те, що потрібно;
• Зосередьтеся на використанні, а не ціні;
• Уникайте одягу «другого рівня». Це речі, які начебто і гарні, але ніколи не надягають;
• Уникайте одягу для рідкісних випадків;
• Створіть максимальну сумісність між речами. Один із способів – обмежити колірну палітру речей;
• Купуйте високоякісні товари, які можна носити довше;
• Дбайте про одяг – це може подвоїти термін служіння речей. Також має сенс ремонтувати хороші речі у кравця;
• Продавайте речі, які не носите.

Фото: unsplash.com, reaktor.com