Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 287 днів. За цей час ми опублікували 23569 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Владислав Власюк
У продовження дискусії, ось кілька юридичних тез про ситуацію із заміною оригінальних дерев’яних дверей на металеві на станції метро «Арсенальна».
Якщо двері є складовою історичної/культурної пам’ятки
Якщо двері є складовою пам’ятки, то на них також поширюються норми ЗУ «Про охорону культурної спадщини», а саме відповідно до ч.3 ст. 24 цього закону, забороняється вносити будь-які зміни без наявності відповідного рішення від органу у сфері охорони культурної спадщини. У нашому випадку, органом охорони культурної спадщини вважається Департамент КМДА з охорони культурної спадщини, від якого КП «Київський метрополітен» повинен був отримати дозвіл на заміну дверей відповідно до стандартів ДБН В.2.3.-7:2018.
Якщо двері не є складовою пам’ятки
Відповідно до статуту КП «Київський метрополітен», Майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади м. Києва і закріплено за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, КП володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником або уповноваженим ним органом, з обмеженням правомочності розпоряджатись щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених законодавством України та цим Статутом. За даними ЄДРПОУ, власником КП «Київським метрополітен» є КМДА.
Враховуючи те, що КП наділено повноваженнями розпоряджатись майном на праві господарського відання, вони можуть самостійно приймати рішення стосовно заміни дверей, якщо ті не входять до категорії пам’яток, які є культурною спадщиною.
Якщо не було дозволу:
Враховуючи положення ч.3 ст. 24 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», встановлення дверей (за умови що вони входять до станційного комплексу, що визнається пам’яткою), встановлення дверей без дозволу буде незаконним, і, відповідно, такі двері необхідно буде демонтувати. Департамент з охорони культурної спадщини може також зобов’язати повернути вигляд станції до початкового стану чи накласти фінансові санкції за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини. (ч.1 ст. 6 ЗУ «Про охорону культурної спадщини).
Які потенційні наслідки:
Якщо був дозвіл, то можна спробувати оскаржувати рішення Департаменту про видачу дозволу в суді, посилаючись на ст. 28 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», яка стосується того, що зміни не повинні погіршувати естетичну, історичну чи мистецьку цінність пам’ятки.
Якщо дозволу не було – то необхідно подавати заяву до Департаменту про проведення перевірки. Далі вони можуть зобов’язати КП «Київський метрополітен» демонтувати незаконно встановлені двері, зобов’язати повернути вигляд до початкового стану, накласти фінансові санкції за порушення законодавства, або здійснити інші заходи (ч.1 ст. 6 ЗУ «Про охорону культурної спадщини).
Конфлікт між ДБН та ЗУ «Про культурну спадщину»
Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», вимоги органів протипожежної, санітарної, екологічної охорони та інших зацікавлених органів щодо умов утримання та використання пам’яток не можуть призводити до змін пам’яток і не повинні погіршувати їхню естетичну, історичну, мистецьку, науково чи художню цінність. Відповідно, навіть якщо в останній версії ДБН «Метрополітен» не передбачається посилання на ЗУ «Про охорону культурної спадщини», при внесенні змін у станції метрополітену, які вважаються пам’ятками культурної спадщини, необхідно керуватись саме положеннями закону, а не будівельних норм.
Цей матеріал є авторською колонкою та може не збігатись з позицією редакції
