Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 119 днів. За цей час ми опублікували 24969 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?
Петрощук Євген
Запуск приміських швидкісних електричок, про що оголосив Президент Володимир Зеленський, має врятувати українські міста від транспортних проблем. Та чи врятує?
З міст-сателітів столиці – Бучі, Ірпеня, Вишневого, Борисполя, Броварів, Вишгорода – щодня по буднях до Києва приїжджає за приблизними оцінками до 450 тисяч осіб. Середній час у дорозі – година, півтори. Все це створює для столиці неабиякі логістичні та екологічні проблеми: затори, забруднення навколишнього середовища, відсутність місць для паркування та завдає прямих збитків для економіки.
Тільки 77 тисяч тих, хто приїжджає до столиці, користується залізницею. А ця цифра може бути збільшена вдвічі без суттєвих та довгострокових інвестицій. І для цього є всі інструменти: мережа залізничної інфраструктури, рухомий склад у робочому стані, і головне – попит.
Нині більшість електричок йдуть до київського вокзалу, але до кінцевої зупинки доїжджає небагато пасажирів. Більш ефективним буде курсування потягу від конкретного міста до транспортного вузла у столиці, приміром: Буча – Святошино, Вишгород – Почайна, Бровари – Лівобережна або ж Дарниця.
До прикладу – містечко Васильків, що у 50 км від Києва, із населенням 40 тисяч. З них 10 тисяч щодня їдуть у столицю на роботу або навчання. Їдуть машиною, тому найбільший трафік припадає на Одеську трасу М-05. Дорога першої категорії у заторах щоранку й щовечора.
Човникове залізничне сполучення між Києвом та Васильковом дозволить у години пік зменшити кількість транспортних засобів на 1 – 1,5 тисячі одиниць.
Вдалий запуск експресу Київ – Бориспіль, на якому за 30 хвилин з хвостиком пасажир від залізничного вокзалу доїжджає до міжнародного аеропорту, демонструє – попит на подібний вид транспорту є. Якщо цей маршрут інтегрувати у мережу приміського залізничного сполучення, то приміром час у дорозі з міста Буча до Борисполя стане суттєво меншим.
Фактично, нам варто масштабувати приклад транспортного вузла станції Видубичі. Пасажиропотік приміських електропоїздів перерозподіляється між метрополітеном (зелена гілка) та наземним транспортом, кінцеві зупинки зосереджені в одній локації. Для «синьої» гілки метро таким пересадковим хабом може стати станція Почайна, де зосереджені всі види транспорту, окрім трамваю.
Для мешканців всього фастівського напрямку, приміром Боярки, Вишневого, таким пересадковим вузлом міг би стати Київ – Волинський. Для мешканців лівобережних міст-сателітів та густонаселених спальних районів можна розвивати транспортний потенціал Дарницького вокзалу.
Що потрібно для цього зробити? Насамперед, організувати злагоджений графік руху «човникових» електричок, що дозволить інтегрувати приміське сполучення у систему метро та громадського транспорту.
Наступний етап – це все той же єдиний квиток, в який варто включити електротранспорт. Сюди ж можна прив’язати персоніфікацію пасажирів (люди з інвалідністю, пільговики, тощо).
Переконаний, приміський транспорт є несправедливо забутим. Це призвело до того, що 95% парку рухомого складу – у зношеному стані. Однак відновити його можна навіть у короткотерміновій перспективі й отримати ефект – розвантажені дороги на під’їздах до столиці.
Відомо, що проєкт планується реалізувати у трьох основних регіонах – столиці, Харкові та Дніпрі. Однак мусимо визнати – без співпраці Укрзалізниці, обласної та міської адміністрацій та за політичної волі наш локомотив навряд чи зрушить з місця.
Цей матеріал є авторською колонкою та може не збігатись з позицією редакції
